Quid est veritas? (що є істина?)

Наталена Королева

Сторінка 47 з 51

Ці таблички мішали й кидали перед терафімами. Яке слово було нагорі, то так і робили. Коли ж виходило "так" і "зле", то це уважали за негативну відповідь.

156

Тогочасна жидівська приказка. Означає те саме, що "помер". На східних землях України кажуть: "дав дуба". А французи говорять: "Passer l’arme a gauche" — "перекласти зброю до лівої руки".

157

За деякими версіями, саме Кай Понтій запитався, що треба чинити, щоб бути праведним. Про це згадано і в Євангелії.

158

Центуріон Корнелій належав до найперших християн, тобто тих, що прийняли Христову науку.

159

Пилата вислано до Юдеї, хоч не як на заслання, але як до урядового підвищення, саме за те, що, бувши староримських поглядів, не схвалював розпусного й марнотратного життя, яке вів Тиберій. Для того його призначено "прокуратором Юдеї", щоб був "далі від Риму" й не критикував поведінки цезаря. На цьому "достойний дует" "патріота Ірода" і "святого та набожного первосвященика Каяфи" й будував своє оскарження, міркуючи, що й Тиберій, як мстиві юдеї, схоче помститись на Пилатові.

160

У заможних римських домах були звичайно два триклініуми-їдальні: "малий" — для себе й "великий" — для урочистих гостин.

161

Звук, що його видає черепаха, справді робить враження чогось фантастично-легкого, кришталево-прозорого. Коли ми перед 30-ти роками оселилися на Мельнику, у потоках за нашим садом та перед домом було багато черепах.

162

Старшинською паличкою, її рухами, більш ніж голосом, римські старшини передавали війську накази.

163

В жидів закон це дозволяв, як доказує приклад Бооза.

164

Мойра — Доля. Римляни, так само як і греки, уявляли собі її або сліпою, або цілком без очей на обличчі.

165

У давні часи називали Асфальтовим морем Мертве море в Палестині, бо з нього виловлювали цілі шматки асфальту. "Мертвим" його називають, бо в ньому нема жодних живих тварин.

166

Сіліус Італікус — римський поет з І століття.

167

Історичний факт.

168

Стародавні греки й римляни вірили, що існує "Небесний Ерос", відвічна сила, яка існувала раніш, ніж світ, і "Ерос-кохання", що сполучує не тільки людей, але й птахів та звірят для продовження роду.

169

Римляни називали того бога Амор, або Купідо.

170

Каламос — тростинова паличка-перо (порівн. каламар). Існували і школи гетер, звані "музейони" (від муз), де їх навчали не тільки музики, співу, декламації, танців, але й філософії, а також складати вірші. Звичайно гетери мали якесь підприємство (торгівлю зерном, олією), щоб бути вільними й не залежати від ласки чоловіків.

171

Гори — богині "годин людського життя".

172

За деякими легендами XII століття, Йосиф Ариматейський мандрував світами аж до Індії й Тибету, шукаючи тієї мудрості-філософії, якої не знайшов ані в Юдеї, ані у грецьких мудреців.

173

Арморика — Бретань (Bretagne) на півночі Франції (не плутати з Британією-Англією!)

174

Це місто нагадує Аполлоній Тіанський і перський мудрець Сасендеймах, але не дають жодних точних географічних даних, де воно.

175

Бенарес в Індії.

176

Віра Заратустри, що існувала 600 літ перед християнством.

177

Саме за це був Йосиф Ариматейський виключений синедріоном із "справновіруючих" юдеїв. Виключення Йосифа Ариматейського є історичним фактом.

178

Олександрійський стиль дуже пишний, був мішаниною єгипетського стилю з класично грецьким, еллінським.

179

Salve! Привіт! — звичайно викладали мозаїкою це слово привітання на порозі вілл та предіол.

180

Опис келеха — не фантазія авторки, а взято його з опису так званого "Баальбекського келеха", знайденого коло 1919–1920 р. в Сирії, в околиці Баальбека. Біля будівлі якогось торговельного підприємства знайшли дивну гробницю. У центрі на золотій таці стояв згаданий келех. Довкола стояли урни, повні золота. Французький єгиптолог М. Масперо, якому власник підприємства, E. Eddot, що плекав шовкопрядів, показав келех, заявив, що келех належить до часів Христових. У келеху було трохи засохлої тектини, яка могла бути кров’ю. Лондонські та каїрські музеї хотіли купити келех, але власник вимагав таку ціну, що жоден музей не міг її заплатити. Отже, можливо, що цей… "Ґрааль" ще й нині зберігається в сейфі Бейрутського банку.

181

З буддійських мотивів про "день" і "ніч" Будди. Вістуни "благої вісті" час від часу приходять, щоб збудити людство, огорнене пітьмою "ночі Будди".

182

З буддійських джерел і вірувань.

183

З буддійських джерел і вірувань.

184

З філософії неоплатоніків, яка розвинулася далеко пізніш. Але початки її вже й у ті часи хвилювали "шукачів мудрості", чи "істини", хоч не були ще оформлені.

185

Опис келеха взятий із легенд. Бо ж смарагд такої величини в дійсності межує вже з фантастичною уявою. Смарагд надзвичайно крихкий і ніжний.

186

Так звані "місячні самоцвіти" я бачила лише в Персії, де їм приписують різні таємні впливи. Ці самоцвіти дійсно барвою нагадують місяць уповні; мають матово-срібний, незвичайно м’який відтінок, але при тому вони переливчасті, як опали.

187

Цей старий переказ про "посланців Світла" я чула перед першою світовою війною двічі. Один раз в Індії, другий — ночуючи перед Сураханським храмом (коло Баку), зачиненим на ніч. Тому, що я тоді добре говорила перською та арабською мовами, то приєдналася до гуртка прочан-персів, поклонників "Святого Світла". Майже всю ніч ми просиділи коло багаття, слухаючи то одного, то другого із старших прочан, що розповідали різні старовинні події, повір’я, вірування… Незабутні часи!.. І незабутня з них радість!

188

У Саронській долині навесні бувало незвичайно багато квітів, переважно нарцисів.

189

Звичайний у ті часи напис-епітафія на жіночих гробницях.

190

Перська форма наймення Валтазар, відомого більш європейцям. Перси запевняють, що Баал-Фазар (чи Валтазар) був не тільки одним із тих трьох володарів, що прийшли до Вифлеему, але що був він і священиком перської релігії "Святого Світла". Ці перські священики звалися "магі" — то був їх офіційний титул.

191

Перська легенда (як і Платон) називає цю землю "Атлантидою", бо була вона в Атлантійському океані, десь між Африкою та Іспанією, яка є відірваним шматком Африки, на що вказує розміщення гірських кряжів, рослинність, ґрунт.

192

Легенда, звичайно, приєднана вже в часи хрестових походів. Бо Гора Спасіння — Mont Salvat (на півдні Франції) часто згадується в легендах про св. Грааля.

193

Піренейський переказ-легенда.

194

Ростра — передня частина, "ніс" стародавнього корабля. Звичайно прикрашався фігурою бога, богині чи героя, яким було присвячено корабель і чиє наймення корабель мав.

195

Платина, яку тоді називали "білим золотом", була знана в стародавньому світі.

196

Септима — тиждень.

197

Келех магів — назва, яку давали св. Ґраалеві в юдейських легендах.

198

Смоква — те саме, що фіга: овочів фіговника, "літні" фіги, не консервують. Вони малі та й буває їх мало.

199

"Літніх" фіг взагалі люди не їдять. А з "зимових" фіг їдять та в’ялять чи сушать так звані "білі фіги". Темно-синіх зверху, а малиново-червоних всередині не консервують і вживають до їжі мало, бо вони занадто малі, солодкі й викликають спрагу.

200

Відвар із сушених квіток нагідок ще й досі вважається ліком на підсилення серця.

201

Звичайно за класичної доби було привілеєм тільки учнів сідати біля ніг учителя. Так робили учні Сократа і Платона. Від них цей звичай перейняли римляни, а від римлян — також юдеї.

202

Симпозіон — славний бенкет із диспутами та філософськими промовами, "культурна" (говорячи нинішньою мовою!) учта, а не розпусна "оргія" з пиятикою й розпусними забавами.

203

Піттакос — один із "семи мудреців" Греції. Народився в Мітілені, яку увільнив від тиранів, що там володіли. Протягом десяти років був сам у проводі мітіленського уряду. Народився приблизно 650 р., вмер 569 до Христа.

204

Cимптоми при послабленні серця не вигадані. Авторка, сама лікарка також, особливо за молодих літ, терпіла на серцеві "шоки", має від народження серце менше, ніж мало б бути нормальне, поставлене трохи наскіс, і одна серцева клапа не діє справно. Тому при занадто інтенсивній праці — а такої було в моєму житті багато — діяльність серця слабла, аж воно затримувалося цілком на дві-три години. При цьому явищі — жодного страху, болісті! Навпаки, ніби радісне почуття "визволення", увільнення від усього… Страх відчула я лише один-єдиний раз, коли почула, як прикликаний лікар сказав: "Запізно! Ін’єкція не помогла!" Запізно означало: "мертва"… Чула я все, але не могла ні поворухнутися, ані розплющити очі. Отже, злякалася, щоб мене живою не похоронили. Тільки з цього був страх.

205

Гірські курочки — дуже улюблений на Сході птах. Це, власне, якийсь рід великої, більшої за голуба, куріпки. Її також їдять, бо смачна, але більше тримають у клітці на забаву. Птах дуже звикає до людей. Звичайно в клітці тільки спить, а так ходить вільно, вискакує людям на коліна, лащиться, треться голівкою об обличчя, як це роблять у нас коти, щоб його гладили, їсть із рук. Розбарвлений дуже гарно: блакитнаво-сірий, світлий, з білими грудьми та шийкою, на якій, як і на крилах, чорні смужки. Тримаючи цих птахів, жінки, діти, що з ними граються (на Сході дітям не дають "мертвих" забавок, але привчають до живих тварин), і ще більш — старі люди, Я знала в Персії одного старика, що носив із собою свою курочку в кліті навіть до каварні: "Як поет Саад свого солов’я" — любив підкреслювати.

206

У Персії здавен-давна існувала професія казочників і казочниць. Вони з дитинства навчалися "напам’ять" старих казок, але змінювали їх часами. Ще в часи авторчиної молодості, коли вона була в Персії, існували такі казочниці, що розповідали свої казки по гаремах та в жіночих лазнях. Казочники-чоловіки розповідали переважно в каф-хане (каварнях) або на майданах, на базарах. Цікаво, що авторці цих рядків тоді так сподобалася ця професія, що вона нічого кращого для себе не хотіла (а була тоді археологом і доктором медицини), як бути й лишитися до кінця свого життя такою казочницею.

207

Що дружину Понтія Пилата, Клавдію Прокулу, було прозвано за справедливість Юстіція — історичний факт.

208

Ахура-Мазда — Світло Відвічне, Бог у староперській релігії Заратустри або у визнавців "Святого Світла".

209

Так звалися у Палестині прудкі й безпереривні дощі.

210

Urbani — міщухи, люди з міста.

211

Так думали римляни взагалі, особливо ж ті, що були з старих родів.

212

Переконання загальноримські.

213

Погляд філософів Сходу, головно Індії.

214

Переконання республіканського Риму, старшого за цезарський Рим.

215

Переконання республіканського Риму, старшого за цезарський Рим.

216

Переконання загальноримські.

217

В.

45 46 47 48 49 50 51