І більше нікому. Чуєте, Кіро Самійлівно, ні словечка. На колінах прошу вас.
Кнольц (прикладає до грудей руки). Даю вам слово, це між нами. Помру я швидше, ніж скажу комусь.
Заввідділом № 3 вибігає в ті ж двері, що й Фартушок, Каблучок, заввідділами № 1, № 2. Вбігає Мо 4 і так аж 28 заввідділами.
Дія III
Картина I
В кабінеті Фартушок і Каблучок.
Каблучок (до Фартушка). У мене є свої підстави. Я точно знаю. Він, душечко, весь час дзвонив кудись по телефону.
Фартушок (до Каблучка). По секрету скажу вам, я бачив, голубонько, як він брав квиток до Києва. Літаком літав.
Фартушок вибігає. Вскакує, захекавшись, Хвостецький-Щукін.
Хвостецький-Щукін (глянув на двері. Тривожно, півголосом). Нікому ні слова, і я вам розповім секрет. (Шепоче). На власні очі бачив, як він у літак сідав.
Каблучок вибігає. Вскакує Крок-Ценденбаум, притримуючи руками спідничку.
Крок-Ценденбаум (підходить навшпиньках). Вже купив дачу і автомобіль. І хто б міг подумати? Волгу.
Хвостецький-Щукін вибігає. На порозі про себе: "А де ж портфель?" В цей час вбігають один за одним всі 28 заввідділами. Вони розмахують руками і щезають в одному напрямку. Кожний про себе вимовляє слово "портфель".
Дія IV
Картина I
Брюшкін (знімає з носа окуляри, сердито). Окозамилювання, фікція-мікція і ніякого балансу. Судити їх. Вже всі знають, а я, як завжди, останнім дізнаюсь... (Кидає об підлогу арифмометром. Вбігає Кнольц,). Кіро Самійлівно, ви маєте рацію. Я, старий дурень, ніколи не вірив вам. Мене обдурили. Він справді – міністр. Має квартиру, дачу, автомобіль, гараж і фонтан за голубим парканом. А був таким телепнем.
Кнольц (здивовано). Невже це правда? Може, я оглухла?!
Брюшкін (важно). Тепер всі так кажуть.
Кнольц. Я це давно помітила, скажу вам.
Брюшкін (б'є себе по лисині кулаком). Чого ж ми стоїмо? Точніше – чого я стою? (Про себе). Швидше, швидше! (Вибігає). За портфелем!
Дія V
Картина I
Біля дверей відділу № 28 натовп. Всі галасують. Кожний силкується пробратись першим до дверей. Ніхто нікого не пускає. Крок-Ценденбаум сором'язливо стримує натовп, впершись руками в одвірки. Коридором біжить Кіра Кнольц.
Кнольц (про себе). Невже я таємницю розгадала?! Невже вона помре в моїй душі?! (Стрибає в натовп).
Хтось головою пробиває двері. Вони відчиняються, і всі падають на підлогу. В кабінеті на столі стоїть босоніж тьотя Варя. В її руках мітла. Тьотя Варя змітає зі стін пилюку.
Тьотя Варя (здригнувшись). Тю-ю! Пришелепуваті! Тільки те й роблять, що по кабінетах від нудьги цілими днями ганяють. За що їм гроші платять? На східцях смітять, плюються, а ти після них прибирай. І для кого я урни ставлю?!
Фартушок (зціпив кулаки). Десь тут портфелик, голубонько, був?
Каблучок (зціпив кулаки, ледве стримуючи себе). А де ж, душенько, портфелик?
Хвостецький-Щукін (поштиво кланяючись). Шановна, ви не бачили, куди портфелик свій поклав він?
Картина II
Повзуть у кабінет. Потім схоплюються на ноги і розбігаються по кабінету. Тьотя Варя виходить у коридор з відром у руках. Всі нишпорять під кріслами, столом, диваном, за сейфом, трюмо, шафою, стелажами, картинами, портретами, під килимами, підшивками газет, журналів. Всі сопуть і сором'язливо лаються.
Дія VI і остання
Картина I
Ті ж. Входить тьотя Варя. В її руках портфель. Портфель жовтий, але вже не товстий.
Тьотя Варя (голосно). Ви цим цікавились? Кому його віддати?
Всі (одночасно висовують голови, дивляться на тьотю Варю). Пор-р-р... (на деяку мить залишаються з широко відкритими ротами. Потім голосно, радісно). Він! Портфель!
Кидаються до тьоті Варі. Перша підбігає сором'язлива Крок-Ценденбаум і вириває з рук. На неї накидаються 12 заввідділами і виривають портфель.
Кнольц (обурено, хвилюючись). Нікчемні, підлі всі і, взагалі, нікчеми. Я ненавиджу вас і більше – не терплю!
Тьотя Варя (ще більше дивується). Подуріли люди. За портфель б'ються. Бийтесь, хоч лусніть. (Продовжує спокійно змітати павутиння).
В кабінеті розпочинається бійка. Скромний службовець Фартушок будильником б'є по голові Хвостецького-Щукіна. Сором'язлива Крок-Ценденбаум трощить рахівниці на черепах заввідділів від № 1 до № 12. Під столом Кіра Кнольц.
Кнольц (стогне і вигукує). Помру я швидше, ніж портфель віддам. Вмираю я, не люблячи нікого.
Тьотя Варя кидає мітлу і, перелякана, тікає з кабінету. Сором'язлива Крок-Ценденбаум хапає мітлу і з словами: "Віддайте портфель!" розмахує над головами. Пилюка стоїть стовпом. Видніються черевики заввіділом № 25, підтяжки – № 26, штани – № 27, лисина – № 28.
Каблучок (схоплюється на ноги). Ви звірі всі! Я крові вимагаю!
Фартушок (схоплюється на ноги). Пси ненажерливі! Я вимагаю жертв!
Фартушок і Каблучок (одночасно – вимогливо, гнівно). Дайте мені, чого я вимагаю. Портфель віддайте мені, і завтра я одружуюсь.
Кнольц (бадьоро). В землі спочинемо ми всі.
У повітрі літають папери, арифмометри, друкарські машинки, настільні календарі, чорнильні прилади, зойки, стогін, вигуки, лайка. Чути, як портфель роздерли на шматочки.
Кнольц (егоїстично, радісно). Тепер ні пуху вам і навіть ні пера!
На порозі з'являється Незнайомець Ікс-плюс-Ігрек. За його спиною – перелякана тьотя Варя.
Хвостецький-Щукін (злякано, тихесенько). Петро Петрович прийшли!
Всі блискавично виструнчуються.
Незнайомець (громовим басом). Дурні-і! (У кожного на устах з'являється блаженна усмішка). Портфель попав під скорочення штату.
Незнайомець виходить, гримнувши дверима. Всі хапаються за голови. Німа сцена. Тьотя Варя посміхається.
____________________
Примітки
[1] Йдеться про ревізорів КРУ – контрольно-ревізійного управління.
[2] Цей фейлетон написано разом з І. Галіцином (прим. упорядн.).