Тоді налетіти ззаду...
А й. Ні-ні... Аніяк не ззаду. На тобі, Дзян-чен, дробовик... Май на увазі: у нас один дробовик. Із цього одного дробовика, Чен, ти мусиш застрелити капітана і куцого чорта.
Кулі розбирають зброю і готуються до бою. Тут-таки сновигають у тривозі жінки й діти. Одна молодичка-китаянка відкликала свою тітку, плаче.
Китаянка. Я ще хочу сказати, що засохну я... Вбавиться у мене краси, тітко Хе, як у місяця, що сьогодні повний, а завтра вищербиться, післязавтра ще бі-і-льш...
Тітка Хе. Ти молода і дурна, Бо-Цюлань... У тебе гарячі сльози.
Вартовий (кричить). Ай-чо, Сикун-сі, що ви там робите? Вони вже перейшли місток... Ось вони вже підходять...
Тривога, крики, жіночий тихий плач.
Голоси. Місток перейшли.
— Вони — місток?
— Підходять.
— Вони підходять.
Вартовий. У коменданта голий меч у руках... Він махнув раз-два,.. Блиснуло. Одні заряджають рушниці... Другі щось кричать... Комендант кричить, і меч у нього знов блискавкою... Баркер... Вони біжать сюди... Троє попереду. Ай-чо, комендант націлився в мене. Ай-чо, вони стріляють і махають ру...
Постріл, вартовий хилиться, звисає з пробитою головою.
Кулі, А-а-а... Одчиняйте ворота...
Всі махають кулаками. На вартівню тим часом виліз Ай-чо, повернувся до своїх, щось кричить. Збоку через стіну перелазять солдати. Стали. Махають червоною хусткою, кричать.
Солдати. Стійте, стійте! Не треба!.. Ми одмовились стріляти! У нас теж страйк! Нас послали до вас ваші товариші!..
Тим часом кулі перепитують, то жахаючись, то радіючи.
Голоси. Хто ви?
— Хто вони?
— У вас теж страйк?
— Вони не будуть стріляти?
— Вони всі товариші!
— Комінтерн!
— Комінтерн! Всі. Товариші!
Б а р к е р. Яка це сила, яка ідея Збудила їм думку, Цих, що ще вчора Були
Напівдикими слухняними кулі. Що рухає ними? Що об'єднує їх? Що з них зробило Небезпечну силу таку — Дивуєшся диву!
Екран: ПРИВІТ РЕВОЛЮЦІЙНИМ РОБІТНИКАМ ТА СЕЛЯНАМ КИТАЮ!