Його кучеряві вуса раптово випрямилися, немов струни, і знову закрутилися. Він бурмотів собі щось під носа. А зірки перед нами вишикувалися в ряди. Якийсь парад зірок!
— Ось, найгарнішу тобі вибрав, — раптом, спіймавши щось у кулак, сказав Місяць. Він розкрив руку.
Я побачив на ній зірочку. Вона була неймовірної краси, схожа на дорогоцінний камінчик. Один з тих, що виблискували на чарівній книзі у Мурзі.
— Але ти отримаєш її, коли повернешся додому, — зауважив хрещений і щось прошепотів над зіркою. Та одразу злетіла вгору, закружляла і зникла.
— Що ж то за сюрприз такий, що від мене десь подався? — запитав я. Але дядько Місяць уже спав, ніби нічого й не сталося... Дива та й годі.
Як цікаво мені було з ним. Такий розумний співрозмовник! Одна біда — постійно доводилося його будити. Від Місяця я дізнався про різні сузір'я, космічні тіла, про Чумацький Шлях і навіть про інші галактики. Здавалося, про небесний простір він знав усе. Та хіба тільки про нього! Ще він розповів мені про нашу господарку лісу. Виявилося, вона теж із космосу. Тепер знатиму, чому вона світиться і в неї тільки одне око, схоже на місяць. Кров не вода. Тому вона мене й довірила своєму братові, хоч і двоюрідному. А ще хрещений сказав, що біля нашого лісу за селом є "Доброліс". Я не встиг розпитати про це більш детально, бо він знову задрімав.
"Чому він постійно спить? — думав я. — Матінко рідна! Як же я не здогадався?! Він же старий!"
Дядько Чет мені ж казав: "Якщо Місяць схожий на літеру С — він старий".
Он воно що! Тому в нього вуса сиві і він весь час дрімає.
Зрозумівши це, я припинив докучати своїми запитаннями. Подумав про дім, батьків, бабцю Мурзю. Про те, що вони мною пишаються. А може, і дядько Чет також.
Навіть не знаю, скільки я тут пробув. Аж раптом побачив зелену кулю чи зірку. Вона стрімко наближалася прямісінько до нас. Уже перед обличчям показалася рука з кігтями, що вхопила мене й потягла за собою вниз по спіралі.
— Про вовка помовка! Дядьку Чете! Це ти? Що ти накоїв? Навіщо забрав мене з Місяця? — обурився я, але намагався розгледіти, як він так високо злетів без ракети.
— Ти краще дужче тримайся, мандрівнику! Бо Баба-Яга так чаклувала над пальним для моїх черевиків, щоб швидше летіли. Вони скажені! Я хвилювався, щоб не потрапити в іншу галактику! — кричав мені на вухо Чет. — Ти не забув, що в тебе, крім твоїх мрій, родина є? Ще й поповнення в ній, доки ти тут сяєш...
Про які черевики він говорить? Якесь поповнення? Може, дядькові від польоту стало зле?
— Що? — перепитав я. — Не розчув!
— У тебе сестричка з'явилася! — сповістив мені Чет.
— Віта-а-а-а-а-аю!!! До зустрічі! — пролунав нам услід веселий голос Місяця.
Приземлятися було не боляче. Бабаюки сплели сітку з міцних рослин. Ми підстрибували на ній з вуйком разів десять, як справжнісінькі герої.
Усі зібралися на галявині привітати нас із поверненням. Я був неймовірно вдячний їм, а особливо дядькові Чету, адже він ризикував заради мене життям! Ось і мої рідні. Татко витирав сльози радості, а матуся тримала на руках незнайоме руде створіння.
— Синку, ти вже такий дорослий і височенний! Це Місяць на тебе так подіяв?! — дивувався тато моєму неймовірному зросту. І справді я чомусь став у п'ять разів вищий.
— Так-так, Неді! — підтвердила мама. Вона так любляче мене називала. — А це твоя сестричка, — ненька довірливо передала мені манюню.
— Та що це? Когось вона мені нагадує? Одне велике око.
— Нам її господарка лісу подарувала, коли ми дуже за тобою сумували. Вона і схожа на неї, — засміялася мама. Бабця Мурзя подивилася на мене й хитро примружилася. Нарешті я зрозумів, про який сюрприз дядько Місяць мені натякав. Зірка. То була його робота. Він її до нас надіслав. Ось із чого бабця-чаклунка її зробила. Але це буде наш секрет.
— Назвімо її Зірочкою! — запропонував я.
— А ми так її і назвали, — усміхнувся дядько Чет і поклав мені руку на плече. Я вперше бачив його таким. Він щиро привітав із появою сестри, польотом на Місяць та розповів про диво-черевики. Ноу-хау мого татка з Бабою-Ягою. Вони ж тепер головні конструктори лісу! Скільки цікавого сталося, доки мене тут не було.
Ну й ну! Емоції переповнювали. Але хочу вам сказати, друзі, що я засвоїв дві речі:
1. Усе, що трапляється з тобою, — завжди на краще.
2. Мрії здійснюються, навіть ті, про які ти й не мріяв. А що стосується моєї мрії стати зіркою, то в нас уже
є одна зірочка — моя сестричка! А я краще залишуся у моєму рідному лісі. Бо куди б ти не потрапив, а вдома найкраще!
До зустрічі, друзі! Ваша зірка Нед...