Ваші закони подібні до ваших пам'ятників — тим, хто вбивав батьків наших, тим, хто вбиває смілих, що наважуються говорити, як ото я тут.
21. Бо прийде Час зведення рахунків — і від вас вимагатимуть відчиту за всю кров, що проллята, аби втримати вас коло трону визиску й знущання.
22. Про всіх, хто приходив провіщати Істину, про всіх, що ви вбили, попалили, повісили, закатували, покарали на горло, розстрілом чи іншим способом.
23. Про всіх, хто загинув по тюрмах — у далекій Каледонії, під сонцем Каєнни, на безвісних островах, у глибоких підвалах і в холоднім Сибіру.
24. Про всіх, хто передчасно зійшов у домовину, захорівши в тяжкій роботі на сухоти, згинувши від пошестей, народившись на світ білий калікою змалку, бо хора була мати і хорий батько, і не бачила дитина світу, ні доброї їжі, ні ласки, ні одежі.
25. Мільйони мільйонів убили і скалічили ви, ріки крови пролляли своїми законами, цілі народи замордували своєю, бачите, мораллю, своїми правилами життя, де силами багатьох розкошували одиниці.
26. Істинно-бо кажу вам: про всю цю кров, про всі муки й тортури держатимете ви відчит раніш, ніж перейде це покоління людства.
27. Бо Час наближається і немає сили, що спинила б його, як немає сили, що спинила б біг сонця і круговоріт землі".
28. І народ купчився круг нього, дивувався і говорив: "Цей чоловік надто сміливий. Він не буде говорити довго".
29. А він оповів їм притчу про двох братів:
30. "Один чоловік, помираючи, лишив двом синам своїм на спадщину багатющий сад.
31. Молодший син був освічений, письменний, але лихий і коверзуватий.
32. Старший був добра й проста людина, але не міг анічого навчитися, бо працював без упину, виконуючи й свою роботу, й братову.
33. І коли вмер батько, молодший узяв папір, написав і вздовж, і впоперек і, показуючи неписьменному братові, сказав: "Ось передсмертна воля нашого батька.
34. Ось що наказує він нам: я мушу складати у книгах записи видатків і прибутків, молитися і творити таїнства, що їх ти не можеш через несвідомість і неосвіченість твою збагнути.
35. А ти маєш поратися коло саду, чистити дерева, щепити і підмазувати їх, обкопувати, поливати — одне слово, ти маєш дбати, щоб щороку був добрий урожай і було з чого нам давати жертви за нашого батька. Плоди з нашого саду підуть на священні таїнства, і ми вволимо волю небіжчика".
36. І неосвічений брат повірив, і довгий час так вони жили; і він збирав урожай, щоб настачити добрих плодів для невідомого таїнства.
37. Але якось іспромігся неука — і навчився читати.
38. І подивився на заповіт батьковий, і побачив, що там пописано тільки тисяча дурниць і безглуздої нісенітниці, вигаданої його братом.
39. І почав він тайкома за ним доглядати, і побачив, що брат один їсть плоди з їхнього саду.
40. А дещо з садовини крадькома продає, щоб на ті гроші гуляти, а дещо, чого не міг зберегти, закидає в яму, щоб його облуду з таїнствами не було викрито.
41. І розпалилося серце старшого брата на молодшого, і геть погнав він із саду облудника".
42. Так оповідав Прийдешній, і попи та державні мужі розлютилися на нього, бо правда колюча вражала їхню совість гнучку.
43. Але не наважились схопити Прийдешнього, бо купчився круг нього народ і жадібно слухав про Час, що його провіщав він.
44. І почали давати йому хитрі запити, щоб піймати в вині проти закону і погубити його.
Розділ VI
1. Один церковник наблизився до нього і запитав: "Учителю, чи треба поважати закони?"
2. Він відповів: "Молода гадюко, чому ти називаєш мене учителем?
3. Насправді немає ані вчителів, ані учнів, бо вчитель сам може багато дечого навчитися в свого учня.
4. Колективне життя це єдиний наш учитель, — його слухайте.
5. І хто має вуха, той чує, як говорить маса, і з того голосу навчається, що йому робити.
6. А щодо поважання законів, слухай-но: ти — Людина. Поважай самого себе і себе в ближніх твоїх. Цього досить і нині, і повік-віки".
7. Тут проходив загін новобранців, і один законник, спокушаючи його, запитав: "Чи треба йти в салдати, чи вони мають зректися служити й розійтися по домівках?"
8. Він відповів: "Дурна голово, тебе мали за людину, а ти удаєш із себе нетяму.
9. Я прийшов не для того, щоб казати, що треба робити сьогодні, але я провіщаю Час прийдешній, аби кожен міг до нього приготуватися.
10. Тоді готові знатимуть, що треба їм робити в усяких умовах.
11. Але істинно кажу вам: хай навчаються новобранці володіти зброєю — це їм знадобиться, і вони не будуть, як овеча череда".
12. Але підійшов ще другий і запитав далі: "Ти, що говориш так розумно, як порадиш робити, коли вибухне війна між нашою й сусідньою країною?"
13. І знов відповів йому: "Облудливий лицеміре! Хто я такий, щоб у такій справі радити?
14. В мене немає батьківщини, щоб я боронив її. Моя батьківщина не вкладається в межі сучасних країв.
15. Але щоб знали: якщо спалахне війна, через гуркіт гармат і брязкіт зброї, мабуть, прокинеться той, що призначає Час.
16. І хто може знати, що скоїться з тою чи іншою країною, коли люди почують, що вже Час зазвучав?"
17. І ще один підійшов і, спокушаючи, запитав: "А чи треба платити податки в державну скарбницю?"
18. І відповів Прийдешній: "А чи вам було позакладало? Вже від двох тисяч років сказано: віддайте кесареве кесареві.
19. Дайте йому гроші, де вибито його портрета, і папірці, підписані його ім'ям. Що ви від того загубите?
20. Бо хто б ці гроші не забирав — вони ні на що не здадуться, коли залунає Час й коли з золота побудуємо одхожі місця.
21. Крім того, істинно кажу вам: бідар платить нині податки, сам того не бачачи й не бажаючи.
22. А щодо багатирів — злодії так роблять між себе, дуванячи здобич".
23. Але тут підійшов один чоловік і запитав його: "Ти сказав, що багатирі — злодії. Аж ось на мені свита, що я купив, хіба вона не моя?"
24. І відказав Прийдешній: "Що я про це знаю? Ти сам про це знаєш у совісті своїй.
25. Що тобі потрібно, щоб жити й працювати, те належить тобі по закону, але не маєш того у власності, тільки в користуванні.
26. І скільки разів повторювалось: хто затримує у себе річ непотрібну, той грабує її в того, хто має в ній потребу.
27. Іди. Коли залунає Час, що його провіщаю, ти ні в кого не питатимеш, чи то твоя свита".
28. І наблизилась якась жінка і запитала його: "Хіба діти не повинні платити любов'ю за життя, що ми їм дали?"
29. І відповів жінці: "Хіба життя, що ви даєте дітям, насправді варт того, щоб за нього дякувати?"
30. І додав: "Ось бачиш-но ту дівчину з болячками? Її життя — безнастанне страждання й невимовні муки.
31. Це щасливе життя присудила їй мати, бо, коли завагітніла, хотіла позбавитися плода секретними засобами.
32. Тепер дівчина ота знає це все і хвалить долю ще за те, що не вродилася дурненькою, божевільною.
33. Чи ж може вона платити любов'ю за життя, що їй дали таким робом?
34. Істинно кажу вам: іноді люди чинять не краще від свиней, що жеруть своїх маленьких поросят.
35. Бо хто тепер вирахує: чи більше матері родять, чи більше вбивають ще в череві своєму?
36. І чи по-людському буде дитині дякувати за те, що її не вбито ще перед народинами?
37. Але коли зазвучить Час, тоді не буде ні батька, ні сина по плоті, але той буде батьком і сином, хто заслужить це ім'я своїми ділами.
38. І не будуть прокляттям народини, бо стати матір'ю буде почесною дією і дитина буде дитиною спільною".
39. І збентежилися всі від того, що він казав, і розлютилися, бо не знали, що відповісти.
40. І не насмілювались одверто напасти, боючись народу, що купчився круг нього і бажав слухати.
41. І казали один одному: цей чоловік ганьбить найсвятіше і повстає проти встановленого віками, призвичного і взаконеного.
42. І вигадували способи, щоб погубити його й задушити його голос, що луною відбивався в серцях простого люду.
43. Бо говорив те, що здавна блукало в підсвідомості народній і не знало слів, щоб виказатися.
44. І, слухаючи його, народ слухав себе, і прислухався до голосу вуст своїх, і дивувався тому, як гарно придумав він, як побачив у душі своїй наближення Часу.
Розділ VII
1. Слава про його вчення загула скрізь по місту, і про його слова почули доктори й студенти, філософи, соціологи, економісти та інші люди науки.
2. І закликали його до себе, і сказали: "Ти повстаєш ніби проти віри, проти релігії, що вчить про блаженство.
3. Але ти проповідуєш теж віру і дуриш народ нездійсненними мріями про якийсь Час.
4. Ти хочеш бути новим Іоаном, пророком, що передійшов Христові, Будді, Брамі чи Магометові.
5. Маревом надій ти приваблюєш серця простих людей, навчаючи вірити тому, в що ти сам віриш чи придурюєшся, що віриш".
6. І сказав їм гнівно: "Ви, що звете себе жерцями науки, хіба ви не знаєте, що ніяка сила не змусить річку потекти з моря на гору?
7. Хіба ви не знаєте, що людство подібне до плотовщика, що веде зв'язаного з великих дерев плота по гарній річці геть униз аж до моря?
8. Він може пристати до берега, він може скермувати свого плота на пороги й там розбитися, він може навести на мілизну, але він не має змоги потягти свого плота нагору, і найдужчі пароплави не витягнуть його проти течії гірського струмня.
9. І що кращий плотовщик, то скорше і без зайвих забарок і зупинок він скермує свого плота туди, куди тягне його вода.
10. Ви всі, що іменуєте себе державними мужами, ви пливете в могутній річці історії, і вона невмолимо тягне вас до моря, де роздягатиметься прийдешній Час.
11. Коли ви будете розумні й уважні, ви оминете пороги й мілизни, і ніде не забаритеся біля берега, і припливете до моря — Часу із цілим своїм плотом.
12. І що ви кажете про віру? Віра є віра, і знання є знання.
13. Де є віра, там нема повного знання, і де є знання, там нема місця для віри.
14. Віра-бо каже про невідоме, незнане, чого не може довести людський розум і що можна тільки сповідати, повторюючи, мов та папуга, незрозумілі слова.
15. І знання говорить твердою мовою доводів, упертими фактами, що їх не треба сповідати, а можна тільки приймати, як неминуче й самозрозуміле.
16. І що я навчатиму вас, що мають високі лоби й чоло, перерізане зморшками глибокої думки.
17. Ви знаєте, що ви знаєте, і коли не кажете про це, так через те, що боїтесь Часу й хочете віддалити його прихід.
18.