Жаїра. Том 2. На волі

Ольга Мак

Сторінка 52 з 52

Лишилася ти одинока!

— Я піду за тобою, Татаурано. Чую в грудях смерть...

— Хто ж лишиться, Тіне моя?

— Лишиться земля, морубішабо, на якій кров'ю за­писана велика любов. Хто не схоче бути рабом — завжди відчитає знаки, вириті у Великій Книзі. Ти не прожив свого життя марно...

* * *

Кажуть, що в ту ніч посліпла риба в Ітараре, вода її стала отрутою, а вночі небо кидало на землю вогнем обу­рення і плакало з великого жалю. Ріка спочатку вийшла із своїх берегів, а потім запала ще глибше в землю. Ка­жуть також, що в ту ніч позападалися підземні ходи, вода замулила й забила камінням печеру скарбів і там поховала тіло Клавдії де Са, бо її служба скінчилася.

А ще кажуть, що глибокими ночами обабіч Ітараре можна бачити по парі молодих людей: на західньому бе­резі сидить в обдертих і забруджених білих шовках дівчина із зв'язаними руками, тримає на колінах білого мужчину з темними каштановими кучерями і плаче над його зрад­ливістю; по східньому боці сидить також дівчина в прос­тенькій, але чистій білій туніці, тримає руку на чолі моло­дого індіянина, що схилив голову до її ніг, і співає йому пісню про волю, про яку ще в пралісах сняться золоті сни...

Кінець


Примітки упорядника інтернетної публікації

Другий том роману Ольги Мак "Жаїра" представлений тут за виданням 1958-го року; видавництво "Гомін України", Торонто, Канада. Упорядник даної інтернетної публікації виправив друкарські помилки, котрі, на жаль, мають місце у паперовій книзі, і деякі відмінності тамтешнього тодішнього українського правопису привів у відповідність до сучасного офіційного українського правопису; але декотрі відмінності і залишив, для, так би мовити, наявності певного колориту тогочасного діаспорного видання. Нижче надається пояснення маловідомих слів, котрі авторка не пояснила у своїх виносках, а упорядник у тексті позначив зірочками (*).

Хабаззя, хабаз — бур'ян, дрібний чагарник і т.ін.

Нипати — тинятися, вештатися, швендяти…

Звинний — спритний.

Танґвапема — довгий кілок, тонший і круглий з одного кінця, грубший і чотирьохгранний — з другого. Служить, як довбня. (Примітка авторки з першого тому "Жаїри".)

Фідальґо у португальців чи ідальґо у іспанців — особа, яка походила зі шляхетної родини й отримувала свій особливий статус, що передавався у спадок лише за чоловічою лінією. До XVI сторіччя такі називалися "кабальєро".

Берло — прикрашена палиця, що є символом влади, теж саме що скіпетр.

Близна — слід від рани, шрам, рубець.

Тупан (інші назви — Тупа, Тупаве, Тенондете) — верховний бог у віруваннях південноамериканських індіанців ґуарані. Від нього походить слово "тупа" у сучасній мові ґуарані, що означає "бог". Тупа вважався творцем Всесвіту, а його житло знаходилося на Сонці.

Клякнути — завмерти.

Зворохобитися — збуритися, збунтуватися.

Помітувати — нехтувати, погорджувати.

Пірнач — різновид булави.

Муссурани — "Індіяни мали звичку полонених прив'язувати на шнурок і так убивати. Тому полонені називалися "в'язнями шнурка" — "муссурани" — по-індіянському, або "корди" по-еспанському". (З авторського "Вступу" у першому томі "Жаїри"). Можливо, це якось пов'язано з назвою бразильської змії муссурани, що вбиває та пожирає інших змій.

Жібоя — португальська назва звичайного удава.

Гороїжитися — задаватися, вихизовуватися, чванитися.

Наглити — квапити, підгоняти.

Сарацени або сарацини (в перекладі з грецької — східні люди) — тут мається на увазі кочове розбійницьке плем'я бедуїнів, що жило вздовж кордонів Сирії, згадуване у античній літературі. Але в середньовічній Європі сарацинами вже називали представників усіх мусульманських народів.

Каправоокий — з очима, що закисають, гнояться.

Кармін — барвник, що виробляється з самиць комах виду червець (до речі, перший місяць літа українці назвали червнем через те, що це був сезон збору червеців). Кармін застосовують, аби надати червоного забарвлення напоям, ковбасам, кондитерським виробам і десертам; в минулі часи ним фарбували тканини.

Товщ — жир.

Сипи або грифи — рід хижих птахів родини яструбових ряду соколоподібних.


[1] Ока — індіянська халупа. (Тут і далі у виносках примітки авторки. А примітки упорядника інтернетної публікації до інших маловідомих слів, позначених у тексті зірочками (*), надані наприкінці книги.)

[2] Окаета, або окара — площа серед халуп, де відбуваються також і ради племени.

[3] Морубішаба — вождь племени.

[4] Бугри — зневажлива назва в індіянській мові, що означає "носій води". "Бугри" стало також зневажливою кличкою племен, які служили білим.

[5] Рапоза — бразилійська лисиця, подібна зовсім до великого щура. Дуже смердяча.

[6] Ньємонгаба — рада племени, або племен.

[7] Піяґа — по-індіянському означає "жрець", "шаман".

[8] Журупарі — в індіянському повір'ї злий дух.

[9] Пака — найбільший гризун бразилійського пралісу. Має смачне м'ясо.

[10] Згідно з повір'ям індійських племен, душі померлих живуть у небі на "Блакитних Горах".

[11] Тремембе — мандрівні племена, що не мають сталого осідку.

[12] Аракшо — білий крук.

[13] У Бразилії вірять, що бамбук цвіте раз на тридцять років.

[14] Тембета — кружечок, що його носять для прикраси в підборідді.

[15] Онса — яґуар.

[16] Тамандуа — мурахоїд величини середнього пса. Уважається найсильнішим звірем бразилійського пралісу. Сам не нападає, але, боронячись, обій­має напасника, вгороджує в нього довгі пазурі і роздирає.

[17] Ця легенда, як і дві попередні, взяті із збірника оригінальних індіанських легенд, записаних дослідником Коуто де Магальйосом. Стиль по можливості збережений.

[18] За Гербертом Балдусом із збірника "Легенди індіян Бразилії".

[19] Аканґатара — пір'яна корона.

[20] Тупі-ґварані — найбільш поширені індіанські племена в півден­но-східній частині Бразилії. Мовою тупі-ґварані можна легко порозу­мітися з іншими племенами.

[21] "З яйця" — інакше — "з початку". Римляни казали, що все по­чинається з яйця, і на початку прийнять подавали яйце.

[22] Арауе — берло — знак влади.

[23] "Кавінь" — це традиційне свято напоїв, що повторюється не ре­гулярно, а тоді, коли закінчиться ферментація хмільного напою з будь-яких овочів.

[24] Імбуй — дуже тверде дерево, що його звуть інакше бразилійським дубом.

[25] Місцевість, де тепер столиця штату Парана — Курітіба.

[26] "Кампос Жерайс" в перекладі означає "Поля Центрального Плос­когір'я" — рівнини, що тягнуться приблизно на 100 км. у довжину і на 50 у ширину на південний захід від західнього берега ріки Ітараре.

[27] Одні з перших губернаторів Бразилії, що залишили по собі дуже добру славу.

[28] Мараґіґана — передвісниця смерти.

[29] Піра — риба.

[30] Серра да Фартура.

[31] Каймани — рід крокодилів.

[32] У цьому місці, що називається Фуніл ("Лійка") Ітараре має 24 метри ширини, 42 метри глибини і випливає з-під землі 80 метрів нижче.

[33] Сара куара — нічний птах.

46 47 48 49 50 51 52