До Брюса почали ставитися з повагою не лише хлопчаки з його школи, а й майже дорослі юнаки. До того ж інтереси Брюса тепер не обмежувалися винятково тренуваннями, хоча він так само наполегливо виконував вправи, відпрацьовував удари й сотні разів повторював прийоми вінь— чунь, доводячи їх до досконалості.
Батько був задоволений успіхами сина в оволодінні кунг-фу і тим, що він, врешті, перестав бешкетувати й узявся за навчання. Одного ранку Лі Хой Чен запитав:
— Послухай, хлопче, а чи не час тобі самому спробувати хоч трохи заробити?
— Тату, ти ж знаєш, у мене щоденні тренування... Але якщо ти наполягаєш, я знайду кілька годин після школи. Що треба робити? Мити посуд у якомусь ресторанчику? Чи підносити англійським джентльменам валізи?
Батько хитро глянув на Брюса й похитав головою:
— Та ні, я хотів, щоб ти знявся в кіно. Однак, якщо ти такий зайнятий...
— У кіно?! Чому ж ти відразу не сказав? Я згоден, згоден, згоден!!!
Це був перший акторський досвід майбутньої кінозірки (щоправда, ще немовлям Брюс знявся у кількох епізодах в американському фільмі, але тоді його гра обмежувалася лише тим, що малюк лежав, сповитий у пелюшках, і смоктав соску). Хлопець успішно зіграв дитячі ролі ще в кількох стрічках гонконзького виробництва, але тоді Брюс і всі його родичі та друзі вважали це лише приємним, але незначним епізодом у його житті.
Лі Хой Чен змалечку вчив сина танцювати, і це також стало Брюсові в пригоді — він переміг на міському конкурсі танців, виконавши модний латиноамериканський танець ча-ча-ча, що в п'ятдесяті роки минулого століття користувався шаленою популярністю серед молоді всього світу. Хлопець почав одягатися елегантно и вишукано — чорний костюм, сліпучо-біла, ідеально випрасувана сорочка і тоненька краватка, зав'язана модним вузлом. Із такими прилизаними жевжиками на гонконґських вулицях розбиралися швидко — обляпували грязюкою блискучі гостроносі туфлі, здирали краватку, а тоді давали копняка.
Можливо, Брюс навмисне одягався саме так — аби провокувати вуличних хуліганів? Особливо він любив проробляти цей фокус десь далеко від свого району, на іншій околиці Гонконгу, там, де його ніхто не знав. Варто було котромусь нахабі навмисне наступити Брюсові на ногу чи штовхнути плечем, як "матусин синок" із акуратним проділом і прилизаним волоссям перетворювався на небезпечного суперника. Особливо хлопець полюбляв удар сао-до — ребро долоні, яке від безлічі тренувань було тверде, мов камінь, врізалося в горло нападника. Після того, як ошелешений супротивник падав навзнак, Брюс обсмикував піджак, поправляв краватку, пригладжував волосся й спокійно йшов собі далі. Так, ніби нічого не трапилося.
Невідомо, як склалася б доля цього неймовірно затятого й обдарованого хлопця з Гонконгу, якби одного разу він не вирубив своїм улюбленим ударом трьох членів гонконгської "Тріади". Двоє з нападників потрапили до шпиталю, а це вже було серйозно. Таємне товариство "Тріада", що існувало в Китаї сотні років і, фактично, мало необмежену владу і в політиці, і в торгівлі, і в наркобізнесі, просто прибирало з дороги тих, хто ставав на його шляху.
Розділ сьомий. Утеча до Америки і початок нового життя
Того вечора велика родина Лі зібралася на нараду. Вони добре розуміли, що Брюс приречений — за те, що скалічив, хай і зовсім незначних, членів могутньої "Тріади", він має заплатити життям. Агенти цього товариства могли проникнути в будь-який куточок Гонконгу, та й по всьому світу діяли їхні організації.
— Єдиний порятунок для Брюса — тікати до Америки, — схлипуючи, мовила Ґрейс Лі й притулила сина до себе.
Вона завжди відчувала, що над її хлопчиком висить якесь прокляття.
Саме тому Ґрейс так хотіла вберегти його від підступних злих демонів, саме тому в перші роки життя перевдягала його дівчинкою й називала Крихіткою Фенікс... Але, здається, зла доля наздогнала її дитину.
— І як ти собі це уявляєш? — захриплим від хвилювання голосом запитав Лі Хой Чен.
— Хіба ти забув, що Брюс має американське громадянство? Він народився у Сполучених Штатах і автоматично став підданим цієї держави. Ось, я зберегла всі документи...
Ґрейс Лі відімкнула стареньку інкрустовану скриньку, яка мандрувала разом із їхньою родиною через океан, і тремтячими руками дістала пожовклий клаптик паперу. Цей документ засвідчував, що 27 листопада 1940 року в китайського подружжя Лі народився хлопчик, якого назвали Брюсом. Свідоцтво про народження було видано в місті Сан-Франциско, штат Каліфорнія, у лікарні, що містилася в китайському кварталі на Джексон стріт. Брюс узяв із рук матері свідоцтво, уважно прочитав його і сказав:
— Мабуть це — доля. Недарма ж ви називали мене ще й Лі Джан Фаном, а це означає "той, хто повертається".
Уже наступного дня Брюс Лі сів на корабель, що відпливав до Америки. На той час юнакові виповнилося лише вісімнадцять, і він навіть у найсміливіших мріях не міг уявити, що попереду на нього чекає світова слава зірки кіно, мільйонні гонорари й любов безлічі прихильників у всьому світі.
Але життя Брюса Лі обірвалося несподівано й загадково. Великий актор прожив лише 32 роки. За офіційною версією, Брюс Лі помер через алергічну реакцію на ліки, які він прийняв, щоб позбутися головного болю. Але багато хто вважав, що це всюдисуща "Тріада" врешті помстилася акторові за давню кривду.
А ще розповідали, що незадовго до смерті до Брюса Лі на знімальному майданчику підійшов старий китаєць і ледь торкнувся актора пальцем. Казали, що це був так званий смертельний доторк, яким володіли лише найвидатніші майстри кунгфу. Вважається, що смертельний доторк може подіяти не відразу — за кілька днів людина раптово помирає, і пояснити причину такої смерті не може ніхто...
Можливо, Брюса Лі покарали за те, що він відкрив секрети китайської боротьби європейцям? Адже ці секрети зберігалися впродовж віків, а найскладніші прийоми були відомі лише майстрові певного стилю східного двобою та його прямим послідовникам. Окрім того, для китайців, які вивчали кунг-фу, боротьба була лише засобом, за допомогою якого вони мали досягти мудрості, відчути любов до ближнього, обмежити власні бажання. А бажання Брюса Лі, його прагнення слави й достатку було безмежне. Цей невисокий на зріст, непоказний китаєць хотів довести всьому світові, що він — неперевершений боєць. Що ж, здається, йому це вдалося.
Історія людини в історії людства
Природа не наділила цього чоловіка атлетичною статурою й міцним здоров'ям, але завдяки неймовірній наполегливості та щоденним тренуванням він зумів розвинути феноменальну координацію й уміння досконало володіти своїм тілом. Брюс Лі став легендою серед шанувальників бойових мистецтв, він знявся в десятках фільмів, найвідоміші з яких: "Великий Бос", "Кулак гніву", "Вихід дракона". "Гра смерті", "Гра смерті 2", "Вежа смерті". "Повернення Дракона".
Він першим показав на екрані найскладніші прийоми китайської боротьби кунґ-фу. Актор виконував найнебезпечніші трюки без будь-яких дублерів та кіномонтажу і діяв з такою швидкістю, що оператори змушені були користуватися спеціальною апаратурою. бо звичайні кінокамери не встигали зафіксувати блискавичний удар Брюса Лі.
Саме він викликав шалений інтерес і захоплення традиційною китайською боротьбою в усьому світі. Цей інтерес не згас і досі — школи східних єдиноборств існують у кожній країні, й послідовники цього прадавнього мистецтва боротьби вивчають не лише складні прийоми, а й науку пізнання світу.