Вони ніби граються в якусь дурну гру — говорять одне, а роблять щось зовсім інше.
— Ось тому ми й вирушили з тобою в цей похід, мій хлопчику, — я хотів, щоб ти замислився над дуже важливими речами. І зрозумів — найлегше звинувачувати інших людей у своїх нещастях. Однак за тобою завжди залишається право вибору. І найголовніше — не поступатися правдою заради грошей і слави... Я чув, що ти посварився у школі з учителем?
Мохандас похнюпився й відчув, як його щоки почервоніли. У родині всі знали, що молодший син Ганді надзвичайно сором'язливий. Він майже не говорив, коли до них у гості приходили родичі чи знайомі, а в школі хлопчикові було ще важче. Серед жвавих, непосидющих однолітків він здавався білою вороною — завжди тихо сидів за своїм столом і читав якусь книжку. Коли Мохандаса викликали до дошки, він говорив ледь чутно й раз у раз червонів.
Та минулого тижня сталася подія, про яку довго говорили не лише однокласники хлопчика, а й ціла школа. Того дня до їхнього класу завітав англійський інспектор. Він дав учням завдання — написати англійською п'ять слів. Одне слово — kettle (казан) — Ганді написав неправильно. Вчитель, зазирнувши в зошит до хлопчика, помітив помилку, штовхнув його в бік і прошепотів:
— Дурню, чи ти не бачиш, що всі списують? Подивись, як це слово написано у твого сусіда, і виправ помилку.
— Я не хочу, — ледь чутно відказав хлопчик і, як завжди, коли соромився або хвилювався, зашарівся.
Зараз Мохандас пригадав свою сутичку з учителем і мовчки чекав докорів. А коли мовчання затяглеся, хлопець підвів голову й побачив, що батько усміхається.
— Коли ти не захотів обманювати, навіть у такій дрібниці, як одна виправлена літера, — ти й зробив свій вибір. Розумієш? Навіть знаючи, що після цього тебе сваритиме вчитель і з тебе глузуватиме вся школа. Усе починається з малої правди або малої брехні. Сіддхартха також не одразу став Буддою. Він так довго й наполегливо шукав істину, що одного разу вона йому відкрилася. Це сталося так.
Принц уже шість років мандрував країною, вбраний у найбідніший одяг схимника, мужньо долаючи спеку, голод і холод. Якось він сів відпочити на березі річки під розлогим деревом Боддхі й раптом зрозумів, що не зійде з цього місця, аж поки йому відкриється таємниця життя та смерті. Відтоді це дерево називають "деревом Просвітлення". Сіддхартха просидів під деревом Боддхі сорок днів і сорок ночей. Перед його внутрішнім зором промайнули всі його минулі життя, а також минуле, нинішнє й майбутнє всіх живих істот. Отже, під дерево Боддхі сів Сіддхартха, а підвівся — Будда Шак'ямуні, бо йому відкрилася найвища істина — Драхма.
Відтоді він і став Буддою Просвітленим і Пробудженим. А згодом він почав навчати Драхмі всіх людей, які шукали істину: бідних і багатих, вельможних і простих, чоловіків та жінок, розумних і не дуже, сильних і слабких...
Розділ п'ятий. Коли одружуються тринадцятилітні
— Підійди до мене, синку, — тихо покликав Ка— рамчанд Ганді молодшого сина.
— Я слухаю тебе, тату, — озвався хлопець і підійшов до батькового ліжка.
Всі у великій родині Ганді знали, що Карамчандові жити залишалося зовсім небагато — він був тяжко хворий уже давно, але не хотів, щоб його дружина й діти знали про це. Карамчанд звик долати власні проблеми сам. Але, здається, його сили вичерпалися. Ось чому він так хотів устигнути впорядкувати найважливіші справи. А головне, одружити свого молодшого й улюбленого сина Мохандаса.
— Я дуже хочу, щоб ти одружився з Кастурбай. Вона належить до шанованого роду й буде тобі вірною подругою на все життя. Ти ж знаєш, що рано чи пізно це має статися — адже ми заручили вас іще тоді, коли вам було по сім років...
— Гаразд, тату, я зроблю, як ти хочеш, — відказав хлопець і йому здалося, що це говорить не він, а хтось інший — дорослий і впевнений у собі.
Так, тепер це важко уявити, але в Індії з давніх давен існував звичай одружувати хлопців і дівчат у зовсім юному віці. їх часто навіть не знайомили — просто батьки домовлялися про шлюб, а діти слухняно корилися їхній волі. На щастя для Мохандаса Ганді, його ровесниця Кастурбай справді стала йому вірною подругою на все життя. Вона народила йому чотирьох синів, троє з яких стали послідовниками батька в його боротьбі за незалежність Індії. Згодом подружжя Ганді навіть зважилося на неймовірний для тодішньої Індії крок — вони вдочерили дівчинку-парію.
Але, незважаючи на це, ставши Великим Учителем — людиною, яка вплинула на хід усієї історії XX століття, Ганді категорично заперечував проти таких "дитячих" шлюбів.
А тоді, 1882 року, ці двоє дітей ще не знали, що попереду на них чекають важкі випробування. Незабаром помер Карамчанд Ганді, і його родина залишилася майже без засобів до існування. Адже цей чесний чоловік ніколи не користався своїм високим службовим становищем і жодного разу не взяв хабара від численних прохачів, що зверталися до нього, як до прем'єр-міністра, по допомогу. Отож клопоти з утримання родини мусив узяти на себе дядько Мохандаса.
Коли хлопцеві виповнилося 18 років, після довгих суперечок і вагань Мохандаса вирішили відправити до Англії, щоб він учився там на юриста. І хоч як важко було зібрати гроші на цю поїздку, та найбільше родичів Мохандаса турбувало те, чи не зрадить він на чужині віру своїх пращурів. Урешті мати попросила, щоб син заприсягнувся, що не вживатиме в Англії алкоголю, не куритиме, не їстиме м'яса й не піддаватиметься іншим спокусам ворожого світу.
Розділ шостий. На шляху до істини
Перед далекою дорогою до Англії юний представник старовинного роду Ганді, що належав до касти банья — торговців і ремісників — ще й ще раз обговорював зі своєю побожною матір'ю Путлібай те, як він захищатиметься в далеких краях від чужої віри, чужих звичаїв та спокус. Вони згадували, як колись здійснили прощу до священної ріки Ганг, яка для кожного індуса є символом нескінченності життя.
— Пам'ятаєш, мамо, як до Гангу сходилися все нові й нові прочани, як вони заходили у воду, ніби поверталися до колиски, з якої вийшло все живе, і які в тих людей були щасливі обличчя....
— А як увечері світилися свічки, прикріплені до великих листків, що пливли вниз за течією, ніби зорі, що спустилися з небес на землю, або як душі померлих, які шукають у безмежному Всесвіті свого нового втілення... — сказала мати й зітхнула. — Знати б, де тепер мандрує душа твого тата?
Мохандас раптом пригадав, як батько вперше пояснив йому, ще зовсім малому хлопчикові, суть їхньої прадавньої вірі. Вони сиділи на березі річки і споглядали її повільну течію. Батько взяв до рук патичок і накреслив на вологому піску трикутник.
— Поглянь — це ТРІМУРТІ, єдність трьох індуїстських богів: Брахми-Творця, Вішну-Охоронця та Шиви-Руйнівника, що об'єднує їх в одне ціле. Ось тут, ліворуч, сидить Брахма — Бог-Творець, нагорі розташувався Вішну — Бог-Охоронець, а праворуч чекає своєї черги владарювати Шива — Бог-Руйнівник. — І тато швидко намалював по кутах трикутника три маленькі фігурки. — Ця піраміда перевертається, і кожен із богів по черзі опиняється на її верхівці.
— Коли закінчується кальпа — відрізок часу, впродовж якого існує світ, — Шива розбиває світ до стану первісної матерії. Тоді немає світла, є тільки морок і первісні води, по яких пливе багатоголовий змій Шеша. — І тато так само вправно накреслив на піску хвилясту лінію води та змія з багатьма головами.
Хлопчик, мов заворожений, слухав оповідь батька, і йому ввижалися темні-темні води, з яких виринає чорне лискуче тіло Шеші.
— На спині в Шеші сидить Вішну зі своєю дружиною Лакшмі — Богинею Щастя. — Карамчанд накреслив тонку лінію профілю Богині Лакшмі.
Дивлячись на прекрасний профіль своєї дружини, Вішну народжує ідею творення нового світу, і в цю мить із його живота починає виростати чудова квітка лотоса. Лотос повільно розкривається, і в ньому сидить немовля-Брахма, котрий створює світло, І в цю мить починається творення нового світу. І так триває вічно — світи народжуються і вмирають для того, щоб з'являтися знову і знову...
Так само народжуються, живуть і вмирають усі живі істоти у Всесвіті — для того, щоб із кожним новим життям наближатися до остаточного єднання з Богом. І людина не може зникнути в безвісті — вона відродиться, але чи буде її життя щасливим, залежить від того як прожила вона своє попереднє втілення...
Мохандас стріпнув головою — він так поринув у спогади, що на хвилину забув про те, що завтра на нього чекає довга розлука з усіма, кого він любив — з матір'ю, дружиною й маленьким сином.
Розділ сьомий. Крок у безсмертя
Поїздка до Англії була для молодого Мохандаса Ганді тяжким випробуванням. Він давно позбувся наївної віри в те, що англійці перемагають індусів, бо їдять м'ясо. Тепер юнак хотів вивчити Британську імперію зсередини та зрозуміти, як можна здолати цього хитрого й розумного ворога, що завоював його батьківщину.
За три роки, що він навчався в Лондоні, Ганді не лише здобув диплом правника, не лише досконало вивчив англійську й французьку мови, а й вирішив довести, що індус може поводитись як справжній джентльмен. Але головним було не це — у Лондоні Ганді вивчав філософію й основні світові релігії, там він познайомився з найважливішими здобутками науки, але при цьому залишився індусом, для якого головною метою стала боротьба за незалежність Індії.
Повернувшись додому, молодий адвокат мріяв одразу ж узятися за роботу — захищати позбавлених будь-яких громадянських прав індійських бідняків. Та перший же його виступ у суді в ролі захисника закінчився гучним провалом. Як потім згадував сам Ганді, він так ніяковів і соромився, що не міг вимовити й слова: "Я підвівся, але душа моя провалилася кудись у шлунок, голова пішла обертом, я не міг поставити жодного запитання. Суддя реготав, а публіка насолоджувалася цим комічним видовищем".
Навряд ті, хто сидів того дня в залі суду, здогадувалися, що перед ними стоїть людина, котру згодом назвуть однією з найвеличніших постатей в історії сучасної цивілізації.
Замість епілогу
Після невдалої спроби стати адвокатом в Індії, Ганді переїжджає до Південної Африки, де, захищаючи права індусів-еміґрантів, стає блискучим правником, а згодом і лідером визвольного руху.