"Ми так можемо, – якось сказала йому Світлана Йосипівна, – і чоловік навіть не здогадається, що недавно була з коханцем". Тоді він називав її Світлячком і сказане нею сприймав без ревнощів. А тепер дикі ревнощі заполонили Нишпорку з ніг до голови. За часом Юлька і її чоловік вже давно мали би спати, а Нишпорка все вдивлявся у небо, відшукуючи свою щасливу зірку.
Зранку прокинувся з важкою головою і розбитим тілом. Холодний душ і кава збадьорили його. Пішов на базар. Не торгуючись, купив усе потрібне. Славко приїде – зготує.
Повернувся додому. Взявся із завзяттям прибирати. Киця з острахом дивилася на пилосос, а коли той войовничо загуркотів, втекла на кухню.
Думки були лише про Юльку. Вона не телефонувала.
56
Юлька зателефонувала вже під вечір. Була діловою – і це найбільше в ній йому не подобалось. Скаже якось при нагоді віч-на-віч, але не зараз по телефону.
Адвокатка повідомила, що чоловік Світлани Йосипівни зараз знаходиться в обласній онкологічній лікарні. В нього четверта стадія раку.
Нишпорка не второпав, до чого це тут. Звісно, він співчуває Світлячку, хоча й не знав, що в неї таке горе. Принаймні, коли вгощала його коньяком у дитячому сиротинці, нічого скорботного в її поведінці не помітив.
Юлька, мов досвідчена вчителька, що розповідає всім зрозуміле туманові вісімнадцятому, терпляче пояснила Нишпорці, що він підозрював цього чоловіка у вбивстві Кота. Тепер Нишпорка об'єднав підозрюваного й чоловіка Світлани Йосипівни в одну особу.
– Коли Кота вбили, він був у лікарні, – сказала адвокатка, яка встигла сьогодні з'їздити до обласного центру. – Я розмовляла з лікарем. На четвертій стадії раку чоловік не здатний втекти і вбити.
Прагматизм адвокатки передався Нишпорці. Він хотів запитати, чи причетний цей чоловік до отруєння своєї дівчини, але Юлька випередила його:
– Тепер ми ніколи не дізнаємось, чи він вбив її. Я бачила його і не наважилась запитати в нього про це.
Та й, зрештою, це вже не мало принципового значення. Головний підозрюваний у вбивстві Кота відпадав. Мабуть, усе-таки різні люди причетні до цих злочинів.
Коло замкнулось. Якщо хочеш знайти розгадки, потрібно вийти за межі цього кола.
– Хтось дав Світлані Йосипівні двадцять тисяч доларів на лікування чоловіка, – сказала Юлька наостанок. – Лікар переконаний, що це не допоможе, але гроші взяв. Ніби є якийсь новий індійський препарат. На нього остання надія. А якщо ні, то чоловікові залишилося жити два тижні.
57
Щойно Нишпорка завершив розмову з Юлькою, як приїхав Славко.
– Ми з Мар'яною вирішили одружитись, – ошелешив відразу, ще не перевдягнувшись.
Нишпорці здалося, що йому бракує повітря, але син заспокоїв:
– Ну, це десь через рік. Бо ж її тато щойно помер.
Нишпорка уявив, що цілується зі свахою, дружиною Кота. Апетитна жіночка, але ж ненавидить його.
Рік – це дуже багато часу. Тут не знати, що з тобою завтра буде. Чи думав він ще вчора зранку, що займатиметься коханням з Юлькою, а його улюблена заїжджена фраза "Секс – не привід для знайомства" набере зовсім іншого звучання і стосуватиметься саме його? Ще й який привід, якщо переростає у кохання?
Нишпорка не хотів сам собі зізнаватися, що закохується в Юльку. Він не належав до тих, хто закохується з першого погляду. Йому потрібен був час, щоби придивитися до людини. Повинно бути занадто багато спільних точок дотику, щоби відчути, що ця людина дійсно твоя. Так було в нього з попередніми коханнями.
Але тепер почуття до Юльки розвивалися з космічною швидкістю і в геометричній прогресії. Це найбільше і лякало Нишпорку. Він пам'ятав слова начальника дрогославської поліції, які той повторював під час пиятик: "Раніше кінчиш – швидше знайдеш іншу". Нишпорка не хотів іншої. Він хотів Юльку.
58
Славко допоміг батькові прибрати квартиру, а сам час від часу заглядав на кухню, готуючи щось смачненьке до приїзду матері.
Нишпорка раптом усвідомив, що вже завтра йому доведеться лежати в одному ліжку з дружиною. Вчора поруч була Юлька. Здається, ще й запахи її не вивітрилися, хоча Нишпорка явно накручував себе. В першу ніч після приїзду дружини вони займалися коханням, а вже потім могли сваритись і кричати одне на одного. Чи зможе він після Юльки увійти в дружину? А Юлька ж змогла після Нишпорки прийняти чоловіка. Чи в них насправді нічого не було, а він усе нафантузавав?
– Я запрошу Мар'яну завтра до нас на обід. – Славко був діловим, як адвокатка. – Нехай мама з нею познайомиться.
Він не питав дозволу в батька, чи можна запросити Мар'яну в гості. Знаку запитання там не було. Славко непомітно став дорослим. Нишпорка мусив сприймати сина таким, яким він є.
Втім, Славко вдався у батька. Коли Нишпорка хотів одружитися, він теж поставив перед фактом тата й маму. Ті були мудрі й не заперечували. Майбутня невістка їм не сподобалась, але вони сподівались, що Нишпорка знайде іншу дівчину. Він відчував цю їхню неприязнь до неї. Маючи дурний характер, вирішив, що має бути так, як він захоче. Доволі швидко після весілля переконався, що батьки все-таки були праві, але кохання до дружини ще не розвіялось.
Нишпорка заснув з думкою, яка застрягла в його бідній голівоньці: "Хто вбив Кота?".
59
Зранку зі Славком поїхали зустрічати італійку.
Нишпорці здалося, що дружина наскрізь пронизує його поглядом, ніби здогадалася, що він переспав з Юлькою. Тепер адвокатка була десь далеко, в паралельному світі, а зустріч з нею видавалася випадковою.
Славко сказав, що приведе свою дівчину на обід, – і це в якійсь мірі врятувало Нишпорку. Дружина вчепилася в сина, розпитуючи, хто ця дівчина. Нишпорка дипломатично мовчав про покійного Кота, якого колись засадив до в'язниці. Коли дружина почула, що у Мар'яни недавно помер тато, серце в неї зм'якло, і вона вже сама хотіла чимшвидше побачити нещасну дівчину. Славкові вистачило мудрості приховати від матері, що хтось завалив кримінального авторитета.
Той день був для Нишпорки мов у чистилищі перед пеклом чи раєм. Мукою стало постійно думати про Юльку й боятися не назвати дружину її іменем.
Ніби в тумані минув обід з Мар'яною. Добре, що дружина не прискіпувалася до нього, чому він мовчить. Нишпорка зрозумів, що Мар'яна їй сподобалась і кращої невістки вона вже не бажала. А та стріляла очима в Нишпорку, незмінно вціляючи йому в серце. Здається, ніхто більше цього не помічав, але витівки малолітки йому не подобались.
Вночі Нишпорка боявся, що після Юльки нічого з дружиною в нього не вийде. Ще й як вийшло!
– Бідненький, – пожаліла його італійка, – ти давно не був з жінкою.
Нишпорка думав про Юльку.
60
Понеділок приніс новину: швейний мільйонер балотувався до Верховної Ради України по їхньому Дрогославському виборчому округу. Зайчиха намилилась у Київ? А що скаже Задвірний, її чоловік?
Нишпорка ніяк не міг второпати, навіщо Іван Васильович дав йому двадцять тисяч доларів? Щоб не розслідувати вбивство Кота чи допомогти швейному мільйонерові стати народним депутатом України? Чи це своєрідне відкупне, щоб відчепився від Надьки? Та він і не чіплявся.
Порожнеча в душі Нишпорки була викликана відсутністю Юльки. Раніше він навіть не задумувався над тим, коли може їй зателефонувати чи зустрітись. Були потреба чи необхідність – робив це. А тепер більше думав про те, щоб не підставити адвокатку, а коли зустрінеться з її чоловіком, треба зробити все можливе й неможливе, щоби той не здогадався про його близькі стосунки з Юлькою.
Заспівав мобільний телефон. Для повного щастя Нишпорці не вистачало розмови з Надькою.
– Я знаю, хто вбив Кота, – сказала Зайчиха.
Домовились зустрітися в міському парку культури та відпочинку біля пам'ятника Адамові Міцкевичу. Хоче очистити ауру?
У точно визначений час Нишпорка був на місці. Надька звично запізнювалась. Знайомі вітались з Нишпоркою.
Минуло півгодини, перш ніж він зрозумів, що Зайчиха не прийде.
До нього неквапливо йшла бандитська морда.
27 травня 2019 року