Тепер ця сучка щодня боїться, що здохне. Це мене веселить.
Тепер ти знаєш все. І що з того? Я далі вбиватиму, а ти лежатимеш мертвим під цим деревом.
Заговорилась я з тобою. Зранку маю ще цього податківця вбити.
Аліна відійшла від Нишпорки і націлила на нього снайперську гвинтівку.
В останню мить він подумав про Славка і Кицю.
Нишпорка скрикнув від болю, коли куля увійшла йому в серце.
П'ЯТА КОПА
1
Нишпорка скрикнув уві сні.
Дружина невдоволено пробурчала:
– Дай виспатись. Мені зранку їхати в Італію. А йому коханки сняться. Ще нагуляєшся з ними.
То це все йому приснилося???!!!
І жодних російських терористів у дрогославських лісах нема? І нікого в Дрогославі не вбили? І не треба шукати російського резидента?
Насниться ж таке.
Нишпорка усміхнувся. Жити стало легше – жити стало веселіше.
Почимчикував на кухню. Киця – за ним. Пив компот з холодильника прямо з каструлі, озираючись, аби дружина не застукала його за цим заняттям. Киця хрумкала свій віскас.
Завтра, тобто вже сьогодні, можна буде зустрітись з Юлею і… Стоп! Секс з нею в машині лише наснився йому, а насправді нічого не було? Шкода!
Киця подивилася на нього. До чого ж розумний погляд! Ось що значить інопланетяни серед нас.
Вона зрозуміла його думку, але виду не подала.
2
Зранку всі проспали. Довелося викликати таксі, а не їхати маршруткою на автовокзал, щоб відправити дружину до Італії.
– За твій рахунок, – буркнула вона, – я й так багато стратилась на вас.
Нишпорка не заперечував. Добре, що їде. Все-таки легко звикаєш до волі. Дружина лише тиждень побула у Дрогославі, а, здається, ніби опинився за ґратами у в'язниці.
Коли приїхали, у Нишпорки задзеленчав мобільний телефон. Приспічило покоївці з готелю.
– Не дочекаються твої коханки, поки я поїду, – пробурчала дружина.
Покоївка з готелю телефонувала ще двічі, але Нишпорка вперто мовчав.
Нарешті автобус помчав дружину до Італії. Нишпорка сам зателефонував покоївці з готелю. З'ясувалося, що вона завагітніла, але не знає, від кого: від чоловіка, який зараз на заробітках у Польщі, чи від нього, Нишпорки.
Ще цього йому бракувало для повного щастя!
Домовилися зустрітись десь о першій дня, щоби поговорити про це.
3
Біля маршрутки зустрів Ігорка. Нишпорка зрадів, а той не зрозумів чому.
Пішли в пивбар. Взяли по гальбі пива і мисливські ковбаски. За все платив Нишпорка.
– Слухай, ти всіх у Дрогославі знаєш, – сказав Ігоркові.
Той усміхнувся:
– Всіх – не всіх, але… Хто тебе цікавить?
– Ось є чоловікоподібна жінка. Висока. Працювала в нашій лікарні. Потім пішла на війну. Була снайпером.
– Щось ти вигадуєш. Нема в нас такої, – заперечив Ігорко.
– А в редакції "Дрогославської зорі" всіх знаєш?
– Звичайно.
– Маленька така журналістка. Аліною звуть.
– Знову ти щось плутаєш. Нема там ніякої Аліни. А як виглядає?
– Руде волосся. Зелені очі.
– Ні, точно нема! Я би знав! – категорично запевнив Ігорко.
Нишпорка й сам знав, що їх нема. Але ж інколи не завадить перевірити навіть самого себе.
Хотілося жити!
Якщо нема вбитих дрогославців, то відсутні й їхні убивці.
Він замовив ще по гальбі пива.
4
По дорозі додому купив свіжий номер "Дрогославської зорі".
На першій сторінці – фотографія в чорній рамці. Невідомий йому чоловік.
Заголовок статті – "Пострілом у серце невідомий убив водія автобуса".
Нишпорка мусив зупинитися.
Він що, потрапив у паралельний світ? Чи несподівано в ньому відкрився дар передбачення у сні?
Пиво не дуже сприяло тому, аби думати, тим більше, якщо хочеш в туалет.
Ледве доїхав додому, хоча була думка зійти із маршрутки і нацюрити десь у кущі.
Біля його під'їзду стояв чорний "Мерседес" із затемненим склом. Пан Валерій приїхав з проханням розібратися, хто зґвалтував його доньку?
Коли вилив із себе дві гальби пива, стало легше жити й думати.
5
Аж тепер можна було сісти й прочитати статтю.
Повідомлялося, що біля гаражів на вулиці Тихій пострілом у серце був убитий водій автобуса. Дрогобицький відділ поліції звертався по допомогу до всіх, хто має будь-яку інформацію з приводу цього злочину. Анонімність гарантовано.
Нишпорка зрозумів, що такі повідомлення публікують не від доброго життя. Значить, слідство від самого початку зайшло в тупик.
Тільки-но він про це подумав, як зателефонував начальник Дрогославського відділу поліції й запропонував зустрітись у ресторані "Калина".
– Ти по справі вбитого водія автобуса? – поцікавився Нишпорка, ніби вбивства у Дрогославі траплялися щодня й у відділі поліції не вистачало слідчих.
Так. Допоможи, будь ласка.
Ого! Якщо пан підполковник вживають чарівні слова – значить, справді приперло.
– Насідають з обласного управління?
— Та все ти знаєш і розумієш. Краще не питай.
– Давай так. Збережемо твої гроші. Твій слідчий дає мені всі матеріали, які будуть потрібні. В моє розслідування ви не втручаєтесь.
– Згоден.
— Ресторан виставиш тоді, коли я знайду вбивцю. Але заплатиш за все, що я замовлю.
Підполковник мовчав.
– Не чую? – поцікавився Нишпорка.
– Згоден, – відповів той зі скрипом.
6
Нишпорка справді вірив в існування паралельного світу, але тепер треба було чимшвидше позбуватися наслідків сну. Передбачення – це лише підказка, готовність іти правильним шляхом. І не більше. Це половина успіху. Ще половина – чорнова робота.
Перш ніж розпочати розслідування, Нишпорка вирішив переговорити з покоївкою із готелю. Ця новина його неприємно вразила. Він не був з тих, хто звалює на інших свою вину, але батьківства зараз йому явно не потрібно. Досить того, що має Славка.
Зустрілися в кав'ярні біля фонтану. Нічого нового Нишпорка не почув. Покоївка з готелю не знала, від кого завагітніла, – від чоловіка чи від Нишпорки. Сталося так, що перед тим як чоловік поїхав на заробітки, вона з ним переспала, а через два дні – з Нишпоркою. Йшов другий місяць вагітності. Про аборт вона не думала, бо вони з чоловіком жили вже чотири роки і дітей не мали.
– А якщо він буде схожим на тебе? – запитувала покоївка з готелю.
– Вона буде схожою на тебе, – заспокоїв її Нишпорка.
Вони розсміялись.
7
До вечора Нишпорка поспілкувався майже з усіма господарями гаражів на вулиці Тихій. Вимальовувалася цікава картинка. Вештався тут один чоловічок у камуфляжній формі. Вони його не знали, і гаражу він не мав.
Молодий слідчий із поліції виявився кмітливим. Він знайшов декількох пасажирів, які їздили тим маршрутом. У день свого вбивства водій автобуса не пустив до салону чоловіка в камуфляжній формі. На передньому сидінні вже сиділо двоє пільговиків. Третій не передбачався.
Між водієм і чоловіком у камуфляжній формі виникла суперечка. Скінчилося тим, що чоловік, який нещодавно повернувся із зони АТО, вигукнув:
– Попався би ти мені на війні, я би знав, що з тобою робити!
Логіка підказувала, що коли знайдуть цього чоловіка, то його треба брати і звинувачувати у вбивстві, а ось інтуїція нашіптувала Нишпорці, що це не вбивця.
8
Молодий слідчий виявився не лише кмітливим, а й наполегливим.
Уже до обіду наступного дня він затримав чоловіка у камуфляжній формі, який мав конфлікт з водієм автобуса і сказав ті злощасні слова.
Нишпорці зателефонував начальник Дрогославського відділу поліції.
– Ресторан "Калина" відміняється, – бадьоро відрапортував він. – Ми знайшли вбивцю водія автобуса.
І все-таки Нишпорка більше довіряв власній інтуїції, ніж підполковнику.
Йому було дивно телефонувати Юлі й просити її взяти під свій захист чоловіка у камуфляжній формі. Раніше – до сну – робив це багато разів, бо знав, що саме ця адвокатка зробить усе можливе й неможливе. Секс з нею уві сні гальмував пояснення. Юля ж не могла зрозуміти, чому Нишпорка, цей досвідчений детектив, так тушується перед нею. Закохався, чи що? Звісно, вона йому цього не скаже, але він не в її смаку.
9
Упродовж наступної доби Юлі вдалося, здається, зробити неможливе: чоловік у камуфляжній формі вийшов на волю.
Насамперед з'ясувалося, що поки він воював, у нього вкрали машину з гаражу в зовсім іншому кінці Дрогослава. Сліди вели на вулицю Тиху, де два брати мали гараж, а самі займалися крадіжками машин і потім розбирали їх на запчастини.
Чоловік у камуфляжній формі не заперечував свого конфлікту з водієм автобуса, але страшенно нервував, коли молодий слідчий уперто шив йому вбивство.
Втім, вирішальним фактором виявилося те, що Юля помітила як свої покази писав чоловік у камуфляжній формі. Він був шульгою. А згідно оцінок експерта, вбивця вистрелив з правої руки.
Оскільки пістолета, з якого вбили водія автобуса, не знайшли, а інших суттєвих доказів теж не було, чоловіка у камуфляжній формі відпустили.
Молодий слідчий мало не плакав. Він так хотів розкрити цей злочин, а Нишпорка з Юлею не дали йому цього зробити.
10
Юля була вищою від Нишпорки на дві голови. Коли йшли поруч, вона явно комплексувала. Трохи вгамувалась, коли сіли в кав'ярні за столик і різниця в рості не була такою очевидною.
Нишпорка розповідав їй свій чудернацький сон про чоловікоподібну жінку і її коханця – чоловіка Юлі. Адвокатка щиро сміялась, коли дізналася, що її чоловік у сні Нишпорки був директором магазину "Зброя", хоча насправді завідував стоматологічною поліклінікою.
– А яку роль я виконувала у вашому сні? – запитала Юля.
– Головну, – відповів Нишпорка. – Ми займалися з вами коханням у вашій машині. Мені і вам сподобалось.
Юля усміхнулась і згадала щось своє.
11
Молодий слідчий, мабуть, поставив хрест на цій справі. Він звик усе робити з допомогою кавалерійського наскоку, але ще не був навчений до щоденної чорнової роботи.
Перерив вздовж і впоперек великий шматок землі біля того місця, де пострілом у серце був убитий водій автобуса, але пістолета не знайшов.
Тому й не дивно, що молодий слідчий зосередив увагу на інших справах, які йому постійно підкидали, а до цієї явно охолонув.
Це помітив начальник Дрогославського відділу поліції. Вмовляння, крики й інші методи явно не допомагали, бо підполковник не мав педагогічного хисту, хоча свого часу й закінчив Дрогославський державний педагогічний інститут, який тепер був університетом. Другу вищу освіту мав юридичну. Він хотів, було, знову зателефонувати Нишпорці й запропонувати йому зустрітись у ресторані "Калина", але тут принесли пістолет, з якого вбили водія автобуса.
12
Нишпорка вслід за молодими слідчим теж просіяв кожний квадратний сантиметр землі навколо місця, де вбили водія автобуса, але нічого не знайшов.