общества ист. и др.", Москва.
Rudawski Wawrzyniec Jan: Historiarum Poloniae ab excessu Vladislai IV. ad pacem Oliviensem usque seu annales regnante Joanne Casimiro Polonarum Sveciaeque rege ab anno 1648 usque ad annum 1660 auctore Laurentio Joanne Rudawski equite polono ex manuscripto bibliothecae Zaiuscinnae edidit Laurentius Mizlerus, Varsoviae et Lipsiae (Варшава-Ляйпціґ) 1755.
Самовидца летопись по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник: Хмельницкой, "Краткого описания Малороссии" и "Собрания Исторического", изд. Временной Киев. комм. для разбора древ. актов", Київ 1878;
(абож — Бодянский О.: Летопись Самовидца о войнах Б. Хмельницкого и о междоусобиях, бывших в Малой России по его смерти. Доведена продолжателями до 1734 г., "Чтения москов. общества ист. и др. рос." II, I.).
Сборник летописей, относящихся к истории Южном и Западной Руси, Київ 1888.
Skowski J.: Collectanea z dziejopisуw tureckich, 2 t., Варшава, 1824-5.
Слабченко M.: Малорусский полк в административном отношении, Одеса 1909;
: Соціяльно-правова організація Січі Запорозької. Паланкова організація. Праці Комісії для виучування історії зах. — руського та укр. права ВУАН, III, V, Київ 1927, 1929.
Смирнов В. Д.: Крымское Ханство под верховенством Отоманской Порты, Петербург 1887.
Смирнов Н. А.: Россия и Турция в 16–17 вв., 2 т., Москва 1946.
: Борьба русского и украинского народа против агрессии султанской Турции в XVII веке, Вопросы истории 1954, 3, Москва.
Собрание государственных грамот и договоров, 4 т., Москва 1813-28.
Soysal Abdullah Zihni: Z dziejуw Krymu, Варшава 1938;
: Jaryki krymskie z czasуw Jana Kazimierza, Варшава 1939.
Twardowski Samuel: Wojna domowa z Kozaki i Tatary, Moskwa, potym Szwedami i z Wgry przez lat dwanacie za panowania Najjasniejszego Jana Kazimierza toczca si, na cztйry podzielona czci oyczyst muz od Samuela z Skrzypny Twardowskiego; Opus posthumum. Typis Collegii Calliensi (Каліш), 1681.
Theatri Europaei oder historischer Chronicken Beschreibung aller vor-nembsten und denckwьrdigsten Geschichten, so sich hin und wieder in Europa, sonderlich ім Reich Teutscher Nation von A… bis in A… begeben und zugetragen. Tomus VI (1647-50), VII (1651-7), Frankfurt am Main, 1652, 1663.
Tomkiewicz W.: Ksi Jeremi Wieniowiecki, Варшава 1933.
Український Архів, вид. ВУАН, т. I–IV, Київ.
Франко І.: Хмельнищина 1648–1649 рр. у сучасних віршах, ЗНТШ т. 23–4. Львів 1898.
Fr: Obrona Zbaraa, Краків 1932.
Chrzszcz J. E.: Pierwszy okres buntu Chmielnickiego w wietle uczstnika уtowodzkiej wyprawy.
Czermak: Polska musztra piesza (Z czasуw Jana Kazimierza), Львів 1893.
Szajnocha K.: Dwa lata dziejуw naszych, 1646–1648, t. І., Львів 1865.
Chevalier Pierre: Histoire de la guerre des Cosaques contre la Pologne par Pierre Chevalier, conseiller du Roy en sa cour des Monnoyes, Париж 1663.
Spuler В.: Die goldene Horde. Die Mongolen in Russland 1223–1502, Ляйпціґ 1943.
Шуляковский Е. Г.: Участие белорусского народа в освободительной войне 1648–1654 годов, Вопросы истории 1954, 5, Москва.
Юркевич В.: Українська еміґрація на Схід і заселення Слобідщини за Б. Хмельницького, Київ 1931.
Примітки
[1] Обозний у польському війську закладав воєнний табір, дбав про земляні укріплення тощо.[2] Ранґи подано за чергою — від найвищої до найнижчої.
[3] У XVIII от. він носив військову хоругву попереду відділу, що звався "надвірною хоругвою".
[4] Гетьманський бунчук із 1676 р. виглядав ось як: мичка кінського білого волосся, зверху обшита волосяним плетеним шнурком; держак закінчений вгорі мідяним позолоченим яблуком.
[5] Деякі польські джерела (Корзон) подають число українського війська під Збаражем у неправдоподібній висоті 460 000 люда. Кубаля подає, що окремі розвідувальні загони під Збаражем нараховували 30 000 люда. Ці цифри видимо перебільшені вдесятеро. Найбільші числом оперативні й нерозвідувальні загони складалися з 100–200 "старих" козаків і якої тисячі охотників. Повноцінну зброю мали лише козаки.
[6] Цей відділ, як опісля виявилося, Хмельницький знищив дотла.
[7] Chrzszcz J. Е.: Pierwszy okres buntu Chmielnickiego w wietle uczstnika otowodskiej wyprawy.
[8] Архив Юго-Западной России III, VI.
[9] Ґурський подає 2346 гусарів і 11161 козаків.
[10] Кубаля за Осьвєнцімом і далі — польські військові історики — подають, що на чолі цих хоругов стояв Я. Вишневецький і називають цю атаку "славною". Та виявилося, що ні атака не була така славна, ні Вишневецького там не було (Ґурка).
[11] М. Маркевич: История Малороссии, 1842. Kubala: Szkice historyczne, І-VІ.
[12] Грушевський: Історія України, том IX, 1, стор. 299. Такі описи знаходимо в багатьох тогочасних книжках, як і теж в Theatrum Europaeum.
[13] АЮЗР III, VI; ("Тиміш, син Хмельницького, — це незвичайна