В старі часи у Російській імперії задні парти у шкільних (гімназичних) класах школярі (гімназисти) жартівливо називали "камчатками".
"Етель Кінг — женщина-детектив" — Французький письменник Жан Петигугенін (1878-1939) у 1911-1914 роках писав твори про американську (філадельфійську) жінку-детектива Етель Кінг, що видавалися у Франції. Вони перекладалися з французької різними мовами та перевидавалися у різних країнах, зокрема у Російській імперії. Після того, як Петигугенін припинив творити цей детективний цикл, нові книги про Етель Кінг продовжили видаватися у Німеччині німецькою мовою, написані різними тамтешніми літераторами.
… веврики несуть… — Веврик — білка.
[1] Конград — розмовна назва містечка Красноград (до 1922 року Костянтиноград) Харківської області (раніше Полтавської губернії). (Тут і далі у виносках примітки Ірини Цимбал з видання "Майк Йогансен. Подорожі філософа під кепом",видавництво "Темпора", Київ, 2016 р.,; крім тих, що позначені "примітка автора", котрі надруковані лише у виданні 1933 року.)
[2] Дюшен, Борис. Теория относительности Эйнштейна. — Харьков, 1922. — 68 с.
[3] Площа Тевелева — назва майдану Конституції в Харкові у 1919-1975 роках.
[4] Робос — профспілка робітників освіти.
[5] Перепатетики (від давнього. прогулюватися, проходжуватися) — давньогрецька філософська школа учнів і послідовників Аристотеля. Назва походить від звички Аристотеля прогулюватися під час лекцій.
[6] Елейська школа, елеати — давньогрецька філософська школа, якій притаманний суворий монізм у вченні про буття. Елеати критикували вчення, які визнавали рухливу, мінливу першооснову речей. Видатні представники — Ксенофан, Парменід, Зенон Елейський, Мелісс Самоський.
[7] Хаммурапі — шостий цар Вавілонії, знаменитий своїм кодексом законів.
[8] Сарти — загальна назва частини населення Середньої Азії у XV-XIX століттях.
[9] Назва вулиці Полтавський Шлях у Харкові у 1919-1996 роках.
[10] Непач — непман.
[11] "Похід генерала Булеле" (La campaña del general Bulele, 1928) — сатиричний роман аргентинського письменника і педагога Луїса Рейсіґа (ісп. Luis Reissig, 1897-1972).
[12] Долігати (долегати) — діймати, дошкуляти, досаждати.
[13] Баглаї — тут: лінощі, байдики.
[14] "Мікадо" — оперета британського композитора Артура Саллівана і драматурга Вільяма Колтона, яку поставив театр "Березіль" у сезоні 1928/1929. Спеціально для березолівської вистави Майк Йогансен і Остап Вишня написали злободневні інтермедії і куплети.
[15] Каупер — апарат для нагрівання повітря, яке подається в домну.
[16] Градирня — споруда-башта для повітряного охолодження води на промислових підприємствах.
[17] Дредноут — великий швидкохідний броненосець із потужною артилерією.
[18] Орлянка — азартна гра на вгадування, як упаде підкинута монета — "орлом" чи "решкою" до гори.
[19] Нужа — воші.
[20] Каталь — робітник, який викочує чи підвозить вручну або тачкою вантажі.
[21] Вагранка — невелика шахтна піч для плавлення чавуну.
[22] Шихта — суміш вихідних матеріалів (руди, шлаку, коксу, вугілля тощо), які переробляють у металургійних, хімічних та інших агрегатах.
[23] Допель-дуо — двовалковий прокатний стан, агрегат для обробки тиском металевих зливків.
[24] Повісмо — пасмо, міра прядиво.
[25] Койло — те само, що бухта, складений кружком дріт, канат, трос.
[26] Шабер — ручний або механічний слюсарний інструмент для точної обробки поверхонь металевих виробів, нанесення малюнків і написів у гравіруванні і літографії.
[27] Штиб — дрібне або подрібнене кам'яне вугілля.
[28] Бутор — хатні, господарські, особисті речі, манатки, крам.
[29] Олександр Малінін і Костянтин Буренін — педагоги, співавтори дореволюційних гімнастичних підручників з арифметики.
[30] Нордзее — Північне море. Зунд (Орезунд, Ересуни) — протока, яка відділяє Данію від півдня Швеції. Каттегат — акваторія між Данією, Німеччиною і Швецією. Скаггерак — протока між континентальною Данією і Скандинавським півостровом. Через ці три протока Північне море сполучається з Балтійським.
[31] Емпорій (лат. emporium) — загальна назва для торгових поселень, які існували в північно-західній Європі у VI-IX століттях.
[32] Емі Робсарт, Едмунд Тресілян — персонажі історичного роману Вальтера Скотта "Кенілворт" (1821).
[33] Батавія — колишня назва міста Джакарта, столиці Індонезії.
[34] Ім'ям дагестанського революціонера Махача Дахаєва (1882-1918) місто названо 1921 року, коли після входження до СРСР його проголосили столицею Дагестанської республіки.
[35] Дагестанські Огні — місто в республіці Дагестан, супутник Дербента. Виникло у зв'язку з будівництвом скляного заводу "Дагестанські огні", який випускає продукцію в 1926 й донині.
[36] Марр Микола Якович (1865-1934) — радянський сходознавець, філолог, історик, етнограф і археолог, авто знаменитої яфетичної теорії — "нового вчення про мову".
[37] Жаканівська куля — свинцева куля для гладкоствольних рушниць. При влучанні робить велику рану.
[38] У гірських кантонах Даґестану вистачає врожаю рівно півроку. Довозити хліб у деякі з них поки що неможливо. (Примітка автора).
[39] Котлета де-воляй (côtelette de volaille) — колета з птиці, нині котлета по-київськи.
[40] Папас — зупиночна платформа Північнокавказької залізниці в Дагестані на лінії Махачкала-Дербент.
[41] Араблинська (Араблинка) — село в Дербентському районі Дагестану.
[42] Каякент — село в Каякентскому районі Дагестану.
[43] Єрик — невелика протока, яка сполучає два озера або річку з озером.
[44] Беркей — село в Дербентському районі Дагестану.
[45] Лопонос (заст.) — широконіска, річкова качка з довгим і широким дзьобом.
[46] Койсу — тюркська назва річки Сулак і її притоків, означає "овечі води".
[47] Мергель — осадова гірська порода з глини й вапняку.
[48] Лупець (заст.) — сланець.
[49] Казі Магомед (Казі-Мамед) Агасієв (1882-1918) — революціонер, учасник боротьби за радянську владу в Азербайджані й Дагестані.
[50] Шаміль був мулла. Звичайно, він боровся за те, щоб самому експлуатувати бідака-горянина. У 1918 році героєм Даґестану вже був революціонер Махач Дахадаєв, а муллу Гоцинського, що підроблявся під Шаміля, самі горяни вкупі з пролетаріятом вигнали з Даґестану. (Примітка автора).
[51] Shocking! — скаже якийсь критик з тієї породи, що "удома в бога віримо, а на службі ні". — Коло карт про індустріялізацію! Жах! — Що ж. Нехай критик вірить в індустріялізацію тільки в редакції, а коло карт розповідав антирадянські анекдоти. Його справа. (Примітка автора).
[52] Укупі з читачем моїм я переконаний, що епізод із преферансовим запоєм є факт одинокий і масового поширення не мав. Нехай же буде ця ганебна історія пересторогою для тих, хто думав, що пустякові речі вроді невинного преферансу не можуть бути серйозною загрозою для психіки призваних будувати нове життя.