— Куди?! Не йди!!!
Я – смертельно,
смертельно…
рудий.
Вагон. Володимир та Переселенець.
Переселенець. В понеділок було це…
З роботи
Я прийшов…
На столі – конверт..
Переселенець виймає з внутрішньої кишені зім'ятий конверт.
Ось цей…
Як думаєш – пропустять?
Володимир. Не знаю.
Переселенець. А я знаю: доїду, дійду, доповзу!!!
Світло прожектора переноситься на праву сторону сцени: селянська хата в тридцяти кілометровій зоні. На колоді біля хати сидять Батько й Мати Переселенця. Батько пише лист.
Батько. Тут – прекрасно…
Мати. У Херсоні, у Херсоні!
Батько. Ну а де ж?
Мати. І добрі ви діти.
Батько. Пишу: "І добрі ви діти".
Мати. Правильно.
Батько. Але, все ж таки, є земля,
Де проклюнувся і розквітнув…
Мати (зачекавши поки напише) Де й зістарились…
Батько. Де й зістарились… Наша… Твоя…
Мати. Це вона нас покликала, синку…
Батько (записує) Це вона нас покликала, синку,
Доживати своє, прости!
Мати. Пиши-пиши... Написав?
Батько. Написав.
Мати. А вгамується — хоч на годинку…
Батько (пише). А вгамується – хоч на годинку,
Хоч один до нас приїзди.
Мати. Це і все?
Батько (пише). Це і все. Вибачайте на доброму слові.
Мати. Ми вас любимо!
Батько (пише). Ми вас любимо! Будьте здорові!
Мати. Будьте здорові!
Вагон. Володимир та Переселенець.
Переселенець. Як живеться, питаєш, в Херсоні?
Що я хочу тобі сказати?..
Старики мої там…
у зоні..
Володимир. У зоні…
Переселенець. На своїй землі!..
Різко, раптово вмикається радіо. Спочатку – мелодія, за нею – слова.
Диктор 1. Мустанги Чорнобилю.
Диктор 2. Ми – мустанги,
ми, — дикі коні…
Володимир. Не під сідлами ж, не на припоні!
Переселенець. Ти так думаєш?!
Вимикається радіо, але Переселенець продовжує.
Переселенець. Будить душу в безлюднім світанні
Наше дике, безлюдне, іржання,
Як прокляття…
Піднімає голову, довго дивиться вверх, потім продовжує.
Переселенець. Прощення?.. Не буде!
Ми не віримо більше вам, люди…
Раптово вмикається радіо.
Диктор 2. Мы – мустанги,
мы – дикие кони…
Одичали в смертельном загоне.
Ночь разбудит – безлюдную, ржавую –
Наше дикое адское ржание,
Как проклятье…
Прощенья не будет:
Мы не верим отныне вам, люди!
Радіо знову вимикається.
Переселенець. Ми служили…
Та що там "служили" —
У повіддях тягнули жили!..
І служили б…
Якби ж не раптом –
А-Т-О-М!!!
Той, невидимий,
стискує шию:
То не ви нас – ми вас полишили!
Знову – вагонне радіо.
Диктор 2. Мы служили …
Да что там "служили" —
Мы бы жизни за вас положили.
О кнуте позабыв,
о треклятом,
Но – А-Т-О-М!!!
Слышен вам ли наш храп под Киевом?!
Нет, не вы нас, мы вас покинули.
Позабыть бы хотели…
("Ну, будет,
Что опять вы?..)
Кичливые будни
Гонят наспех, галопом, АЭСы,
Прикрываясь святым прогрессом
Даже здесь вот,
в чернобыльской зоне…
…Кони… Кони… Мустанги-кони!..
Вимикається радіо.
Переселенець. Позабудь би хотілось…
("Ну, буде,
Що ви знову?...)
Чванливі будні
Гонять наспіх, галопом, АЕСи,
Як листочком, прикрившись прогресом,
Навіть тут,
у чорнобильській зоні…
…Коні… Коні… Мустанги-коні!..