Він нітрохи не схожий на інші.
Вік такий, що вже трохи сивіти.
Та що важить вік проти віршів?
Сонцесяйвом оздоблені скроні,
І здається чоло сонцеоким.
Щиро заздрю сосновій кроні.
Їй до сонця – лиш кілька кроків.
Тінь пускає стуми широкі,
Та не згубить сяйва корони.
Міру сонця не зважиш на око.
Сонце зважить очі сторонні.
/Ганна Синьоок, зі зб. "Яблуневе сонце"/