Лишилася ти одинока!
— Я піду за тобою, Татаурано. Чую в грудях смерть...
— Хто ж лишиться, Тіне моя?
— Лишиться земля, морубішабо, на якій кров'ю записана велика любов. Хто не схоче бути рабом — завжди відчитає знаки, вириті у Великій Книзі. Ти не прожив свого життя марно...
* * *
Кажуть, що в ту ніч посліпла риба в Ітараре, вода її стала отрутою, а вночі небо кидало на землю вогнем обурення і плакало з великого жалю. Ріка спочатку вийшла із своїх берегів, а потім запала ще глибше в землю. Кажуть також, що в ту ніч позападалися підземні ходи, вода замулила й забила камінням печеру скарбів і там поховала тіло Клавдії де Са, бо її служба скінчилася.
А ще кажуть, що глибокими ночами обабіч Ітараре можна бачити по парі молодих людей: на західньому березі сидить в обдертих і забруджених білих шовках дівчина із зв'язаними руками, тримає на колінах білого мужчину з темними каштановими кучерями і плаче над його зрадливістю; по східньому боці сидить також дівчина в простенькій, але чистій білій туніці, тримає руку на чолі молодого індіянина, що схилив голову до її ніг, і співає йому пісню про волю, про яку ще в пралісах сняться золоті сни...
Кінець
Примітки упорядника інтернетної публікації
Другий том роману Ольги Мак "Жаїра" представлений тут за виданням 1958-го року; видавництво "Гомін України", Торонто, Канада. Упорядник даної інтернетної публікації виправив друкарські помилки, котрі, на жаль, мають місце у паперовій книзі, і деякі відмінності тамтешнього тодішнього українського правопису привів у відповідність до сучасного офіційного українського правопису; але декотрі відмінності і залишив, для, так би мовити, наявності певного колориту тогочасного діаспорного видання. Нижче надається пояснення маловідомих слів, котрі авторка не пояснила у своїх виносках, а упорядник у тексті позначив зірочками (*).
Хабаззя, хабаз — бур'ян, дрібний чагарник і т.ін.
Нипати — тинятися, вештатися, швендяти…
Звинний — спритний.
Танґвапема — довгий кілок, тонший і круглий з одного кінця, грубший і чотирьохгранний — з другого. Служить, як довбня. (Примітка авторки з першого тому "Жаїри".)
Фідальґо у португальців чи ідальґо у іспанців — особа, яка походила зі шляхетної родини й отримувала свій особливий статус, що передавався у спадок лише за чоловічою лінією. До XVI сторіччя такі називалися "кабальєро".
Берло — прикрашена палиця, що є символом влади, теж саме що скіпетр.
Близна — слід від рани, шрам, рубець.
Тупан (інші назви — Тупа, Тупаве, Тенондете) — верховний бог у віруваннях південноамериканських індіанців ґуарані. Від нього походить слово "тупа" у сучасній мові ґуарані, що означає "бог". Тупа вважався творцем Всесвіту, а його житло знаходилося на Сонці.
Клякнути — завмерти.
Зворохобитися — збуритися, збунтуватися.
Помітувати — нехтувати, погорджувати.
Пірнач — різновид булави.
Муссурани — "Індіяни мали звичку полонених прив'язувати на шнурок і так убивати. Тому полонені називалися "в'язнями шнурка" — "муссурани" — по-індіянському, або "корди" по-еспанському". (З авторського "Вступу" у першому томі "Жаїри"). Можливо, це якось пов'язано з назвою бразильської змії муссурани, що вбиває та пожирає інших змій.
Жібоя — португальська назва звичайного удава.
Гороїжитися — задаватися, вихизовуватися, чванитися.
Наглити — квапити, підгоняти.
Сарацени або сарацини (в перекладі з грецької — східні люди) — тут мається на увазі кочове розбійницьке плем'я бедуїнів, що жило вздовж кордонів Сирії, згадуване у античній літературі. Але в середньовічній Європі сарацинами вже називали представників усіх мусульманських народів.
Каправоокий — з очима, що закисають, гнояться.
Кармін — барвник, що виробляється з самиць комах виду червець (до речі, перший місяць літа українці назвали червнем через те, що це був сезон збору червеців). Кармін застосовують, аби надати червоного забарвлення напоям, ковбасам, кондитерським виробам і десертам; в минулі часи ним фарбували тканини.
Товщ — жир.
Сипи або грифи — рід хижих птахів родини яструбових ряду соколоподібних.
[1] Ока — індіянська халупа. (Тут і далі у виносках примітки авторки. А примітки упорядника інтернетної публікації до інших маловідомих слів, позначених у тексті зірочками (*), надані наприкінці книги.)
[2] Окаета, або окара — площа серед халуп, де відбуваються також і ради племени.
[3] Морубішаба — вождь племени.
[4] Бугри — зневажлива назва в індіянській мові, що означає "носій води". "Бугри" стало також зневажливою кличкою племен, які служили білим.
[5] Рапоза — бразилійська лисиця, подібна зовсім до великого щура. Дуже смердяча.
[6] Ньємонгаба — рада племени, або племен.
[7] Піяґа — по-індіянському означає "жрець", "шаман".
[8] Журупарі — в індіянському повір'ї злий дух.
[9] Пака — найбільший гризун бразилійського пралісу. Має смачне м'ясо.
[10] Згідно з повір'ям індійських племен, душі померлих живуть у небі на "Блакитних Горах".
[11] Тремембе — мандрівні племена, що не мають сталого осідку.
[12] Аракшо — білий крук.
[13] У Бразилії вірять, що бамбук цвіте раз на тридцять років.
[14] Тембета — кружечок, що його носять для прикраси в підборідді.
[15] Онса — яґуар.
[16] Тамандуа — мурахоїд величини середнього пса. Уважається найсильнішим звірем бразилійського пралісу. Сам не нападає, але, боронячись, обіймає напасника, вгороджує в нього довгі пазурі і роздирає.
[17] Ця легенда, як і дві попередні, взяті із збірника оригінальних індіанських легенд, записаних дослідником Коуто де Магальйосом. Стиль по можливості збережений.
[18] За Гербертом Балдусом із збірника "Легенди індіян Бразилії".
[19] Аканґатара — пір'яна корона.
[20] Тупі-ґварані — найбільш поширені індіанські племена в південно-східній частині Бразилії. Мовою тупі-ґварані можна легко порозумітися з іншими племенами.
[21] "З яйця" — інакше — "з початку". Римляни казали, що все починається з яйця, і на початку прийнять подавали яйце.
[22] Арауе — берло — знак влади.
[23] "Кавінь" — це традиційне свято напоїв, що повторюється не регулярно, а тоді, коли закінчиться ферментація хмільного напою з будь-яких овочів.
[24] Імбуй — дуже тверде дерево, що його звуть інакше бразилійським дубом.
[25] Місцевість, де тепер столиця штату Парана — Курітіба.
[26] "Кампос Жерайс" в перекладі означає "Поля Центрального Плоскогір'я" — рівнини, що тягнуться приблизно на 100 км. у довжину і на 50 у ширину на південний захід від західнього берега ріки Ітараре.
[27] Одні з перших губернаторів Бразилії, що залишили по собі дуже добру славу.
[28] Мараґіґана — передвісниця смерти.
[29] Піра — риба.
[30] Серра да Фартура.
[31] Каймани — рід крокодилів.
[32] У цьому місці, що називається Фуніл ("Лійка") Ітараре має 24 метри ширини, 42 метри глибини і випливає з-під землі 80 метрів нижче.
[33] Сара куара — нічний птах.