Сідалковський читав як молодий актор свій перший конкурсний вірш.
— Чи викликає у вас шапка якісь асоціації, емоції?..
— Алізії,— не витерпів знову Хлівнюк. — Десперації І амбіції…
— Слухайте, ви! — не витерпів Стратон Стратонович. — Цітатус-лібітус!
— Навпаки, — промовив Хлівнюк. — Лібус цітатус.
— Так, може, послухаємо вас?.. Ви, Сідалковський, сідайте. Анкету залишіть мені.
Сідалковський мовчки поклав перед Стратоном Стратоновичем папірець і спокійно сів. Ковбик, поки Хлівнюк копирсався у своїй течці, швидко пробіг очима подальші запитання Сідалковського: "Як ви дивитесь на жіночі шапки? Чи збуджує вас жіноча шапка, чи відштовхує, чи притягає? Напишіть детально: які саме збуджують, які відштовхують, які викликають у вас алергію? Де, коли й чому?"
— Кому що, а курці просо, — різко викреслюючи ці питання, мовив голосно Ковбик.
— Ви до мене? — перепитав Хлівнюк.
— До вас! Тільки швидше…
— Я темпо алегро!
— Язиком! А папірця щось не бачу! — кольнув його неприязно Стратон Стратонович.
— А ось і анкета. Читаю: "Коли ви починаєте носити шапку?"
— На спаса! — роздратовано перебив його Ковбик. — Це й без анкети зрозуміло: коли сніг на голову! Що у вас там ще?
— Яка вам шапка найбільше до вподоби: чорна, біла, каракулева короткошерста, довгошерста?
— Клавдію Миколайовичу, — знову втрутився Ковбик, — ви не за профілем працюєте. Ми спеціалізуємось тільки по пижико-ондатрових шапках, щоб чітко визначити, скільки потрібно виростити оцих ВОДЯНИХ пацюків, аби дати кожному громадянинові по шапці! Зрозуміло?
— Зрозуміло.
— Тоді катай, Матюшо, "Гуси"…
— Як ви тримаєте шапку: поверх вух чи над вухами?
— Ну, по-перше, не над вухами, а на вухах. А по-друге, шапку не тримають, а носять. Тримають тільки козу, коли вона відчуває, що її ведуть на ярмарок…
Фіндіпошівці ледь стримувалися, щоб не розсміятись. — Як ви дивитесь на шапку Володимира Мономаха?
— Знов за рибу раки! До чого тут шапка Мономаха? Напишіть уже краще "шляпа пана Анатоля".
Хлівнюкове обличчя пішло білими плямами, і повіка на лівому оці почала нервово сіпатися.
— Чим відрізняється шапка від папахи?
— І це закресліть! Знову не з тієї парафії. Ми досліджуємо шапки, а не папахи. Кому що болить… — Ковбик підійшов упритул: — Що у вас там ще? — Він узяв анкету Хлівнюка в руки. — Я так і думав: "Що вам більше до вподоби: шапка чи папаха? Ви любите на друкові шапку чи папаху? Що краще для вух: шапка чи папаха?.." Для вух, Клавдію Миколайовичу, краще шапка. Для посади, про яку ви навіть уві сні мрієте, ліпше папаха… Але та папаха не кожному до лиця. От вам, приміром, вона… — Ковбик передумав раптом вдаватися до порівнянь. — Як ви кажете: дисонанс чи нонсенс?
— Вербалізм! — перебив його Хлівнюк — Аларміста!..
— Аларміста! Аларміста!.. А тепер і ваш час, — повернувся Ковбик усім корпусом до Ховрашкевича, — товаришу геній!
— То у мене, — підняв два пальці вгору Ховрашкевич, — дещо видозмінені питання, і я перед тим, як ставити те чи інше питання, то, щоб, знаєте, не ображати… Ну, як вам делікатніше сказати? Не ображати ні носіїв шапки, ні допитуваних чи, правильніше, опитуваних. Гадаю, опитуваних…
Ковбик від нетерплячки завовтузився. Ховрашкевич миттю вловив це і поспішно промовив:
— То я переходжу до діла.
— До діла треба переходити відразу, а потім уже натягувати гуму! — грубо обірвав його Стратон Стратонович.
— Але то я повинен сказати ще два слова. У мене усі питання побудовані на суто життєвих прикладах і спостереженнях…
— А в Клавдія Миколайовича, ви гадаєте, вони висмоктані з пальця? Чи от у Сідалковського? Я вам зачитаю кілька питань Сідалковського: "Чи збуджує вас жіноча шапка, чи відштовхує, чи притягає? (Так, ні). Хто, якщо не секрет, знімає з вас шапку: ви самі чи коханий? Чи вважаєте шапку гарним подарунком?" Або: "Нове життя нової прагне шапки!.." Чим не життєві спостереження? Слухаємо вас, Жан-Жак Руссо!
— Але ан гранд лінь, — докинув Хлівнюк.
— Клавдію Миколайовичу, ви що, на Сінному базарі чи Бессарабському ринку? — не без підтексту обірвав Хлівнюка Ковбик. — Ви вже досить чітко висловились. Чи ще й вас процитувати? Я можу… — Він заглянув у Хлівнюків папірець. — Ось приміром це: "Що вам більше до вподоби: шапка чи папаха? І чому саме? Напишіть детально". Я й без цього знаю! Вам, Клавдію Миколайовичу, більше до вподоби папаха… хоч вона вам і не до лиця. Я вже не кажу про корову й сідло…
— Ноленс-воленс… азінус азінум фрікат…
— Ви як знавець іноземної мови одразу й перекладали б, — порадив Ковбик Хлівнюкові.
— Будь ласка, — відповів той. — Хоч не хоч, а осел треться…
— Не осел, а об віслюка треться, — розгнівався Ковбик.
Хлівнюк тільки знизав плечима.
— То я можу, вибачаюсь, уже розпочинати? — поцікавився Ховрашкевич.
— Можете!
— Чи сприяє ваша шапка продуктивності праці?
— Якщо її не вкрали, то сприяє. Що там далі?
— Яка вам шапка ближче до тім'я: пошита своїми руками, куплена в крамниці, на базарі, на товчку чи у під'їзді?
— У під'їзді тільки пляшку добре чавити втрьох…
— То я можу не читати! — спалахнув Ховрашкевич.
— Можете не читати. А можете й почитати. Тільки давайте щось путяще, краще, на ваш погляд.
— Як ви гадаєте, чи відповідає ваша шапка вашому інтелекту? Вплив шапки на голову: полисіння, залисини, сивину… Вплив шапки на ваш інтелект…
— Уже було!
— То не зовсім так, Стратоне Стратоновичу. То в першому питанні я ставив…
— Гаразд, — здався Ковбик, бо злякався, що цей діалог затягнеться до безкінечності.
— Коли у вас його більше: коли ви у шапці чи без шапки?
— Пробачте, кого це "його"? — не зрозумів Ковбик. — Лою? Сірої маси чи шурупів?
— Інтелекту, Стратоне Стратоновичу!
— То так і пишіть.
— Возвеличує вас шапка чи принижує? Коли, де і яка саме? До кого ви з більшою повагою ставитесь: до власника шапки чи до самої шапки?
— У вас ще багато там, Михайле Танасовичу?
— То так десятків два…
— Тоді досить читати. Давайте послухаємо, на що здатний молодий мозок "Фіндіпошу". Ваше слово, Октавіане!
— Вплив шапки на освідчення в коханні…— прочитав Мамуня і зашарівся, чекаючи репліки Стратона Стратоновича.
Вона не забарилась:
— А вплив шапки на спідницю? У вас там такого питання нема?
— Немає.
— Жаль. Це питання можна було б провести червоною ниткою через нашу опитувальну анкету. Що ви там ще натворили?
— О, це я вже бачу, що дурниця, — почав Мамуня. — Чи служить вам шапка самозахистом?
— Читайте, читайте!
— Яку роль відіграє шапка у вашому зростанні?
— В якому зростанні: фізичному чи розумовому?
— Розумовому, Стратоне Стратоновичу.
— І фізичному теж.
— О, то я так напишу!
— Напишіть, напишіть…
— Чи грає якусь роль шапка у коханні?
— На це, Октавіане, — Ковбик раптово подобрішав, — і я вам можу відповісти: абсолютно ніякого. У вас там усі питання такі? Тоді послухаймо Іраклія Йосиповича. Чи ви хочете, Масік?
Масік Панчішка миттю почав рожевіти і наливати свої форми у новий костюм з такою швидкістю, що Ковбик просто не міг не кинути репліки:
— Вас, Масік, на паску можна й колоти.
Панчішка у відповідь тільки мило посміхнувся і ще більше порожевів. У "Фіндіпоші" він вважався "хлопчиком асфальту" і з тієї грубої за своїм підтекстом Ковбикової фрази зрозумів лише одне слово "колоти", та й то в якомусь переносному і, звичайно, позитивному Для себе розумінні. Тому він ще раз подарував Стратону
Стратоновичу рожево-святкову посмішку й заперечливо похитав головою. Мовляв, якщо, можна, не зачіпайте мене, хай уже краще Іраклій Йосипович…
Понюхно прокашлявся і підвівся на весь свій величезний зріст. У шиї, як завжди, трохи надломився і встромив окуляри в папір. Ковбик зміряв його критичним поглядом, прикинув для чогось його зріст і теж подарував репліку:
— Перам і лордам можна сидіти!
Понюхно сів, кашлянув ще раз і почав читати:
— Яка шапка впливає на ваш апетит: дешева чи дорога? — І теж замовк, очікуючи Ковбикового коментаря.
Той — ні пари з уст.
— Коли ви їсте, то де тримаєте шапку: на голові, на столі, на вішалці чи під пахвою?
"Це дуже важливе питання", — подумав Ковбик, але знов промовчав.
— Чи не служила вам шапка коли-небудь предметом збагачення? Куди краще кидають мідяки: у шапку чи в картуз? Чи вважається шапка найкращим подарунком батькові, синові, дочці, невістці, зятеві, тестю, коханій?..
— Чи коханці! — усе ж не витерпів Ковбик. — Питання непогане, але віднесемо його до реєстру Сідалковського — це його коло питань. Які там у вас ще питання, Іраклію Йосиповичу?
— Яка у вас зарплата? Чи можете ви за одну зарплату купити шапку? Яку б ви хотіли мати шапку: пижикову, ондатрову, норкову, собачу чи кролячу?..
— То я так думаю, резонне запитання! — вловив настрій Стратона Стратоновича Ховрашкевич. — Я так думаю, Стратоне Стратоновичу, що ми повинні жити не соціологією єдиною. Ми сьогодні, тобто тепер, стоїмо на тому, перепрошую, рівні, що сучасна наука може несподівано відкрити те, чого не збиралася, і я стою на тому…
— Ви поки що стоїте на паркеті і базікаєте бозна-що… Як мислите, так і базікаєте…
— То я прошу мене не перебивати, я хочу закінчити свою думку, бо потім знову скажете, що Ховрашкевич багато говорить… Так от, я й кажу, що шапка — то в історичному ключі…
— Ракурсі,— уточнив Хлівнюк.
— Можна й у ракурсі. Хоч слово "ракурс" більше підходить до фотосправи, але я не заперечую. Можна і в ракурсі… Так що я хочу сказати? То мені так думається… Звичайно, це моя суто суб'єктивна думка, з нею можна не погодитися, але вона поставлена на фундамент, так би мовити, життєвих спостережень… Мені думається, що шапка, не тільки шапка, а в історичному її розрізі, так сказать… Ну, згадайте хоч би шапку Івана Грозного, шапку того ж Мономаха або знамениті боярські шапки…
— Ховрашкевич, що ви хочете? Скажіть, ради бога, і сядьте!
— Та я вже кінчаю. Я хочу сказати, що шапка міняла не тільки зовнішність людини, її ходу, а й, коли хочете, психологію…. І саме в зв'язку з цим у мене виникла така ідея…
При слові "ідея" у Ковбика на обличчі з'явився такий вираз, ніби він щойно сів на старезного їжака чи проковтнув замість монпасьє (він його любив з дитинства) сиру десятиногу лангусту.
— …І тому ми, фіндіпошівці, підемо далі,— закотивши від задоволення очі під лоба, продовжував Ховрашкевич.