Почуттям палаю, мов зоря.
Пр.:
Подаруй мені осінні зорі,
Що так ясно сяють уночі.
У коханні все — як хвиля в морі,
Все — неначе полум'я свічі.
Що туман приховує — не знаю,
Осінь не розказує про те.
Я така щаслива, бо кохаю,
Ти зі мною, інше все пусте.
Пр.
Ти відкрий мені свої бажання,
Бути поряд мрію кожну мить,
Хай серця запалює кохання,
А життя нехай собі кипить.
Пр.
10.11.09
Надворі вечір догоря
Надворі вечір догоря,
Милує погляд тихе небо,
Там посміхається зоря,
Як притуляюся до тебе.
Пливуть за хвилею ріки
Любові ніжні пелюстки
Миліш мені за все на світі.
Пр.:
Не шкода росам кришталю,
На стежечці сліди
Лишили назавжди.
Прости, що так тебе люблю,
Всі мрії там, де ти, —
Світанок не буди.
Спливає зустріч, і до нас
Розлука вітром поспішає,
Та я надіюся весь час:
На тебе серденько чекає.
Плекають радо наш мотив
Лелеки десь за небокраєм.
Все розуміє — хто любив...
Щаслива мить — її жадаю.
Пр.
04.05.10
Ніч запалила зірки
Можливо, це повинно бути:
Не кажеш "так", не чую "ні".
Тебе несила позабути,
Вертає пам'ять теплі дні.
Запали в душу карі очі,
Слова, неначе з кришталю.
Моїм безглуздям стали ночі:
Далеко ти — а я люблю.
Пр.:
Ніч запалила зірки,
Та, немов ластівки, —
Розмаїті думки.
Сон я по краплі зберу
І тебе заберу,
А інакше помру.
І нащо змучило безсоння?
Жаданий сон, чекай, зажди.
Моя любове, ти — безодня,
Та я з тобою назавжди.
Як щастя променем засяє —
Змалюю мить, де віч-на-віч…
Невже не чуєш, я благаю? —
Пливе життя в глибоку ніч.
Пр.
17.02.10
Над водою верби плачуть
Над водою верби плачуть,
Нахиляється лоза,
І мене щасливу бачать
Дивовижні небеса.
Веселкові пелюстки,
Поміж мріями кружляють
В синім небі ластівки.
Пр.:
Ласкаво хвилею заграй,
Чарівний краю,
Напитись хоче небокрай
Твого розмаю.
А срібна пісня солов'я,
Що в'ється з гаю,
Розкаже щиро те, як я
Тебе кохаю.
Впали трави у покоси
Ароматної снаги,
Мов дівочі пишні коси —
Прикрашають береги.
Плину в даль — мене гукає
Таємнича глибина.
В край, де серце оживає,
Течія несе човна.
Пр.
15.06.10
Моя Україна
Відлунням над хатами лине
Поліссям до сивих Карпат,
Про землю для мене єдину —
Чуттєвих пісень зорепад.
Грай хвилею, Буг на Поділлі,
Лунайте, пісні солов'я,
Простори безкраї і рідні,
Це все — Україна моя.
Пр.:
У променях ясної днини,
Джерелами дзвінко зігра
Серденько моєї країни —
Чаруючі хвилі Дніпра.
Буяють широкі долини,
Ланів золотавих моря.
Незламна моя Україна...
Засяй же над нею, зоря!
І знову світанок настане,
Минуле гойдають поля…
І честь зберігають кургани,
Плекаючи крик журавля.
Хай квітне земля Українська,
Всміхається сяйвом роси.
Вклоняюся пращурам низько
За свято земної краси.
Пр.
У променях ясної днини,
Джерелами дзвінко зігра
Серденько моєї країни —
Чаруючі хвилі Дніпра.
Буяють широкі долини,
Ланів золотавих моря.
Вишнева, моя Україна...
Палай же над нею, зоря!
19.08.09
Море щастя
Знають зорепади і простори,
Як шумить щасливе синє море?
Ніжний сон, кохання ти моє,
Кажуть — море щастя в світі є.
Пр.:
Море щастя — де тебе знайти?
Це кохання, наче квіти пізні.
Є для мене в світі тільки ти,
Бо живеш у кожній моїй пісні.
Так далеко наші береги,
Ми з тобою, любий, дуже різні,
Тільки синє небо навкруги,
Ніби очі — ті, що стали рідні.
Марю, зачарована тобою,
Серце сперечається з журбою,
Ти мов день, а я неначе ніч,
Як нам бути — ось у чому річ.
Пр.
Де поділись сонячні надії,
Як же нам дістатися до мрії,
Чуєш, доле, віддано молю,
Я тебе, коханий, так люблю.
Пр.
25.11.09
Лялька
Знов подарує ранок пестощі твої,
І поцілунки, мов солодкі сни мої,
Знов упаду в п'янкі обійми, у полон,
Хай не кінчається такий приємний сон.
Пр.:
Лялька, я для тебе лише лялька,
У минулім сподіванка,
Бо вогню уже нема.
Скільки, зостається мені скільки
Бути іграшкою тільки,
Марнувати дні дарма?
Ти знову скажеш: будь зі мною, все пусте,
Та я вертаюсь у думках своїх про те:
Скільки триватиме нав'язливий обман?
Наша реальність дуже схожа на дурман.
Пр.
Марні надії, розуміння не росте,
Знов я почула, що життя — воно просте,
Чую, в душі моїй прокинувся вулкан,
Теплі обійми обернулись на капкан.
Пр.
30.09.09
Любов — вона без слів
Іскрися і звучи,
Палаюче багаття,
А зорі чарівні,
Не шкода їм вогнів.
Квітує уночі
Між хвилями латаття.
Щасливі наші дні,
Коли не треба слів.
Пр.:
Любов — вона без слів,
Як спалах серед ночі,
З'являється охоче,
Негадана, мов сон.
Любов — вона без слів,
Говорять нею очі,
І серце з серцем хоче
Звучати в унісон.
Всі трелі солов'я,
Чаруючі безтямно, —
Їх чули ти і я
До сходу, до зорі.
Мелодія моя —
Кохання неуявне…
Латаття, почуття
І сяйво угорі.
Пр.
12.02.10
Люблю я тебе
І знову спокій забираєш,
Сама не знаю, що роблю,
А ти, мабуть, того не знаєш,
Як щиро я тебе люблю.
Услід дивлюся і сумую.
У небесах птахів ключі.
Стискає жаль, що так жену я,
Та він приходить уночі.
Пр.:
До тебе, до тебе, до тебе
Летять мої мрії і сни,
А небо, а небо, а небо
Щасливе — діждалось весни.
До неба, до неба, до неба
Долоні здіймаю, молю.
Мабуть, то мені так і треба —
Люблю я тебе, так люблю.
Душа вмивається журбою,
Дарує сон зоря ясна,
Не знаю, що робить з собою,
Чому не радує весна.
Буває, зробиться так лячно:
Невже ти щастя не моє?
Однак я Богу дуже вдячна —
За те, що ти на світі є.
Пр.
27.02.10
Любиш
Виграє легкий рум'янець,
Підхопив шалений танець.
Все здається лише грою.
Чом ти завжди не зі мною?
Не звільняють від напруги
Танцювальні наші рухи.
Пр.:
Ночі...
Я з тобою в них розтану,
В очі пристрасно погляну —
І забудеш все, що є.
Любиш,
Навіть сумніву немає,
Серце знає і жадає,
Бо кохання ти моє.
Ми розчинимось у часі,
Не переч ні в якім разі,
Погляд твій сором'язливий,
Не вагайся — будь щасливий,
То для нас і дні, і ночі,
Не ховай прекрасні очі.
Пр.
Милі стали мужні руки.
Почуттів — солодкі муки.
Ти зізнайся, я благаю,
Обійми — давно чекаю,
Поцілуй уста гарячі,
Так люблю тебе, юначе.
Пр.
09.03.10
Листопад
Як сон, ти прийшов до мене знов, —
Лине пісня не нова, а серденько не співа.
Промов не бажаю про любов.
Знає осені пора чарівні твої слова.
Пр.:
Промайнули миті літа,
Пожовтіли клена віти,
Оживає пережите знов і знов.
Без тепла зів'яли квіти,
Листопадом не зігріти,
Незабутнє наше літо — дивний сон.
Чому віддаляє доля нас?
Зустрічаю раз у раз ніч глибоку без прикрас.
Знайти б в листопаді всі листи,
Зізнававсь віршами ти у коханні кожен раз.
Пр.
Вночі небеса такі сумні,
Ти приходиш, і мені пригадались літа дні,
В густих мріях осені не стих
Рідний дотик уст твоїх, та, на жаль, це уві сні.
Пр.
28.09.09
Кленовий зорепад
Осінь золота ходить рідним краєм,
Віти і траву золотом вдягає,
Водить хоровод, грає падолистом,
Осені пора, у тобі — дитинство.
Пр.:
Осені пора — золота, прекрасна,
Дивний зорепад, ти мені на щастя,
Юності моїй немає забуття.
Осені пора, з тобою почуття.
Осінь золота в зорі вбрала клени,
Ніжний зорепад закружляв шалено,
Листопаду вальс лагідно лунає,
Осене моя, я тебе кохаю.
Пр.
Миттю відлетять кленів зорепади,
І щасливий вальс змінять снігопади,
Загадала я — ти здійсни бажання,
Осені пора — юності світання.
Пр.
17.08.09
Я з тобою
Мріє кожен так життя своє прожити,
Щоб душа не знала болю і жалю,
Я не знаю, як без друга можна жити,
Хай будь-що, а я дружити так люблю.
Пр.:
В грудях серденько квітує від тепла,
Непомітно відлітають всі тривоги,
Я з тобою, де б у світі не була,
Розділили ми на двох життя дороги.
Щира посмішка змінила все навкруг,
Миті радості, печалі — ти зі мною,
В долі кожного повинен бути друг,
Щоб зимові дні здавалися весною.
Вірна дружба навіть лютою зимою,
Мов багаття, зігріває нам серця.
Ці слова — вони звучить про нас з тобою,
В ритмі серця лине пісня без кінця.
Пр.
07.12.09
Жартома
Малювала тебе жартома
Розмаїттям чуттів на світанку.
Виглядаючи щастя, сама
Я зустріла у полі циганку.
Пр.:
Жартома, жартома, жартома
Напророчила долю циганка,
Жартома, жартома, жартома
Мерехтіла роса на світанку,
Жартома, жартома, жартома
Полюбила замріяні очі,
Жартома, жартома, жартома
Зорепадом віталися ночі.
Заспівала тихенько струна,
Ясну зірку знайшла у серпанку,
Про кохання, солодше вина,
Розказала весела циганка.
Пр.
Відгукнулась щаслива весна,
Розливається спів соловейка.
Таємнице моя чарівна,
Так чекало на тебе серденько.
Пр.
27.06.10
Заспівай мені, матусю
Як шумлять поля житами
Крізь тумани на світанку,
Чую тихий голос мами
І ласкаву колисанку.
Дорога, така рідненька,
Ти завжди мені співаєш,
Я лечу до тебе, ненько,
Знаю — ти мене чекаєш.
Пр.:
Заспівай, моя матусю,
Про волошки сині в житі,
Я до тебе притулюся
І забуду все на світі.
Про кохання нерозлучне
Наспівай мені тихенько,
Пісню щиру, милозвучну
Заспівай, прошу, рідненька.
Простелилася стежина
В світанковий край до хати,
У саду цвіте калина, —
В тому краї моя мати.
Серцю все жадане, рідне,
У ярочку є криниця,
В ній і досі грає срібна
І така смачна водиця.
Пр.
11.11.09
Лягає в трави сизий вечір
Лягає в трави сизий вечір,
Зітхають яблуні в саду,
Грайливий вітер пестить плечі,
І я іду, до тебе йду.
Пр.:
Останній подив небокраю
Плекає промені ясні,
Несміло сказане "Кохаю!"
Відлунням лине вдалині.
Сплетіння рук, щасливі очі,
Доспілих яблук аромат.
Побуду ще, іти не хочу, —
Цілунки краще всіх принад.
Пр.
Спливає мить, таємна втеча,
Скажи мені — і я прийду,
Зустрінем радо сизий вечір
З грайливим вітром у саду.
Пр.
01.08.10
Музика спокусливих ночей
Ще в повітрі віє зорепадами
Таємнича музика ночей,
В побажаннях щирих залишали ми
Теплоту закоханих очей.
Пр.:
Почуттям омріяним скоритися,
Цілувати очі і вуста,
За щасливих віддано молитися
Буде ніч жадана, золота.
Під ясними зорями
Нам судилось стрітися.
Зігріває спогади
Музика ночей.
Відігрій несмілими зізнаннями
Кольори невимушених снів.
І навіщо разом зі світаннями
Відлітає зоряний мотив?
Пр.
16.08.10
Коли цвітуть сади
Кришталь грайливої води,
Несамовиті трелі ранні,
Такі дзвінкі, такі жадані...
Люблю, коли цвітуть сади.
У гомінку сміливу мить
І я не хочу супокою.