Аборигени островів надій,
обманутих надій:
історія напише – українці
Аборти ненароджені,
мої невидані книжки,
розкажуть вам про мене
після мене
Абсурди проростають у закони
Аванс життя
тобі дарує
Вічність
Аванс народного спасибі
поїде відробляти
на Каріби
Автобус Часу
по грунтівці
мчить
Агов єси,
чий хліб їси –
святий простий насущний хліб?!
Агрономи українського асфальту
Ад'ютанти совісті,
поети,
малюють візерунками душі
Аеродроми душ ворони обсідають
Аж до нестями
розмежувалися
серцями
Аж небо вже
розбили на гектари –
ніяк наїстися не можуть!
Аж серце йде
на нітрогліцерин –
беру свій час на серце
Акваріумні рибки суспільства
акваріум
не розіб'ють?!
Акробати дармової зарплати –
депутати –
ведуть на рідні дачі свій народ
Акції до зашморгу на акації
Амнезія роду та народу
безбатченків
планеті наплодила
Анатомія душі –
менталітет –
у школу не впускається!
Антагонізм копійки
пухне
поміж нас
А ось криниця
(писав же, сниться)
вода, напийся…
Арифметики вигод
арканять
майбутнє
Арештанти копійки
в майбутнє
Дивіться також
- Володимир Нагорняк — Чому рак червоний?
- Володимир Нагорняк — Метелики першого Всесвіту (книга друга)
- Володимир Нагорняк — Кіт-забіяка
- Ще 24 твори →
Аркан копійки
висне
над майбутнім
Архіви совісті
болото часу
затопляє
А хто— чиїх батьків ми діти?!
Афіша-журналіст:
ба! навіть тіло
продажно тріпотіло
Бб
Багато тут хохлів та яничарів,
та підло мало
українців тут!
Баран в обоймі – то вже не баран:
та він самим вовкам —
братан!
Бачу школу як дворушності фортецю…
Безапеляційністю телереклам
здушили душі
абсолюти!
Безвольні, аж безмовні:
пусті зсередини
та камуфляжні ззовні
Без коріння
не жити дереву,
не давати під осінь плоду
Безпечно-сонячним Херсоном
бредуть з навушниками
шлунки!..
Блоха з людини пила кров,
а потім лекцію читала –
про любов!
Борюсь талантом за збереження святого –
за націю правічну українці,
котру сьогодні топчуть на копійці!..
Брехня-неправда
правди плугом переореться
та перейде в правічний перегній
Бронзовіє яловий чиновник
Був поет:
в поета совість
перейшла у тимчасовість!..
Будь, сину,
славним українцем,
а не знеславленим
хохлом!
Були колись й ми рисаками,
та оскотинились
роками…
Вв
Важко переноситься:
за переносний зміст
удар у переносицю
Вам душу вашу
заграниця
не позиче
В асфальт душі зерно посію!
Ввійшов, благословенний, в мілину!
В дозиметрах душі
сивіє в попіл
нуль!
Ведете націю в дебілізацію?!
Вигризають миші з облвиконкому
київські окличні
в херсонські коми
Вели поета
у кар'єру,
як до останнього бар'єру
Ви не гравці
в Таврійські
наші Ігри?!
Ви не ту купили вазу:
кинув лиш –
розбилась зразу!
Вихователь майбутнього світлого
(ой, чи світлого?!)
на чорно-злиденній зарплаті раба
Вище зросту – шлунок!
Від рідного світла
вкраїнська освіта
в болото болонське
дітей заведе
Від совісті
сховався
в депутатстві
Він зрадив пам'ять чорнозему!
Він уявив: держава – це дружина;
й авансом попросився
в арештантську роту
Влада – найближчий ворог твій:
ніхто не оборонить,
окрім самих
Влада надійна— Влада не дійна – ялова влада!
Влада – хвора! –
власно-будівельною
хворобою!
Владі,
вкотре,
не везе з народом!
Во благо наше, і для нас,
ці ваші цілі,
та чи залишимося цілі?!
Во благо –
тільки во своє –
тому і голос вже не є!
Вони ж, дивись!, звізду, ой, з неба,
як говорять!, та для тебе –
розтопирюють кишені…
Воно і батька з матір'ю турне
аби свій рідний
шлуночок набити!
Во славу пише,
а тому йому невидні
народні злидні
В отім однім – прогрес:
наскільки ми
назавтра будемо людьми,
а інше все –
машини, скло, залізо –
на що бездушно лізем,
вторинне,
як причини –
інше,
все!
В полі душі
цвіте
лобода…
Вручили прапор, щоб нести –
порвали прапор
на свої онучі!
Все –
для популяризації
каналізації!!!
Втекла
душа
від джерела
Вторинність
пре!
на перші ролі!
Вторинної влади
бездушний
асфальт
Вчать безрідну латинь освіти
майбутні чортополохи епохи
в секонд-хенді душі
В чин заховайсь! –
так менше видно
яке ти бидло!
В Херсоні два Херсони є:
ще совість запитає –
ти з якого?!
Гг
Гавроші папірців
усілись
на підошви влади
Галантерейна ввічливість —
надмірна:
повіриш – лох!
Галопом газета примчала –
нажива в очах
щохвилинна…
Гегемонічний клас
працює
на базар та унітаз!
Географічно
тут не логічно:
не обзивайте наш театр
херсонським!
Глашатай вічний
тимчасовим
клерком став
Глянь: прибилося дике лоша
(восьминоге, вкраїнська душа!),
ваш Чорнобиль мені простило…
Гоп-культура
в барабани аборигенства
гатить гопака!
Грошіли
у херсонському болоті,
перепливти спроможні океан
Гумус душі,
Прострелений часом навиліт,
Тобі, нащадку, я з болота виніс;
Іди невзутими слідами!
Дд
Давайте візьмемо за вимір
Щербицького злочинний вибір:
Чорнобиль, Першотравень, партквиток
Та совісті принизливий виток!..
Давайте створимо Галактику…
Приходять хай до нас на практику
З усіх світів, з усіх віків
2 + 2 = 22
Двоїться пустота,
аж в юні душі
пророста
Де бережуть, як дівчина невинність
(до економіки-культури-школи),
зі слів чужих зачовгану вторинність,
з якої де не випустять ніколи…
Дебілізує на копійці день!
Дивиться
на Землю Всесвіт
очима отчого будинку
Дим Вітчизни
холодіє
в нас!
Діалектика природи
незалежна
від погоди
Діаспорі
привладну паранжу
самій підняти не під силу
Діти ті – уже не наші діти!
Дме вітер часу
по оголених
кістках!
Довге свято
пропило
всі будні
Долі світле полотно
кинув сам
під часу поїзд
Долю програли Таврійськими Іграми!
До мрійок
обміліли
мрії!
До нестями
розмежувалися
серцями!
До посади –
вужем,
і без проблем!
Допоможіть украсти
у влади нашої
баласти!
Дощі поезії Шевченка
не змили бруд із душ
сучасних яничарів
До тебе, рідна, йду –
тут корінь мій,
та й що я сам,
без тебе,
Україно?!
Друже мій,
не озвірій
до антиетики!
Дружити з тим
і внукам не вели,
хто жде від тебе
тільки
похвали
Душа – весна:
їй трішечки тепла,
і розквітати вишнею побігла!..
Душа
втекла
від джерела
Душа
запакувалася
в копійку
Душа
на правду
не здала екзамен
Душа твоя –
твоя держава –
ще не іржава?!
Душа
у цього тіла –
озвіріла!
Ее
Евакуація
душі
в копійку
Екзаменується
копійкою
душа
Єє
Є –Україна,
є – народ:
мої натхнення і вершини!..
Жж
Живеш тут
ачи подивитися
прийшов і:
"Вибачте, піду…"
Життя оті,
близькі й далекі,
ведуть мене за руку, мов дитя
Зз
Заболотивсь
душевно
час
Завгоспи
перлися до влади –
чого заради?!
Завдяки
й моєму світлу,
на свою виходиш стежку…
Завтра виставить рахунок
як життя співало –
шлунок!!!
Заговорив Майдан…
Майдан?!
Заговорили…
Залишимо
оцей наш час Історії
як грунт для самознищення
Заметушились
миші
на фундаментах
Занадто хитрі,
щоб щасливо
жити
Запитуй прямо:
хто вони –
заробітчани чи сини?!
Запитання
одне тільки:
"Скільки?!"
Зарозумілі дурні
дефіцитом
не стають
Захолодила душі
тепла
мілина
Зашкалили
нулі душі,
поставили у позу тіло
Зашнурована
копійкою
душа
Згвалтована
забігла
правда…
Здушили душі
кишенькові
абсолюти
Зійшли б вони
пшеницею,
рядки…
Зло
необхідне
стало традиційним
Зло чинів –
найбільший
із злочинів!
З людинознавства у чинопоклонство,
письменнику,
не перейди!
Знаннями
душі
виковирюють
З-під уламків аксіом чужих
рідне вчуйте
багатоголосся
Зуби долі
вигризають
душу
З яким ти звітом,
чоловіче,
колись підеш на боже віче?
Іі
Іду
із необхідності
в свободу!
Інвестиційно
розростається
болото…
І не такі – глибокі долі! –
топилися в херсонському подолі
І підійде,
і словом привітає,
та слово те вже не світає!..
Історика істерика – наш час!
Історія – життєвий інструктаж,
а цей, затям, своїм усім життям
лише амебно зирив на картинки
Історія тоді лиш має значення,
коли майбутнє
є її тлумаченням
І цей безсовісний фактаж
і мне мене,
і мучить аж!
Її
Їм прапор дали, щоб нести –
порвали прапор…
на свої онучі!
Їду несуть
їздовому,
конячці – посторомки…
Йй
Йду, народе,
твоїми прокльонами
проти рідних нахлібників орд!
Йому дітьми
копійка
відомстила
Кк
Кишені набивають на святому
Кликав – не прийшли,
бо прапором його
була копійка
Кобзарі-каменярі сьогоднішні:
талантів – море,
совість – з-під копійки…
Колись були й ми рисаками,
та оскотинились
роками
Колишній друг
охороняє від народу
народних слуг
Коли помирала душа,
народу набігло багато,
зібралися, наче на свято…
Копирсатись
на мілині
не по мені!
Копійка
яничарить
майбуття
Копійку кинуть,
як в могилу
грудку
Країна
заклятої
влади
Красо,
прикрасою до підлості
не стань!
Криничну суть
до старості
несуть
Крізь вашу дачу
патріотизму вашого
не бачу!
Ксерокопичим
необхідне
зло!
Ксерокопичиться,
сірофонує пустота –
і в юні душі пророста!
Куди
херсонська лже-культура
Херсонщину турнула?!
Куди завів тебе
нікчемний шлунок,
оскотинивши націю собою?
Кулики
співатимуть
болото
Лл Латинь освіти
плодить
яничарів
Летять стежки
уривками
життів
Ліпоксація владної совісті –
річ неодмінна
для майбутньої України
Лихвар – не є Месія:
в асфальт душі
зерно не сіє
Лиш наголос не так –
Україна –
і відчувається окраїна
Логічно –
як екскаватором
по ескалатору
Люди добрії,
йдіть на обрії,
а не грійте собою болото
Люби з ненависті Херсонщину!
Оцю, лизанням заволочену?
Якщо ти, дійсно, хочеш їй добра…
Люби Україну,
а не гроші
за неї!
Любов до Вітчизни великої
у них визріє
…без малої?!
Мм
Мабуть, старію: про минуле мрію
Майбутнє виставить-таки рахунок:
не хто, а що
стояло за тобою?!
Машини шматували
на квадрати степ,
аж зарізалися у обрій
Маякує із минулого майбутнє
Менталітетна інопланетянка – школа!
"Механічні громадяни"
ведуть народ
до ями
Ми вибирали тих вождів,
котрі мигтіли між вогнів,
як головешки; але не горіли
Ми нашу вічність диба не поставили,
ми нашу вічність тим лише й прославили,
що і не думали про неї думати
Ми – неуки душі; що скажемо
на Божій Атестації?!
Ми тільки-тільки виживаємо з-під копійки
Ми – українці! З-під Полин-зорі,
де 26-е квітня угорі;
зорі проміння болісно-байдужі
нанизують на себе наші душі…
Ми – українці! Нас держава,
кого ліпила – одержала,
вгодовано-безчесних лизунів…
Мізерна думка душу спопеляє
Мізерним душам рідно не зрости!
Мімікризує преса в кишенькових мрійках!
Міняли бочку,
а, й давно,
міняти треба в ній вино
Моя нікудиненалежність –
чиновницьким системам
протилежність
Мріє некозирна шестірка
битою бути
козирним тузом
Нн
На болоті вишня розцвіла,
і так воскресно… На болоті!..