Ще його їй зараз найбільше бракувало! Стоп. Людвіг. Морозиво. Усміхнулась сама до себе. За якихось сто метрів звідси було місце, де Гаська зустрілась із Василем Андрійовичем. Глянула на годинник. За дві хвилини десята. Декілька разів глибоко вдихнула і різко видихнула. Її так вчили заспокоюватись. Зараз не допомогло.
Підвелася з лавки і пішла, ніби на Голгофу.
37
Василя Андрійовича не було.
"Не прийде", – приречено подумала Гаська. Для неї це означало лише те, що не стане потрібною чоловікові – ну, тому, який перший увійшов у неї.
Зауважила, що більше не бачить жодного з тих молодих людей спортивної статури, які щойно гуляли в парку культури і відпочинку. Взагалі поруч нікого нема. Переселилась у паралельний світ, у якому нема людей? Рік тому читала якийсь роман про це. Невже теж переживе подібні жахіття, як головна героїня роману? Хотіла знівелювати пам'ять, щоби не потрапити до божевільні. А хто їй допоможе вирватись із паралельного світу?
Але коли Гаська здалеку побачила Василя Андрійовича, зрозуміла, що таки перебуває у реальному житті. Борода. Окуляри. Кульгає. Що ж ти летиш на світло, мов метелик? Навіть шкода його стало. Але лише на мить.
Поки Василь Андрійович повільно йшов до Гаськи, в її бідну голівоньку залетіла думка, як йому вдалося втекти і чому "Дрогославська зоря" опублікувала інформацію про його ліквідацію? Мала ж час подумати про це раніше, але аж тепер зрозуміла, що справді було би цікаво про все дізнатися від самого Василя Андрійовича. Може, і їй колись знадобиться.
Усміхнулася сама до себе. Ні, їй це не потрібне. Вона не бунтарка. Не революціонерка. Гаська хоче жити. Не має значення з ким. Просто жити!
38
Гаська повільно йшла назустріч Василеві Андрійовичу. Серце її, здається, ось-ось вискочить із грудей. Різко заболіло в потилиці, ніби хтось ззаду вгвинчувався в неї, але Гаська не дозволила собі зупинитись, боячись, що це можуть не так витлумачити. Мовляв, вона подає умовний знак злочинцеві.
За спиною у Василя Андрійовича Гаська побачила двох молодиків спортивної статури. Їхні брати-близнюки звідусіль підтягувалися до точки, в якій мали пересіктись Гаська і Василь Андрійович. Здавалося, саме тут час і простір нарешті стануть єдиним цілим.
Гаська не відразу зрозуміла, що трапилось. Василь Андрійович зчитав, мабуть, тривогу з її обличчя, озирнувся, побачив молодиків спортивної статури і прискорив хід, безбожно накульгуючи. Гаська зблизька побачила його обличчя. Якщо сказати, що воно палало гнівом – значить, нічого не сказати. Василь Андрійович пронизав її поглядом – і замість Гаськи залишилася купа попелу.
Десь за спиною Гаськи молодики спортивної статури скрутили Василя Андрійовича. Той викрикував прокляття на її адресу. Вона ж не наважувалася озирнутися, бо й так усе було зрозуміло: Гаська виконала те, що у неї вклав чоловік. Проте в неї не було радощів від того, що молодики спортивної статури схопили Василя Андрійовича. Ще вчора Гаська думала, що коли станеться це дійство, вона може розпочати новий етап у своєму житті. Хотілося, щоби Василь Андрійович назавжди залишився позаду, ніколи думки про нього не навідувалися до її бідної голівоньки. Але з цього нічого не виходило. Було таке враження, ніби хтось вичавив її, мов лимон, до останньої крапелиночки.
39
День минав за днем, але час для Гаськи зупинився. Агент національної безпеки не турбував її – і Гаська з жахом усвідомила, що наробила. Це ж через неї знову арештували Василя Андрійовича. Мабуть, його вже ліквідували – цього разу по-справжньому, остаточно. Гаська усвідомлювала, що не буде їй прощення – ні на землі, ні перед Богом.
І коли вона визріла до того, щоби вкоротити собі життя, побачила, що під подушкою нема пляшечки з рідиною, призначеної для Василя Андрійовича. Щез і зошит з її записами. Крадіжку Гаська відразу списала на маму, яка час від часу заходила до її кімнати, коли Гаська була в туалеті, на кухні чи вешталася Дрогославом. Думала, що буде гніватися на неї, але стало байдуже. Жити – то жити. Мабуть, Гаську чекають ще випробування, якщо смерть не хоче ніжно її обійняти. А так було би добре відправитися на той світ. Це єдина можливість зустрітися з Василем Андрійовичем. На землі їй така розкіш не загрожує.
У житті Гаськи знову з'явився Людвіг. Спілкуючись з нею, він став сміливішим. Якщо раніше ініціатива завжди була за Гаською, то тепер – за ним. Скажімо, Людвіг відчував, що Гаська не хоче гуляти, – і на цілий день залишався з нею в її кімнаті. Помах чарівної палички – і Гасьчині батьки аж до вечора зникали із квартири.
Спочатку Гасьці було байдуже займатися сексом із Людвігом. Потім стало цікаво, аж поки не почала отримувати від цього задоволення.
40
Думки про Василя Андрійовича все рідше й рідше залітали до бідної Гасьчиної голівоньки. Зате вона вже починала сердитися на Людвіга: чому він не пропонує їй вийти за нього заміж?
Гаська відразу не зрозуміла, що це за незрозумілі поштовхи відбуваються в її животі, аж поки не здогадалася: дитинка. Ніколи раніше не задумувалася, чи хоче вона мати дітей. Усвідомлення, що буде народжувати, застало її зненацька. Ніби мала радіти, але цього відчуття не було.
Перший спалах у свідомості висвітлив необхідність розповісти Людвігу про вагітність. Добре, що в ту мить його не було поруч, бо вже наступний спалах сповістив, що дитинка може бути не від Людвіга, а від агента національної безпеки. А третій спалах узагалі доконав Гаську: Людвіг, почувши цю новину, взагалі може відмовитися від неї. Мовляв, і я не я, і дитина не моя.
Гаська не розповідала Людвігу, що першим її чоловіком був агент національної безпеки, але чомусь була твердо переконана, що якщо він і не знає цього, то принаймні здогадується. Може, агент національної безпеки передав Людвігу естафетну паличку, щоби той опікувався Гаською та її дитиною? У Людвіга не було вибору, тому не доводилося казати про його кохання до Гаськи.
Мама побачила, що з Гаською коїться щось не те. Гаська вистрелила:
– Я вагітна!
– То виходь заміж! – швидко зреагувала мама.
Залишалося запитати: "За кого?", але Гаська цього не зробила.
41
Коли наступного дня Гаська побачила Людвіга, то прочитала в його очах сум. Здається він уже знав про її вагітність. Мама сказала? Чи агент національної безпеки? Ну і добре! Гаська все-таки сказала йому, що чекає дитинку. Людвіг ніяк на це не відреагував.
Його поведінка обурила Гаську. Він що, відмовляється від своєї дитинки? Але наступний спалах у її свідомості висвітлив зовсім інше. Гаська ж достеменно не знала, від кого в її лоні зародилося нове життя: від Людвіга чи від агента національної безпеки. Інтуїтивно вона відчувала, що все-таки батьком її дитини був той, кому вона вперше віддавалася, хоча зовсім цього не пам'ятає. Мабуть, Людвіг теж думав про це, і його гнітило, що не він може бути батьком дитини Гаськи.
Мама вже розповіла батькові про вагітність доньки. Складалося враження, що вони не знають, радіти їм чи ні.
Гаська чекала, що агент національної безпеки знову викличе її до себе і розставить усі крапки над "і" в цій справі. Звісно, її цікавила й доля Василя Андрійовича, про якого вона стала все більше й більше думати, коли усвідомила, що завагітніла, але ні з ким не мала права поділитися думками про це. А щоб у агента національної безпеки розпитати про Василя Андрійовича – Гаська про це не могла навіть мріяти.
Здавалося, весь світ зараз проти неї. Але Гаська мала характер. Ще покійна бабуся завжди казала про це. Чим більше на Гаську тиснули, тим міцнішою вона ставала. І якщо зараз, на її думку, ніхто не хотів, щоби вона народила дитинку, Гаська вирішила, що зробить це на зло всім.
42
Гаська навіть не помітила, коли Людвіг зник із їхньої квартири, але вже надвечір з'явився знову. Видно, агент національної безпеки, за Гасьчиним припущенням, попрацював з ним. Людвіг сяяв, як нова копійка. Гаська розуміла ціну цим перемінам, але вдавала, що зраділа великому букетові троянд, які Людвіг подарував їй.
Гаська не сумнівалась, що й маму налаштували відповідним чином.
– А що тут молодята святкують? – вдавано весело защебетала вона.
– Та ось хочу запропонувати вашій доньці руку й серце, – серйозно, аж до нудоти, промовив Людвіг.
Мама заметушилась, побігла за чоловіком. А той уже відповідно вдягнувся. Краватка, яку старий ніколи не вдягав, стискала йому шию. Він теж награно усміхався.
Гаська байдуже спостерігала за цією виставою, розуміючи, що мусить вступити в це річище, якщо не хоче повторити шлях Василя Андрійовича. Зрештою, яка різниця, від кого в неї дитина. Головне, що це її дитина. Чи буде з нею Людвіг, чи агент національної безпеки – не має вирішального значення. Звісно, безпечніше було би, якби поруч був той, хто першим увійшов у неї, але неприязні до Людвіга теж не відчувала. Принаймні коли займалася з ним сексом, отримувала задоволення.
Найбільше, чого хотіла Гаська зараз, – щоби цей цирк на дроті чимшвидше закінчився.
43
Тепер Гаська була нареченою – і ця незвичність сковувала її зсередини. Здавалось, що й тіло їй не належить, а якійсь іншій жінці.
Мама й Людвіг узяли на себе всі приготування щодо весілля – і Гаська була їм вдячна за це. Тато ходив сумний, і Гаська інтуїтивно відчувала, що він не задоволений вибором доньки. Тату, тату, а вибору й не було. Гаська хотіла мати дитину, а тому змушена грати за правилами, встановленими агентом національної безпеки. Це ще може вилізти їй боком, але поки що все йде в потрібному напрямкові.
Гаська вже не була такою різкою в оцінці того, що зробив тато. Він просто зрадив Василя Андрійовича. Простота зради пронизувала суспільство. Гаська знала, що в подібній ситуації зробила би те ж саме. В ній було мало героїчного, а ті, хто її оточував, не вартували того, щоби за них даремно віддавати своє життя.
А Василь Андрійович? Гаська не могла сама собі відповісти на запитання, чи віддала би життя за Василя Андрійовича. Він за неї – точно би ні, особливо після того її негідного вчинку. І хоча Гаська аж тепер розуміла, що коньяк, яким її почастував агент національної безпеки, мав властивості, що негативно діють на людину, все ж вважала себе зрадницею, якій нема прощення.
Спалах у її свідомості висвітлив ницість весілля з Людвігом.
44
Чим більше чогось боїшся, тим щільніше воно присувається до тебе.
Гаська розуміла, що чимдалі вона триматиметься від агента національної безпеки, тим безпечніше буде для неї і її дитинки.