Зажди, кохана, не спіши, благаю.
Ми в цьому світі вічні вороги.
Комусь дорога в ад, комусь – до раю.
Змінить не можна долі навіть в снах.
Аллах чи Бог тобі не допоможе.
Летиш сміливий, наче птах, —
І помахом крила усесвіт розтривожиш.
Життя коротке, мов луна
Луна у просторі і часі.
І вже надірвана струна.
І хробаки до тіла ласі.
Він насміявся над людьми.
Людь ми. Ми нелюди. Ми звірі.
У краї вічної пітьми
Не можна жити в щасті й мирі.
Той, хто побачив смерть, — помре.
Замре на мить в чеканні дива.
І яблук із Едему не зірве,
Яка б не спокушала діва.
Цей дух протесту втрачений навік.
І чоловік назад іде до мавпи.
Життя марнуємо за роком рік,
Який хоч міцності запас не мав би…