Коло кілочка,
Водила діток
Коло квіток, —
І бачить квочка:
В колисці жінка колише дочку.
— Яке безтямне, яке убоге,
Звестись не вміє воно на ноги!
Дивись — он трусять мої куріпки,
Розумні зроду, дотепні дітки.
Сміється жінка на повні груди:
— Такі розумні й довіку будуть!
Людському роду межі немає,
Людськая думка до зір сягає.