Знаєте, рідко коли перепаде робітник із центру... Чи так ми тут працюємо, чи ні?..
Сосновський. Не можна!.. Я згадав... Петровський, знаєте... Як не як, а голова, староста український...
Каландаришвілі. Треба, Сосновський, треба!.. Нехороше так, щоб поминути і не заїхати... Нечемно!.. Все ж таки Україна...
Сосновський (тисне руку Божому). Спасибі!.. Прекрасно!.. Ідеально!..
Божий ДЗВОНИТЬ.
12
Вбігає Секретар. Божий. Автомобіль? Секретар. Ждуть!..
13
Входить П т а ш и х а:
— Товариші члени із центру!.. Будьте ласкаві!.. За що моя Пріся, доченька?.. Комендант театру завів у свою ложу і тамечки зламав честь...
Сосновський. Яку честь?.. За що?
Каландаришвілі. Який комендант?
П т а ш и х а. Комендант... комсомол... за контрамарку... Вона як рибка на ту контрамарку й попалась...
Каландаришвілі. Невже в театрі?
П т а ш и х а. Саме представляли, і ніч на стенах була, ї музика грала, і не чути було... А він ще надів їй шапку на ногу...
Каландаришвілі. Шапку на ногу? Як це? Не розумію...
П т а ш и х а. Висунув ногу з ложі і надів, буцім-то він сидить...
Сосновський (дивиться на годинника). Добре!.. Гаразд! Ми його!.,
Пташиха. Нічого не робіть, хай тільки жениться...
Сосновський. Ми зараз повернемось і заставимо... Пождіть!..
Секретар витискує Пташиху.
Божий. Ідеологія нашого театру взагалі і в цій справі зокрема... Жодної честі, товаришу Сосновський... Дівка — аж вітер гуде!.. Двадцять сім років!..
Сосновський (сміється). Ага!.. Зрозумів!..
Божий. Фальшиві претензії... Хоча ми боремось... Не так давно один розвівся, то я його викликав і по-більшо-вицькому: зійдись, кажу, не доводь до гріха виконком!..
Сосновський. Ну?
Божий. Зійшлися й живуть... На чай до себе кликали.
Сосновський. Геніально! Оригінально!.. (До Каландаришвілі). Чуєш?
Каландаришвілі. Напиши, Сосновський!..
Сосновський. Люблю вашу більшовицьку натуру!.. Ну!.. (Тисне Божому руку). Ага!.. Трохи не забув... Кажуть, у вас тут поховано Хуліо Хуреніто?
Божий. Це... це... хто?..
Сосновський. Хіба не знаєте? Еренбургів герой!.. Учитель!,.
Божий. Ага!.. Так!.. Здається, поховано... Так... так... Ми ще на президії це питання обговорювали, гадали пам'ятника невеличкого поставити...
Каландаришвілі, закрившись хусткою, одвернувся і трясеться.
Сосновський. Не плач, Каландаришвілі!.. Оце неприємно, що не поставили!..
Божий. Загальне обов'язкове навчання, товаришу Сосновський!.. Напруженість бюджету!
Сосновський. Ну, що там!.. Знайти могилу, уквітчати квіточками, піском посипати... Це ж полушка грошей!..
Каландаришвілі стогне й вибігає, закрившись хусткою.
Сосновський. Погано!.. Все ж таки герой і... таке інше... (Хутко йде. Пауза).
Божий (витирає піт з лоба). Все йшло благополучно і... зачепилося... Тепер напише... (Підходить до телефону і дзвонить). Комгосп!.. Ямка, ти? Слухай... Де у нас поховано... (Кричить). Де могила Ху... (Пригадує, до секретаря). Як учителя на прізвище? Ху?.. (У телефон). Підожди!..
Секретар напружено пригадує.
Божий. Ну? Який же з тебе технічний секретар?..
Секретар. Хулій... Ху... Хурина!..
Божий (у телефон). Де у вас поховано вчителя Хулія Хурину? Як не знаєш? Ти ж комгосп! У Тебе кладовища!.. І тебе і весь комгосп твій в оту моґилу... Оперетку і всякі забубони субсидуєте, на квітники і вс!#кі вензеля гроші сиплете, а як... Слухай!.. (Нервово). А як екстрений пожар — трансбої ламаються!.. А як єрунду їаку, щоб знати могилу Хулія Хурини, щб, мабуть, у вас під носом лежить — не знаєте? Мовчи!.. Що скажуть за нас у центрі? Хулія Хурини не знаємо?
14
Вбігає міліціонер Серьожка:
— Товаришу заступнику!.. Мене од начальника послано... Приїхав товариш Сосновський і товариш Каранда-шов... із центру!..
Божий. Як?.. Вони повернулися?
Міліціонер. А... хіба вони... вже поїхал"?
Божий. Перекіажи начальникові, що товариш Сосновський уже поїхав... Нарочито не попереджав! Думав— чи не гавкне хоч міліція... А якби нё Сосновський, а який-небудь провокатор, шахрай, надьотчик?.. Товариші!.. Так не можна працювати... (На весь голос). Запрягти коней!. Зараз!..
Переляк і рух.
Ширма
ДІЯ ДРУГА
Одслоняється ширма. Позад трибуни стінка з двома вікнами. Дзиґарі. Вгорі напис: "КОМГОСП". На трибуні комісія. Л е п і два члени. Збоку, зарившись у книгах, сидить архівник. Третій член ходить поперед трибуни. Він у глибокій задумі, спиняється і знов ходить.
І
Леп. Товариші!.. Вже на другу годину... Скоро вийде строк... (До другого члена). Ваше слово!..
Перший член. У нас на підприємстві такі справи за хвилину розв'язували... От як помер був мірошник...
Другий член (поважно). Товаришу!.. Ситуація, що склалася була у вас після смерті*мірошника, і ситуація, що впала на голову Комгоспу, себто могила Хулія Ху-рини, форми й методи вшанування його пам'яті в загальноміському масштабі...
Третій член (хутко сходить на трибуну). Пригадав!.. Це, мабуть, той учитель, що був на слобідці... Апу-лій Хохуля...
Леп. Він вмер?
Третій член. Дозвольте... (Пригадує). Здається, ні... Але його скоротили...
Леп. Могилу треба!.. Могилу!.. Йосипе Івановичу!.. Ради бога... Ви ж наш тубілець... Могилу вчителя Хулія Хурини!..
Третій член іде з трибуни і знов ходить.
Другий член. Так я кажу — не плутайте, будь ласка, двох ситуацій...
Перши ий член. А я думаю, що однаково... Могила вчителева і могила мірошника...
Другий член. Трошйи не однакові... Могила Хулія Хурини принципово відрізняється од могили, припустімо... ну, хоча б вашого виробництва, млина, чи той... мірошника... Тут і підхід мусить бути другий, більшого масштабу... Крім того, ми не так собі комісія, де тільки вчаться обговорювати справи, ми планова підкомісія Комгоспу, і всяка наша постанова мусить бути... мусить бути... як це слово по-українському... соізмерима... співсоізміряна з городським бюджетом — це раз, і конкретно відбити пам'ятку Хулія Хурини на терені міського життя... "
Леп (роздратовано). Чому тільки міського, а за село ви забуваєте?..
Другий член. За яке село?.. Вибачте!..
Л е п. А слобідка наша хіба не село? А лозунг, що лицем до села, ви забули? А ви вже забули, як на виборах на слобідці що сталося на грунті доповіді про антисанітарний стан міста, га?.. Забули, що коли другого дня зчулися, то вийшло, що в новому складі сільради опинилися аж три куркулі?..
Перший член. Я маю конкретну пропозицію!..
Л е п. Хіба ви не знаєте, який тепер процес розшарування, зрозуміліше сказати, диференції відбувається хоч би у нас на слобідці, що вже куркулі вирвали бідняка з-під враження середняка?
Перший член (стукотить). Маю конкретну пропозицію!..
Третій член. Згадав!.. (Біжить на трибуну). Хухоль!.. Хухоль Григорій Максимович!.. Вмер! Л е п. Учитель?
Третій член. Дозвольте... (Пригадує). Він був року 1896-го за регістратора у казначействі... Л е п. Могилу вчителя дайте!..
Третій член. Дозвольте.;. Потім його вигнали за п'янство, і він, я пам'ятаю, учив своїх власних дітей!..
Другий член. Перш за все він не Хухоль, а Кухоль... Гурій Максимович Кухоль...
Третій член. Дозвольте!..
Другий ч л е н. І він не вмер, а замерз... і дітей він учив не грамоти, а голубів ганяти...
Л е п. То який же він герой? .....
Третій член іде з трибуни і знов ходить.
2
Входить Ямка:
— Знайшли?
Л е п. Щодо вшанування пам'яті, то форм і відповідних методів знайдено...
Ямка. Хто і коли вмер — знайшли?
Л е п. Вибачте, товаришу Ямко... Ще всіх списків не переглянуто.
Ямка. Скільки часу витрачено!.. Скільки часу... (Бере телефон і дзвонить.) Наросвіту!..
Третій член (спинившись, безтямно шепотить). Хулій... Хулій... Хуліла... Хуліра... Хуліус...
Ямка. Наросвіта?..
Всі підводяться і слухають. Тиша. Знайшли? Нема? (Кидає трубку). Нема!.. (Сідає). Всі беруться за діло.
Другий член. Наросвіта хіба скаже?.. Наросвіта не тільки вчителів, а й своїх бюджетних одиниць усіх не знає. Того року забули в бюджет вписати дитячий будинок. То він і зостався поза бюджетом на весь рік...
Ямка. Треба шукати!.. Сосновський!.. Сосновський!.. Всі газети завиють: могила героя працівника!.. Занехаяли!.. Корови пасуться! Так і напише: корови знають Хулія Хурина, а Комгосп... Шукайте!.. Згадуйте!..
Третій член (морщить лоба). Хулій... Хохулій... Хохуля... (Ходить).
Ямка (дзвонить). Дайте загс.
Л е п. Даремно й питати, товаришу Ямко... Був я там... Всю ніч шукали — і хоч би натяк, тінь яка...
Ямка. Загс?.. Ну, як... Може, знайшли? Що? (Кидає трубку). Завзагса арештовано...
Всі скакують і тихо сідають. Пауза.
Третій член (задихнувшись). Хеліхоля... Хухоль... (Швидко ходить). Перший член. Товаришу Ямко!.. Товаришу!.. Ямка. Ну?..
Перший член. Я не спец і не хочу на спеца... Як я молов у млині і мене видвинуто було до вас, то, будь ласка... посуньте мене назад на підприємство...
Ямка. Сідайте краще та пошукайте в списках город-ської управи за 1913-й рік...
Перший член. Посуньте мене назад!..
Я м к а. Не я вас видвигав!.. Ідіть до парткому...
Перший член. Спасибі!.. (Йде).
Я м к а. То ви куди?
Перший член. До парткому!
Ямка. Ви здуріли?
Перший член. Ще не здурів, та можу здуріти. (Йде).
Пауза.
Ямка. Заверніть його!.. Заверніть!.. (Біжить за ним).
Дзвонить телефон.
(Разом з Лепом кидаючись до телефону). Не заважайте!.. Я сам!.. (Слухає). Алло!.. Комгосп... Музей революції?.. Слухаю!
Всі встають.
У списках нема?.. Так!.. Ага... (Кладе трубку). У списках нема, але може бути, що його розстріляно... (Думає). Це так... Це могло бути...
Другий член. Чи не треба було б розшукати ще списків Комдопголу, АРИ і взагалі списки голодних.
Ямка. Навіщо?
Другий член. Я певен на тому, що вчитель Хури-на помер з голоду... Я оце згадав, як одного вечора перед різдвом...
3
Входить к у р 'є р: — Котрий з вас товариш Ямка? Ямка. Я... А що?
Кур'єр. Вам секретний пакет! Од ДПУ. Ямка. Давайте! Кур'єр. Розпишіться...
Ямка. Перо мені!.. Олівця!.. (Йому дають перо, пише в книзі).
Кур'єр іде.
(Читає тихо, потім голосно й сумно). ДПУ повідомляє, що в списках окремого обліку, а також у списках осіб, причасних до контрреволюції і шпигунства, учителя Хулія Хурини нема...
Пауза.
Л е п. Тепер треба шукати... Коли його в списках контрреволюції нема, то він мусив десь за героя бути!.. Треба шукати!..
Другий член. Воно так, та трошки дивно мені...