В армії стародавнього Риму існувала така непорушна традиція: якщо якийсь легіон знеславив себе в бою, змити цю ганьбу він міг лише пройшовши через децимацію, тобто страту – за відліком, або за жеребом – кожного десятого.
І сталося, сталося:
Мій легіон,
Що завжди в бою
Був завзятий,
Позиції здав
І за слабкість свою
Вмиратиме кожен
Десятий.
І ось ми постали
В шерензі ганьби
І ліктор,[1]
На владі затятий,
Уже відлічив дев'ятьох,
Щоб мене
Торкнутись мечем:
"Ти – десятий!"
Хоч жеребу клятому
Віри не йму,
А мужність
Засвідчують рани,
Та смерть несподівану
Твердо прийму,
Як вміють вмирать
Ветерани.
За паморок скніння,
За рабські віки,
Безкрилий народ
І знеславлену націю,
Моє покоління,
Зведись і прийми
Належну тобі
Децимацію!
Бо хтось же
Повинен
Всекревну ганьбу
На совість
І честь свою
Взяти...
За нице хохляцтво
Й холуйське ярмо –
На кожен десятий!
На кожен… десятий!!
[1] Ліктор — помічник претора, вищого посадовця, наділеного судовою та адміністративною владою