Обіймаються, радіють.
Євдокія (не знаючи про пригоди дівчини з мафією): Доню, що пограбували, то байдуже. Їм ті гроші щастя не принесуть. Головне, що тебе не образили. Марино, може, маленький кредит візьмемо? Ви з Анжелою весільний салон відкрили б. Ти в Італії он як навчилася столи прикрашати!
Марина (у весільній сукні): Мамочко, не кажи мені цього страшного слова "кредит"! Я ліпше знову з Ігорем на заробітки поїду або краще відправимо Анжелку до Італії, коли Юрко в армію піде. Жартую! Нічого, ми молоді, якось заробимо. Не в грошах щастя. Он Джіорджо до нас іде. Хто це його, бідного, так накачав? Слухайте, а йому точно наша Анжелка до душі припала.
Анжела: Чи й не жених! Навіть моє ім'я правильно вимовити не може. Каже на мене: <^нжела". (Сміються.)
Марина: То ж на італійський манер.
Анжела: А мене це не гребе, нехай учиться на український манер.
До жінок підходить Джіорджо, він уже добряче напідпитку.
Джіорджо: Я чув, що у вас п'ють "горілка", але щоб так! (Жінки вмирають зі сміху. В Анжели загорілися очі, вона не відриває погляду від італійця.) Марино, то правда, що у вас можна "рубаре" наречену? Як це слово буде українською?
Анжела з Євдокією аж підскочили.
Марина: Рубаре означає "красти".
Джіорджо: Красти?
Ігор: Я тобі зараз украду! (Обіймає Марину й відводить.)
Євдокія бачить, як Джіорджо задивляється на Анжелу, й тікає.
Євдокія: Ой, піду ковбаски на стіл підріжу.
Джіорджо залишається з Анжелою. Розмовляють.
Уранці телефонують з Італії і повідомляють, що помер Сальваторе. Марина з Ігорем летять на похорон. Після траурної церемонії вони відправляються на Костьєру Амалфітану й садять там дерево лимона, як просила дівчину Джузепіна.
Ігор (цілує Марину): Дерево посадили, а тепер у нас іще одна справа є.
Марина й Ігор летять додому.
Марина сидить у кріслі літака, тримає фото Сальваторе і плаче.
Голос Сальваторе за кадром.
Сальваторе: Господи, я впевнений, що ти чуєш мене. Знаю, що, коли піду в небуття, ніхто за мною не заплаче, тому заповідаю своє майно тому, хто перерахував хоч цент будинкові для людей похилого віку "Соле", бо любов рятує світ...
Епілог (під час титрів):
Мафіозі Бінго зобов'язали відкрити на вкрадені гроші справжній притулок для тварин.
Весілля Юрка у Щасливому. Анжела підшиває невістці сукню. Вагітна Марина вкладає трояндочки у вази на столах. Мама Євдокія плаче від щастя і хреститься. З хати зі стрічками в руках вибігає Настя (дівчинка з дитячого будинку, яку Марина колись побачила в "Оптиці").
Ігор (обіймає Настю): Доню, яка ти розумниця, помічниця наша.
Усі куштують солодощі, які Марина навчилася робити в Джузепіни.
Сільські жінки дивляться на Джіорджо, який не відходить від Анжели.
Бабця (одна до іншої): Казали, що в Анжелки чоловік — алкоголік, а він он який Ален Долон. На пияка зовсім не схожий.
Калиниха: Ви що! Він якийсь англієць чи німець.
Друга бабця: То він по-нашому ні бельмеса? І слова не балакає?
Третя бабця (усміхається): В Анжелки й курка забалакає. Навчиться.
Бульдозиха: Я чула, що він — справжній бос італійської мафії! Начебто був закоханий у Марину, приїхав по неї, а потім Анжелку побачив і все! Капут! Ще і грошиків їм на весільний бізнес підкинув.
Друга бабця: А я чула, що в Марини був якийсь покровитель в Італії... Бульдозихо, ну ти завжди як набрешеш!
У двір заходять Людмила і Стефанія, які приїхали з Італії в гості.
[1] Sorry (англ.) — вибачте.
[2] Mare (італ.) — море.
[3] Di la (італ.) — там.
[4] Che fortuna! (італ.) — Яке везіння!
4 Sono signorina (італ.) — я синьйорина. В Італії signorina означає ввічливе звертання до дівчини, незаміжньої жінки.
5 Al terzo piano (італ.) — на третьому поверсі.