Попелюшка по-італійськи

Юлія Зима

Сторінка 20 з 20

Обіймаються, радіють.

Євдокія (не знаючи про пригоди дівчини з мафією): Доню, що пограбували, то байдуже. Їм ті гроші щастя не принесуть. Головне, що тебе не образили. Марино, може, маленький кредит візьмемо? Ви з Анжелою весільний салон відкрили б. Ти в Італії он як навчилася столи прикрашати!

Марина (у весільній сукні): Мамочко, не кажи мені цього страшного слова "кредит"! Я ліпше знову з Ігорем на заробітки поїду або краще відправимо Анжелку до Італії, коли Юрко в армію піде. Жартую! Нічого, ми молоді, якось заробимо. Не в грошах щастя. Он Джіорджо до нас іде. Хто це його, бідного, так накачав? Слухайте, а йому точно наша Анжелка до душі припала.

Анжела: Чи й не жених! Навіть моє ім'я правильно вимовити не може. Каже на мене: <^нжела". (Сміються.)

Марина: То ж на італійський манер.

Анжела: А мене це не гребе, нехай учиться на український манер.

До жінок підходить Джіорджо, він уже добряче напідпитку.

Джіорджо: Я чув, що у вас п'ють "горілка", але щоб так! (Жінки вмирають зі сміху. В Анжели загорілися очі, вона не відриває погляду від італійця.) Марино, то правда, що у вас можна "рубаре" наречену? Як це слово буде українською?

Анжела з Євдокією аж підскочили.

Марина: Рубаре означає "красти".

Джіорджо: Красти?

Ігор: Я тобі зараз украду! (Обіймає Марину й відводить.)

Євдокія бачить, як Джіорджо задивляється на Анжелу, й тікає.

Євдокія: Ой, піду ковбаски на стіл підріжу.

Джіорджо залишається з Анжелою. Розмовляють.

Уранці телефонують з Італії і повідомляють, що помер Сальваторе. Марина з Ігорем летять на похорон. Після траурної церемонії вони відправляються на Костьєру Амалфітану й садять там дерево лимона, як просила дівчину Джузепіна.

Ігор (цілує Марину): Дерево посадили, а тепер у нас іще одна справа є.

Марина й Ігор летять додому.

Марина сидить у кріслі літака, тримає фото Сальваторе і плаче.

Голос Сальваторе за кадром.

Сальваторе: Господи, я впевнений, що ти чуєш мене. Знаю, що, коли піду в небуття, ніхто за мною не заплаче, тому заповідаю своє майно тому, хто перерахував хоч цент будинкові для людей похилого віку "Соле", бо любов рятує світ...

Епілог (під час титрів):

Мафіозі Бінго зобов'язали відкрити на вкрадені гроші справжній притулок для тварин.

Весілля Юрка у Щасливому. Анжела підшиває невістці сукню. Вагітна Марина вкладає трояндочки у вази на столах. Мама Євдокія плаче від щастя і хреститься. З хати зі стрічками в руках вибігає Настя (дівчинка з дитячого будинку, яку Марина колись побачила в "Оптиці").

Ігор (обіймає Настю): Доню, яка ти розумниця, помічниця наша.

Усі куштують солодощі, які Марина навчилася робити в Джузепіни.

Сільські жінки дивляться на Джіорджо, який не відходить від Анжели.

Бабця (одна до іншої): Казали, що в Анжелки чоловік — алкоголік, а він он який Ален Долон. На пияка зовсім не схожий.

Калиниха: Ви що! Він якийсь англієць чи німець.

Друга бабця: То він по-нашому ні бельмеса? І слова не балакає?

Третя бабця (усміхається): В Анжелки й курка забалакає. Навчиться.

Бульдозиха: Я чула, що він — справжній бос італійської мафії! Начебто був закоханий у Марину, приїхав по неї, а потім Анжелку побачив і все! Капут! Ще і грошиків їм на весільний бізнес підкинув.

Друга бабця: А я чула, що в Марини був якийсь покровитель в Італії... Бульдозихо, ну ти завжди як набрешеш!

У двір заходять Людмила і Стефанія, які приїхали з Італії в гості.


[1] Sorry (англ.) — вибачте.

[2] Mare (італ.) — море.

[3] Di la (італ.) — там.

[4] Che fortuna! (італ.) — Яке везіння!

4 Sono signorina (італ.) — я синьйорина. В Італії signorina означає ввічливе звертання до дівчини, незаміжньої жінки.

5 Al terzo piano (італ.) — на третьому поверсі.

14 15 16 17 18 19 20

Інші твори цього автора: