Після Собачої ліги наступного дня виступила з протестом Котяча ліга. Ці тільки котиків та кішечок люблять. Що тут тільки робилося! Вони повибивали вікна в найбільшій аптеці на 5-й авеню, Інколи я сюди забігав, щоб купити аспірину й кілька сандвічів. Ця американська звичка їсти аспірин передалася й мені. Я борюсь з цим буржуазним пережитком і відчуваю, що вже переборов його. У моїй аптечці несподівано натрапив на пенталгін. Пригадуєш, це ти мені його поклала. Люба моя, я на цьому пенталгіні зекономив 28 доларів. По-перше, тут його нема, а по-друге, ліки страшенно дорогі. Пачка якихось нещасних таблеток коштує стільки ж, як любительський фотоапарат "Полароїд". Це той, що через п'ять секунд викидає тобі на руку кольорові фотографії. Щоб вони швидше проявлялись, досить притулити їх до живота, й карточки готові. Дуже люблять тепло, мов кішечки. Так ось, про кішечок. Котяча ліга теж вирішила одягти своїх кішечок у білі шовкові й атласні спіднички, а котиків в оксамитові трусики. Вмерти можна! Ти побачила б цю картину. Божеволіють люди. Бісяться від жиру. Замість того щоб по-серйозному страйкувати. Замість того щоб нести серйозні гасла, що б ти думала вони несли? Один ніс транспарант з таким написом (я спеціально для тебе переклав): "Геть валер'янку з наших аптек! Наші кішечки мають бути такі ж спокійні, як наші серця".
Або ось ще одне гасло: "Геть з нашого календаря місяць березень!" Над цією проблемою зараз засідає конгрес – представники у палаті сенаторів, а сенатори в палаті представників. Помінялися місцями з однією метою, може, після цього в них усе стане на своє місце. А то від проблем (соціальних) Америка сьогодні божеволіє. Її золотий вік це вже – історія. Її спогад.
У Нью-Йорк приїхала Софі Лорен. Про її приїзд уся американська преса писала. Передавали інтерв'ю з нею по всіх дванадцяти каналах. 13-го каналу, як і 13-ї квартири, 13-го будинку й 13-ї авеню, у Нью-Йорку нема. Отакий забобонний і темний народ, Так от, депутація попрямувала в готель, де Софі жила зі своїми двома знаменитими кішечками. Одну з них, старшеньку, звали Маккароні, а меншеньку – Спагетті.
За невеличку плату – 125 тисяч – Софі погодилась взяти участь в параді котів. Якийсь бос розщедрився і суму подвоїв. Вона йшла попереду всіх ньюйорківців. Двох своїх котиків вона по-материнськи пригортала до грудей. Радощам не було меж. Один власник кішки йшов крайній праворуч. По телебаченню бачив. Так от, він завважив аптеку, на якій висів напис: "Купуйте валер'янку. Вона вам забезпечить спокійний сон навіть тоді, коли ваш кіт забереться на Емпайр стейт білдінг". Це той хмарочос, про який я тобі, люба, писав у моєму попередньому листі. Ти б мала його бачити уві сні.
Отож, як побачив цей напис отой поважний джентльмен, то, певно, сприйняв те за насмішку. Спочатку нагнувся, шукаючи каменюку. Та завваживши, що в нього під ногами суцільний асфальт, він, очевидно, у стадії афекту як розмахнеться, як вліпить по тому гаслу, то кішка тільки нявкнула. Я сміявся до сліз, але весь час думав про тебе. Навіть тоді, коли мені нав'язували оті прокляті самими американцями (похилого віку) порнографічні фільми. Їх привезли сюди з Європи в 1968 році, точніше в грудні 1968-го і січні 1969-го. Нью-Йорк тільки Парижу довіряє. І вважає себе достойним партнером. Коли Париж французи називають "столицею столиць", то ньюйорківці своє місто іменують столицею світу. Не більше і не менше. Ніби в світі нема інших столиць.
А ще ньюйорківці люблять яблука. Яблуко, кажуть, корисніше від апельсинів. У них тут є кілька сортів: наші джонатан, мекінтош і Лонг-Айленд. Яблуко – це емблема Нью-Йорка. Я їм запропонував узяти за емблему Уолл-стріт у вигляді фондової біржі. Та вони, як і англійці, починають (нарешті) шанувати свої традиції. Бо тільки традиції їх врятують. Мовляв, чуже їх розкладає, як порнографія. Суспільство на загал і людей зокрема.
Про яблука я тобі, люба, напишу завтра. Пам'ятай, у кожному яблуці чимало заліза, цементу, вапняку, йоду і – головне – золота. В американських яблуках ще є алебастр. Він нібито дуже корисний для сучасних чоловіків. Сучасним жінкам він шкодить. Їж, люба, яблука тільки наші – без алебастру. Їж сама й нікому з чужих не давай. У ньюйорківців є така поговірка: "Грішми і яблуками навіть з ближнім не ділись". Правда, мудра поговірка? Мабуть, теж з Європи у Новий світ завезена.
Відчуваю, мила моя, що в тебе вже злипаються віченьки. Я тебе розумію. Висипати на твою голову стільки різної американської інформації, можна гарячку, як раз плюнути, підхопити, Я знаю, яких мук завдає біль, адже поранився об війну душею. Про всяк випадок випий "трійчатку". Бачиш, я ще дещо пам'ятаю зі своєї лікарської практики, хоч і був гінекологом, і не можу стриматися, щоб тобі про це хоч тепер не розповісти. Коли я лікарював, тоді у нас дозволялось робити аборти. В Америці вони заборонені. Мондейл, щоправда, проти абортів, а Рейган – за. Переміг, як ти знаєш, Рейган і аборти заборонив. І це називається свобода й демократія. Жінка тут безправна, як в Азії у період середньовіччя. Чоловіки – деспоти. Вимагають: народжуй, і квит. І навіть самі стоять під час пологів перед породіллею, щоб пересвідчитись, чи вона родить, чи тільки прикидається. Тут багато дітей підкидають у сирітські будинки. Отож, чоловіки, щоб пересвідчитися на власні очі, чи це його дитина, заходять за скляні перегородки й сидять цілими ночами, щоб побачити той процес з початку до кінця. Американці дуже люблять видовища. В усьому наслідують древніх римлян. Звідти в них і Капітолій, і сенат, і сенатори. Тільки ось чомусь президента не називають цезарем. Перші леді Америки дуже зле чуються через відсутність таких титулів. Президенти в усіх країнах є. А цезарів нема ні в кого. Щоправда, нашого песика звуть Цезар, але який він президент? Та й до Америки не має ніякого відношення.
То про що ж я тобі хотів сказати? Ага, випий "трійчатку" й закуси еленіумом, якщо дуже голова розболілась. Якщо ще й серце, то візьми, люба, валер'янових крапель. Кішечку випусти надвір. Хай не принюхується.
Тільки тепер згадав, про що тобі збирався написати у постскриптумі. Ну, звичайно, про аборт. Мондейл був не тільки проти абортів. Він ще й хотів ліквідувати в країні зброю. Не ту, що накопичують, а ту, що продають. На кожному розі. Вогнепальну. Тут, люба, купити можеш що хочеш. Америка до безглуздя багата країна. Сьогодні, наприклад, прочитав у "Новом русском слове". Воно виходить російською мовою, має сіоністське спрямування, бо редагують його ті, хто ще тільки вивчає англійську мову, а єврейську вже забув. Так оці борзописці пишуть: "Ендрю Грант, щоб прославити своє ім'я, на день народження свого племінничка вчора закупив з доставкою додому й просив якнайкраще загорнути два пістолети системи "Наган", один автомат, три міномети, гаубицю і танк останньої моделі". Все доставлено в строк, як і слід. Малюк дуже зрадів, хоч в зброї ще не розбирається. Для Америки це рідкісний випадок. Американці в зброї розбираються з пелюшок. Ендрю (так назвали племінника на честь щедрого дяді) ще не розбирається, бо в день придбання цього арсеналу зброї йому виповнилося лише півдоби. А між іншим, обидва Ендрю – і дядько і племінник – були на грані аборту. Обох врятували виборчі кампанії і прийняття законів про ліквідацію абортів. Це чи не перші два випадки, коли під час президентських виборів рятують життя американцям.
Отже, про аборти. Я ще тоді не був одружений з тобою, хоч знав, що зустріну тебе й ти вийдеш за мене заміж. Інакше я собі й не помишляв. За мене заміж хотіли всі чи майже всі. Бо я вже тоді займався лікарською практикою. Уже тоді робив ці нескладні, але болісні операції. Люба моя, чи знаєш ти, що я ніколи не бачив пацієнта в обличчя? Ти не віриш, але це дуже кумедна ситуація. І от буває, сидиш у ресторані чи кафе, у скверику чи парку, йдеш по вулиці чи переходиш майдан, а до тебе підходить чи підбігає (залежно від ситуації) таке вродливе дівча, таке миле й так ніжно промовляє: "Здрастуйте, доктор!" Я ще тоді доктором наук не був. Просто вони мені лестили. Та й тепер ще ним не став. Все ніколи. Література вгору глянути не дає. А ще виступи: по радіо, по телебаченню, у магазині "Дружба", на різних пленумах, нарадах, зборах, симпозіумах, в ЮНЕСКО, в ООН, у П'ятому й Шостому комітетах. І часто буває і там і там водночас. Я вже не кажу про лекції, які я тут читаю англійською мовою. Ти б почула, люба, як вони мене слухають. Коли б ти мене так слухала, як я читаю тобі свої перші розділи з нової книжки, щастю моєму не було б меж. Я б зовсім на тебе не ображався. Я б тебе у свої безсонні ночі ні разу не будив.
Так от, я питаю, звідки, люба? Вибач, Думав про тебе і вихопилося на адресу цієї дівчини. Вона каже: "Бачте, я теж навчаюсь у медінституті. Я мрію стати лікарем, як ви, гінекологом. Я хочу бути хорошим гінекологом і тому тепер практикуюсь. Ви блискуче робите операції. Не операції – укус комара".– "Але звідки, люба моя юнко, ви про це знаєте? Ви ж не могли бути моєю асистенткою?" – запитав я. І вона мені пояснила, мила моя: "Я була вашою пацієнткою!" Секрет до геніальності простий. Ти-не повіриш. Я ж ніколи не дивився в обличчя жінок. Вони всі дивились на мене. От в чому весь фокус.
Відчуваю, люба, що ти вже хочеш бай-бай, моя мила. До речі, тут спостерігаються атавізми варварства.. Один палив у своєму ліжку сигарету, що на загал заборонялося. Це згадалося за асоціацією від отого "бай-бай". Ти помітила, які близькі наші мови – англійська й українська. Слово до слова. Літера до літери. У них ще є наше "хай". Але нехай я про це розповім тобі в наступному листі.
Люба моя! Пишу тобі чесно, канібалізму в Нью-Йорку не помічав, а похорони щодня бачив. Підкреслюю – щодня! Собачі похоронні процесії проходили значно рідше. Траплялися дні, коли улюблених песиків у "Долині голубих снів" на околицях Нью-Йорка й не ховали. Того дня окремі дами не втрачали свідомості, а нашатирний спирт, як і належить, стояв у пляшечках надійно й найкраще в світі закоркований.