Пастка для ґеймера

Ільченко Олесь

Олесь Ільченко. Пастка для ґеймера

Присвячую синові Владу

Глава1

КЛАС

Юля невдоволено глянула на стелю класу і сказала наче сама до себе: "Мноґа букаф!" Тоді звичним рухом відкинула русяве волосся з лоба, закрила підручник, зиркнула у вікно, де зелена вже гілка погойдувалася під теплим, майже літнім вітром, — і зітхнула.

— Між іншим, — озирнулася до неї вродлива, гарно вбрана Марта, пильно вглядаючись великими блакитними очима, — "олбанською мовою" вже не розмовляють — не модно!

— Ти, звичайно, великий знавець моди, але звідки ти знаєш, що слід говорити, а що — ні? — примружилася Юля.

Марта хотіла було щось відповісти, але до класу ввійшла Таня, і всі вражено замовкли. Дівчина зробила собі нову зачіску й пірсинг — тепер у неї в лівій брові сяяла блискуча срібна сережка. Таня, ні на кого не завертаючи уваги, пройшла і сіла на своє місце. Першою не витримала Марта.

— Дехто хоче бути дуже схожим на справжніх емо… — почала вона. — А справжні емо з нашої школи вчаться у випускному класі.

— Круто! — захоплено звернувся до Тані Стас. — Це ти… Тобі сестра допомогла?

— Умгу… — нарочито байдуже пробурмотіла Таня.

— А правда, що твою сестру минулої п’ятниці якісь гопники мало не побили? — допитувався Стас.

— Правда, — тихо відповіла Таня. — Я хочу їй допомогти…

— У бубон треба бити таких, і край! — насупився Сашко.

— Тобі аби бити! — зиркнула на нього Марта, — ти що, найкрутіший?

— Ну чому ти, Марто, завжди до всіх чіпляєшся? — Артем, не поспішаючи, вийняв з рота жувальну гумку. — Спокійною треба бути, спокійною… Ніхто ж нікому не заважає…

— А чому він весь час каже: "Бити, бити…", — скривилася Марта. — Може, мені неприємно?

— Іноді варто і врізати, — так само повагом додав Артем. — Тим паче, коли лізе ота кінчена гопота…

Лише Василь мовчи поглядав на Таню.

— Учитель! — раптом неголосно, але виразно сказала Юля, і всі знехотя зайняли свої місця.

* * *

Після уроків мало не всі дівчата й деякі хлопці обговорювали вчинок і новий вигляд Тетяни. Після того, як її намагалися присоромити вчителі, Таня почувалася мало не героїнею. Дівчата — скажімо, Марта і її подружка Софійка, трималися думки, що пірсинг — то просто спосіб привернути до себе увагу. А ось Юля і Оля були переконані, що Таня висловила таким чином підтримку своїй сестрі з одинадцятого класу. Стас сказав, що вона стала страшенно кльовою, а Сашко заявив: уже в десятому класі він піде бити всіх "гопів і скінів". З ним погодився й Вова.

Відтак декілька однокласників посунули до найближчого кіоску. Хлопці й дівчата накупили чіпсів, вищий за всіх Вова спромігся придбати пиво, а Марта промуркотіла, що "сигарети в неї завжди з собою". Компанія попрямувала до найближчого скверу, в той його закуток, куди рідко заходили пенсіонери й мами з маленькими дітьми. Дві лавки, одна навпроти одної, немов чекали на галасливий гурт. Покидавши портфелі й наплічники, дістали чіпси, а Володя відкоркував пиво.

Артем приклався до пива також, а природжений артист Петрик почав зображати якогось американського комедійного актора, повторюючи, мов папуга: "А… ч-чоловік-молекула! А… ч-чоловік-молекула!" Компанія, дивлячись на його гримаси, реготала, як навіжена, а Оля, також сміючись, поміж тим уважно, вивчаючим поглядом позирала на Вову.

Василь жував чіпси і думав про щось, не звертаючи особливої уваги на інших. Софійка з Юлею перешіптувалися, дивлячись на Сашка…

Тут Сашко, зауваживши погляди дівчат, вийняв із портфеля м’ячика й заходився показувати дива гри сокс. Він настільки майстерно і тривалий час підкидав ногою м’ячика, копаючи його так і сяк, що всі здивовано принишкли.

— Bay! — нарешті не витримала Марта, вийняла сигарету з рота й картинно пустила дим вгору. — Коли це ти встиг навчитися такого?

— Замість нидіти над підручниками, як каже мій брателло, — усміхнувся задоволений Сашко, — я справою займаюся.

— Де купив? — по-діловому звернувся Вася.

— Розкажу, — кивнув Сашко. — І сайти можу підказати, де описані правила й розкриті деякі секрети гри. Але завважте: покарання за невправну гру, за те, що впустиш м’яча — добрячий підсрачник!

— Що? — здивувалася Марта.

— Піддупник, кажу! — засміявся Сашко.

— Прикольно! — зачудовано дивився на м’ячика Артем.

— А то! — Оля завважила це таким тоном, наче сама навчилася цієї гри.

— Так, круто, — погодилася Софійка. — Треба й собі купити! Зкомунячити бабки у домашніх скупердяїв — і купити!

— А я тобі підкажу один сайт із суперфорумом, — обміркувавши щось, Вова глянув на Сашка. — Кайфовий і несподіваний…

— Окей, — погодився Сашко, — а що там на ньому?

— Потім розповім, — Володя, вочевидь, не хотів говорити про це при всіх.

Петрик, знаний витівник і бешкетник, знайшов кілька пакетиків з-під соків. Вочевидь, якась неохайна істота, замість кинути їх до урни зі сміттям, просто залишила валятися під лавкою. Судячи з широкої усмішки Петрика і його сяючих очей, він одразу збагнув, як черговий раз розважити всіх. Виклавши рядочком пакети, він по черзі скакав на них, і вони вибухали з характерним звуком хлопавки, лякаючи бабусь, що проходили неподалік. Хлопці на це шалено реготали, а дівчата всім своїм манірним виглядом показували, що не сприймають таких розваг. Марта навіть демонстративно звела очі догори, голосно прошепотіла:

"О, Матка Боска!" — і похитала головою. А Софійці витівки Петра завжди подобалися. Ось і зараз вона сміялася чи не голосніше від хлопців, а тоді поцілувала "винуватця" в щоку, від чого той почав стрибати довкола лавочок точнісінько, як цапок, чим іще дужче розсмішив приятелів.

— А у Влада з "А" класу, — я його запитувала якось, — аж тридцять улюблених груп! — несподівано сказала Юля. — Я не уявляю, як таке може бути! Не три, а тридцять!

— На смак і колір, як кажуть, усі фломастери різні, — філософськи завважив Артем. — Кому що подобається. Йому, мабуть, подобається все… А я вибираю пісні й групи за текстами. Якщо текст вставляє, ще й музика гарна — тоді все окей. Класний Rammstein, щось останнім часом пре від нього, ну і вся рок-альтернатива — це воно!

Усіх "пробило" висловитися і друзі говорили, перебиваючи одне одного.

— А моя улюблена група — Queen, — заявила Марта. — І взагалі, можна слухати все, крім репу й попси.

— Ну, не скажи… — засумнівався Вова. — Кожен вільний слухати те, що йому подобається.

— А я конкретно підсів на Led Zeppelin, Queen і Scorpions, — кинув Вася. — Рок старої школи… Клас!

— Блін, самі хардрокери зібралися, — зітхнула Софійка. — А я слухаю Діму Білана, Потапа… Такі лапочки!

— Боже! — не втримався Стас. — Реп — і то відстій повний, як явище! А тут іще й Діма Білан! Триндець!

— А моя улюблена — Linking Park і Fort Minor, — устряв Петрик. — Хоча зараз я слухаю "System of a down".

— Під Rammstein, — замріяно сказав Стас, — класно "качатися" у спортзалі. Там весь час їхній музон ганяють.

— А я вчора вперше послухала Nightwish, — згадала Оля, — дуже сильно зачепило. І сьогодні буду слухати. Хоча все залежить від настрою. Буває "Океан Ельзи", "ТНМК" чи Estetic Education дуже в тему.

— А що, і "Гайдамаки", і "Тартак" часом "пробивають"… — зауважив Сашко. — Хоча подобаються і Pain, Queen, Aerosmith, Evanescence, Iron Maiden… Багато чого, крім гопоти.

— Scorpions "рулить", — поважно сказав Артем, — особливо альбом Humanity Hour I.

— А ще мені подобається, — встряла трохи ображена Софійка, — Марія Шеріфович зі своєю "Молітвою" і прикольна пісня "Олені-олені"…

— Нормально… — поблажливо зауважила Марта. — Аби не реп…

— Це точно, — погодився Сашко. — Хоча справді, від настрою сприйняття музики змінюється. "Пре" й від Nirvana, Sex pistols, The stooges, The pixies, Bikini kill, L-7, The breeders, Velvet underground. А, скажімо, Lacrimosa — Der Morgen Danach… Класна готика!

— Багато моїх знайомих слухають Queen, і всім дуже подобається, — правив своє Вася.

— А співачка Fergie, — згадала Марта, — теж так нічо…

— Ні, народ, — не міг заспокоїтися Стас. — Куди все на фіг котиться? Linkin Park, 50 cent… Повний триндець, що народ слухає… A реп? Це ж просто "музика" для бізнесу. Всі репери живуть заради бабла! А народ "фтикає" тупі тексти без думки і якихось чотири акорди! Хоча б заради музики слід слухати Metallica, Queen, Scorpions.

— А мій дружбан каже, — підскакував на місці Петрик, — що офіґенна світова група — The Black Eyed Peas.

— Та ну… — почав було Артем, але зупинився, дивлячись кудись через голови друзів.

Тут нарешті компанія побачила, як до них прямують Таня зі своєю сестрою Мариною, про яку сьогодні було стільки розмов. Марина, вбрана в чорне й рожеве, була просто неперевершеною зі своєю нерівною, їжакуватою стрижкою, із сережками в губі й брові.

Дівчата підійшли, заговорили про те-се… Марина попросила в Марти сигарету, і та поважно простягнула старшій дівчині пачку. Марина взяла цигарку, подякувала й пішла собі. Таня одразу ж кинулася за нею, проте озирнулася — і всім здалося, що вона хотіла б залишитися з ними.

— Бач, якісь справи в них… — глянув услід дівчатам Петрик. — Хотів би я знати…

— Ти, "чоловіче-молекуло", — усміхнулася Юля, — можуть же бути секрети в сестер — від геть усіх?

— Та які там секрети, — подав голос Вова. — Мабуть, мама наказала бути вдома…

Тут усі згадали, що й справді час іти по домівках. Хоч би як цього не хотілося…

Глава 2

МАРТА

Розходилися хто куди. Артем, Петрик і Василь вирішили ще пограти в футбол зі знайомими хлопцями. Стас, як завжди, прямував до тренажерного залу — він хотів спершу трохи "покачатись", а вже тоді готувати уроки на завтра — скільки встигне. Марта і Софійка пішли додому разом — вони жили поруч.

— Кого ця Таня із себе корчить, я не розумію, — дратувалася Марта. — Була Юля, типу, красуня — так на тобі другу.

— Та заспокойся, хай собі дівчинка бавиться, — манірно знизала плечима Софійка. — Вона дограється. Сама наривається на отих скажених, що чіпляються до всіх "не таких".

— Ми ж разом гуляли, ходили в "Макдональдз", — раптом зітхнула Марта. — А потім її мов підмінили. Теж мені подружка — до Юльки переметнулася. Чим та Юля краща за мене?

— Не зважай! — кинула Софія. — Юлька якась задавака.

— Отож! — Марта хотіла ще щось сказати про Юлю, але раптом похопилася. — Слухай, а у тебе жуйки немає?

— Ні, — знизала плечима Софійка.

1 2 3 4 5 6 7