Ми за це діло такі гроші заробимо, що ти собі потім яку завгодно знайдеш! А не дай Боже з дівкою щось трапиться, то нам голови повідривають!
Лео: Нічого нам не буде! Ти в нас новенький, тому, мабуть, не знаєш. Бінго ніколи не залишає свідків! Ти думаєш, їй дозволять піти звідси живою? Щойно витрусять останні гроші, кинуть у море!
Н і к : А ти впевнений, що нас не в море?
Лео: Оце вже питаннячко! Тому я і пропоную розважититися на повну!
Лео скаженіє. Він ламає двері, накидається, мов звір, на Марину й отримує міцний удар від Ніка. Падає непритомний...
Марина (до Ніка): Дякую.
Нік: Я зробив це не для тебе, а для себе. Цей ідіот наламає дров, а мені відповідати. (Собі під носа.) Ну й скажені в Бінго бандюки.
Марина: Слухай, ти можеш дати мені телефон на одну хвилину?
Нік (іронічно): А може, тобі ще й морозива? Яке ти любиш: фісташкове чи ванільне?
Марина у відчаї замовкає. Нік відтягує товариша в іншу кімнату, потім лагодить замок на дверях, який зламав Лео. Перевіряє ключем.
Нік (до Марини): Зачинися!
Марина виконує наказ.
Нік виходить і до когось телефонує.
Джіорджо запрошує Ігоря пообідати, але той відмовляється, бо від хвилювання за Марину втратив апетит. Лунає дзвінок. Фотограф перепрошує і йде розмовляти до іншої кімнати.
Нік (до Джіорджо): Шефе, дівчина в безпеці, але справи кепські. Щойно в неї відберуть усі гроші, ліквідують. Може, і нас за компанію. Чесно кажучи, не дуже хочеться вмирати. Звідки знаю? Мені цей придуркуватий Лео розповів. (Дивиться на поранену руку.) До речі, я з ним довго не протримаюся. Це реальний псих.
Джіорджо: Слухай уважно. Координати вашого місцезнаходження вже в нас. Віддай Марині її телефон і поясни: немає грошей — немає проблем.
Нік: Зрозумів.
Джіорджо повертається до Ігоря.
Ігор: Я так і не зрозумів: ти сказав, що не кохаєш Марину, то чому тоді до неї причепився?
Джіорджо: Я кохав іншу. (Дивиться на фото Джузепіни.) Це було навіть більше, ніж звичайне кохання чоловіка до жінки. Я ставився до неї, немов до божества. Ця жінка була для мене недосяжною, але саме вона змусила мене повірити в себе і стала моїм справжнім другом. А я дещо собі пообіцяв. (Ніби прокинувся від спогадів.) Ну що, готовий рятувати свою кохану?
Ігор: Як рятувати? Від кого?
Джіорджо: Ходімо, дорогою все розкажу.
Ігор: Чому я маю тобі вірити?
Джіорджо (швидко виходячи з кімнати): Тому що в тебе немає вибору.
Нік підходить до дверей кімнати, у якій перебуває Марина, і просить відчинити. Дівчина дуже налякана.
Марина: Звідки я знаю, чи можна тобі довіряти? Може, ти зараз також випив і хочеш розважитися? Я чула, як ти погодився зі своїм напарником щодо мене, а потім навіть випити йому пропонував!
Нік: Слухай, я не можу зараз довго говорити, і в мене немає часу на вмовляння. Сама подумай, навіщо я тобі замок лагодив би?
Марина (відчиняє двері): Твоя правда. (Передумала й хоче зачинитися, але Нік устромляє ногу в двері.) Звідки мені знати? Може, ви граєте в хорошого й поганого поліцейського?
Нік: Слухай сюди. Досить рюмсати! Ось тобі телефон! У тебе є п'ять хвилин. Хочеш жити — маєш позбутися грошей. Ясно?
Марина: Ясно, але якого дідька я маю тобі довіряти?
Нік: Вирішуй сама. Мені вже немає чого сказати.
Марина бере мобільний і намагається придумати, куди надіслати гроші. Згадує про будинок для літніх людей "Соле".
Марина: Де той клаптик газети? Я ж його наче в кишеню клала. Ось, знайшла!
Дістає відірваний папірець із реквізитами, намагається перерахувати кошти.
Марина: Зависло. Не проходить платіж! У вас тут слабкий інтернет.
Н і к : Диявол!
Цієї миті в кімнату з ножем у руці вривається розлючений Лео.
Лео: Хто кликав диявола? Ось я! Думаю: "Як цікаво! Мій товариш мені ледве щелепу не зламав, а сам пішов із дівчинкою гратися". А він ще і грошики собі хоче перекинути! Оце так справи. Та я тобі за це...
Ігор і Джіорджо під'їжджають до занедбаної будівлі, де в цей час відбуваються події з Мариною. За ними через камери відеонагляду спостерігає Бінго. Він сидить у себе в кімнаті й дивиться на монітори.
Бінго: Які люди на моїй території! Це щось новеньке! Джіорджо вже зовсім страх утратив. Узяти їх!
Тим часом Лео нападає на Ніка. Б'ються. Марина не полишає спроби перекинути гроші на інший рахунок..
Марина (дивиться на екран мобільного): Давай! Давай! Ура! Вийшло!
Нік знову відправляє Лео "в нокаут" і наближається до Марини. Сидячи на підлозі, дівчина забивається в куток. У кімнату заходить Ігор. Джіорджо чує звуки з вулиці й кудись зникає.
Ігор (непомітно підкрадається до Ніка, хапає того і кричить українською): Відійшов від неї!
Марина: Ігорю, зупинися! Не чіпай його!
Влучним ударом Ігор укладає Ніка на підлогу.
З'являються люди мафіозі Бінго, забирають усіх, садять у чорний фургон і везуть до моря. Тим часом іде перехоплення. Фургон потрапляє в засідку, організовану спецслужбами Італії. Усіх арештовують.
Зміна дії.
Бабця, сусідка Марини, сидить у поліцейському відділку, дає свідчення.
Бабця (маленька жіночка в капелюшку): Дивлюся, під'їхав фургон — піцу привіз. Потім Марину схопили і в той фургон затягнули. Може, викрали? Трохи пізніше інші піцу привезли. Тоді молодий іноземець, гарний такий, каже мені: "Марина! Марина!" Навіщо їм усім Марина? Ніколи жодного чоловіка з нею не бачила, а тут спасу немає. І головне, куди її повезли? Ось чому я до вас прийшла.
Поліціянт: Дуже добре, що прийшли. Завдяки вам дівчину врятували!
Б а б ц я : Марина мені дуже подобається, така хороша! Ніколи повз мене просто так не пройде, завжди допоможе. То сумки піднесе, то двері притримає, а скільки нам, старим, потрібно? Як ви її знайшли?
Поліціянт: Відслідкували її місцезнаходження за номером телефону.
Утомлені Ігор і Марина заходять у квартиру. Собачка радісно підстрибує, щойно побачила господиню.
Марина: Моя маленька! Зачекалася вже... Ігорю, забираймо Джесіку і швидше їдьмо звідси. Бандити можуть знову прийти. Я тут спати не зможу.
Ігор: По-перше, нам треба відпочити. По-друге, он дивись... (Відсуває штору.) Нас поліція охороняє. Не хвилюйся, я ляжу в іншій кімнаті.
Марина: Цієї ночі можемо бути в одній кімнаті. Я все одно спатиму в одязі.
Щойно голова Марини торкається подушки, дівчина засинає. Щасливий Ігор милується нею.
Ранок. Марина з Ігорем виходять із під'їзду. Дівчина зупиняється і піднімає голову, щоб поглянути на вікно, з якого бабця-сусідка махає їм услід рукою.
З автівки, яка всю ніч чергувала під будинком, виглядає водій.
Водій: Молоді люди, вам сюди!
Ігор з Мариною впевнені, що це поліцейський, тому впевнено йдуть до автомобіля. Усередині на них чекає водій і один зі "шпигунів", який колись слідкував за Мариною в аеропорту.
Марина (вже невпевнено): Ми ж учора в поліції начебто все підписали?
"Шпигун": А хто вам сказав, що ми з поліції?
Німа сцена.
Водій повертається, знімає окуляри. Марина з Ігорем впізнають у ньому Ніка з синцем під оком.
Нік: Не бійтеся, нас Джіорджо прислав.
Марина: Ніку, привіт! От чому ти мені вчора допоміг, а я вже не знала, що думати. З поліції лише нас двох випустили. Вибач за вчорашнє, Ігор не хотів.
Нік: Навпаки, я йому вдячний. Було дуже реалістично. Якби ми дружньо розмовляли, люди Бінго вбили б мене на місці за зраду. Тому краще синець під оком, ніж куля в голові.
Марина перекладає Ігореві українською.
Ігор (весело): Тоді давай п'ять, Миколо!
Чоловіки тиснуть один одному руки. Їдуть.
Тим часом Джіорджо телефонує до Сальваторе.
Джіорджо: Синьйоре Сальваторе, вони скоро будуть у вас!
С а л ь в а т о р е : Дякую, друже. Твоя робота, як завжди, бездоганна.
Джіорджо: У янголів також мають бути охоронці.
Виявляється, що Джіорджо зовсім не фотограф, він — приватний детектив. На стіні його кабінету висить грамота "За відмінну роботу доблесному і сміливому приватному детективу Джіорджо Танкреді".
Марина з Ігорем заходять у кімнату до Сальваторе. Дівчина знайомить чоловіків.
Марина: Який тісний світ! Не знала, що ви з Джіорджо знайомі! Це ви попросили його привезти нас?
Сальваторе: Так.
Марина: Джіорджо — прекрасний фотограф. Не дивно, що він присвятив цьому все життя.
С а л ь в а т о р е : Якщо чесно, то він першокласний приватний детектив і постійно займається саме цим. Фотографування — хобі для прикриття. Через моделей він виходить на зв'язок із високопосадовцями, політиками, здобуває цінну інформацію.
Марина: У мене немає слів... Ну що, прощатимемося? Я навіть не знаю, як вам віддячити за все.
Сальваторе: Ти вже віддячила.
Ідуть. Дівчина раптово повертається, бо відчуває на собі погляд. Сальваторе жестом показує Марині: "Класний хлопець".
Молоді люди йдуть територією аеропорту. Працівник, який завжди слідкує за ними, комусь телефонує.
Працівник аеропорту: Шефе, вони тут, але Джіорджо з ними немає. Ніби крізь землю провалився. Я перевірив усіх пасажирів. Відпустити їх?! Як це — учора взяли наших?! Зрозумів.
Марина з Ігорем сидять у літаку, тримаючись за руки. Навпроти через прохід умостився підозрілий вусатий тип у капелюсі. Після приземлення Ігор знімає з полички чемодан і зіштовхується спиною з вусанем. Хлопець упізнає в чоловікові загримованого Джіорджо.
Джіорджо (на вухо Ігореві): Привіт. Мені треба зникнути на деякий час, тому я з вами.
Під'їжджають до рідного села Марини й Ігоря. Промінчик сонця падає на знак "Щасливе".
Джіорджо (дивиться на напис): Ке фортуна! [4]
Марина: Так, Джіорджо, гарний знак! Нарешті ми вдома.
Весілля Марини й Ігоря. Сусіди шушукаються між собою.
Бабця (одна до іншої): Слухай, кажуть, Маринка всі гроші, які за спадщину в Італії отримала, прогуляла.
Д р у г а б а б ц я : Не може такого бути. Вона дівка серйозна. Он дивись, яка сукня гарна. Мабуть, тисячі за неї відвалила.
Калиниха: Євдокія казала, що пограбували Марину, а сукню їй сестра Анжелка пошила. Вона зараз швачкою працює. Така молодчина — справжня кутюр'є!
Друга бабця: Справжня хто?
Калиниха: Кутюр'є! Швачка по-модньому.
Усі бабці: А-а-а...
Сидять дві сестри (Марина з Анжелою), а мама Євдокія — між ними.