— Якби за вами стежив тільки один наш агент, ми б проморгали. Недобре запідозрив вивідувач, що залишився на вулиці, навпроти вікон офісу. Ви, прочинивши кватирку, чогось довго тримали над головою руки.
— Так, — відказав лже-Каламус, — вони зайшли слідом за мною. А потім, коли мене виводили, будку підігнали двері в двері.
Дорога, якою вони їхали, була вузька, дворядна і, з усього, недавно заасфальтована. Тищенко завважив, що на її перехресті з міською трасою стояв знак "В’їзд заборонено". Отже, для багатьох це була дорога в один кінець.
...Коли виїхали на набережну, водій-секретар, скоса зиркнувши на лже-Каламуса, сказав:
— Подивіться в дзеркало.
Тищенко повернув до себе люстерко, вмонтоване в сонцезахисний козирок; обличчя його було бліде, в кутиках губ і біля носа буріли сліди крові, в розпатланому волоссі також запеклася кров. До горла йому підступила нудота. Але не від надмірної вразливости: це були симптоми струсу мозку. Пересилюючи біль, він розмотав шматки носової хустки на зап’ястях (там уже засохло) і став ними обтиратись.
В’їхали на автостоянку в цоколі готелю-гуртожику Вищої школиь"Порядку". Охоронці залишилися в машині, а лже-Каламуса Дряпун повів до ліфта. Там він натис на кнопку і, коли вони опинилися на майданчику шостого поверху, сказав:
— Компанієць мешкає в шістсот шістдесят шостому... — даючи зрозуміти, що далі тому слід іти самому.
Коли Тищенко наблизився до номера Булиги-Компанійця, з сусідніх дверей вийшла гарна дівчина. Це була Надя. На мить Тищенко забув, у якій подобі він є тепер, і на обличчі в нього з’явилася посмішка. Та дівчина, вочевидь, кудись поспішаючи, тільки ковзнула по ньому неуважним поглядом. Разом з парфумами він вловив знайомий запах її тіла. У душі в нього щось замлоїло; він не міг би сказати, від чого: від докорів сумління за мимовільну зраду дружині, а чи від ніжності, що залишилася в його свідомості до цієї дівчини.
Чого-чого, а застати керівника Центру перевтілення і Булигу-Компанійця за картами Тищенко не сподівався.
— А де Панас Дряпун? — мовив Іван Іванович, уздрівши на порозі лже-Каламуса. — Можна було б два на два.
Такою легковажністю він, мабуть, хотів продемонструвати свою абсолютну впевненість в акції, яку провів щойно водій-секретар. Але ж усе відбувалося значно небезпечніше. З камери, в якій побував Тищенко, живим вороття не було. Його справді врятувала оперативність Дряпуна. Тим часом, попри несерйозність запитання, погляд сірих, трохи витрішкуватих очей Івана Івановича був уважний, всеохоплюючий. Від нього не уникли ні блідість на лиці лже-Каламуса, ні волосся в бурих ковтунах. Він сказав, звертаючись до партнера картаря:
— Все-таки первинне в людині — її душевна сутність... Ось, будь ласка, ваш соратник чогось убрався не в лахміття провідника, а так, як ходив за життя... Е-е, я маю на увазі — в попередньому житті.
Лже-Каламус на те зауважив:
— На жаль, одяг не змінив подоби Тищенка, і це мало не коштувало мені життя. — Він дістав із кишені рамку зі слайдом і поклав на стіл перед керівником Центру перевтілення.
— Я це бачив, — відказав той і, показавши пальцем угору, продовжив:
— Там довелося розповісти про випадок з провідником. Вже звідти пішла вказівка до служби охорони. Але в них знайшовся правдоборець...
Тим часом молодий мешканець номера, котрого, здавалося, цікавили тільки карти, підвів очі на Тищенка; на мить у них розвіявся морок, у якому колись ховалася сутність Компанійця, і звідти визирнула душа Хоми Булиги.
— Там ванна й аптечка, — кивнув на двері молодик. — Умийся й причепурися.
Коли Тищенко, умитий і причесаний, вийшов з ванни, в кімнаті, крім Булиги-Компанійця та керівника Центру перевтілення, сиділи ще голова асоціації та двоє з п’ятнадцяти його співголів. На всіх трьох, а також на Іванові Івановичу, були кітелі з дорогого сірого сукна. Тищенкові, вже вкотре, здалося, що це не люди, а модулі дивовижної багатоголової істоти, яка може існувати як вкупі, так і нарізно — у фрагментах. Ось сидять чотири живих частини її — одна нордична: сірі очі, високе чоло з білястими залисинами; друга азійська: оливкового кольору шкіра, широкі вилиці; третя негроїдна: волосся в дрібних кучериках, білі, немов перламутрові зуби. Ну, й четверта — середньоєвропейська: бульбою ніс, пещене повне лице і також сірі очі. Лже-Каламус привітався, і вони відповіли, але не підвелися щоб потиснути руку. "Моє діло тут друге", — подумав Тищенко, сідаючи на вільний стілець і прислухаючись до того, що казав голова асоціації.
— ...Якби проблема була лише в тероризмі... В усьому світі щодня хтось на когось чинить замах... Справа складніша. Система, здається, вичерпала свій ресурс. Спочатку ми змагалися з сусідами, потім силкувалися не відставати від них, недавно ще обіцяли наздогнати, а тепер уже не знаємо, що й діяти. Ми буксуємо. Виробництво товарів не зростає. Може, це видасться містикою, але іноді здається, що з живого організму, яким є асоціація, кудись витікає енергія. Що у таких випадках робили ви?
— У нас такого не було, — озвався Булига-Компанієць. — Ми народжували, плекали Систему. Темпи зростання виробництва, правда, не товарного, а здебільшого військового, були високі. Спершу ми нарощували м’язи, а вже тоді дбали про зачіску, манікюр, гігієну. Все, що не вписувалося в концепцію нового ладу, знищувалося. За часи ж після нашого правління ідею ладу, до якого ми вели народи, спотворено. Я не дорікаю. Можливо, й ми до цього прийшли б — хто зна... Зараз, щоб уникнути остаточного занепаду, слід негайно вносити корективи в програму системи. Передусім — ставлення до надмірного централізму. Тоді, коли в різних регіонах тільки-но формувались інфраструктури, керівництво з центру було необхідне. Тепер же, коли в кожному районі налагодилася своя система економічних зв’язків, керівні імпульси згори тільки шкодять... Можливо, я помиляюсь, адже висновки роблю на підставі інформації, що міститься в мозкові Компанійця... Далі, з централізації економіки логічно випливає необхідність нівелювання етнічних груп, надто за мовною прикметою. І це теж створює напругу. Адже люди розуміють, що переінакшення артикуляційного апарату на чужу мову тягне за собою наперед задану вторинність того, хто переінакшується. В полеміці, наприклад, виграє завжди той, хто мислить і розмовляє своєю материнською мовою. Отже, вторинними стають цілі народи.
По цих словах лже-Особи Тищенко завважив на обличчі азійського співголови якусь зміну. Навіть не зміну, а миттєве скам’яніння. Безперечно, в свідомості його пройшла якась реакція. Тим часом Булига-Компанієць провадив:
— ...І це поповнює лави опонентів системи. А таких, судячи з демонстрації і теракту, доста. Додайте напругу зовнішню, котра вимагає величезних коштів на підтримання армії на належному рівні, і ви матимете всі точки витоку енергії з організму асоціації. Підсумую: енергія витрачається на протистояння централізації природним економічним стосункам в регіонах, на конфронтацію між пріоритетним і непріоритетними народами, на боротьбу з ідеологічними опонентами (для другого та третього потрібний могутній і дорогий апарат Служби охорони "Порядку"), на протистояння зовнішнім ворогам.
Хоча всі троє співголів були закритими людськими сутностями, але Тищенко інтуїтивно вгадав їхню розгубленість. На мить його пройняло страхом. Адже гість із потойбіччя сказав їм те, за що колись Хому Булигу вигнали з Університету, та й, мабуть, убили.
Мовчанку, яка затягувалася, порушила знову лже-Особа.
— Авжеж, це вас приголомшило. За такі балачки в наш час, — Булига-Компанієць виразно подивився на лже-Каламуса, — відомо, що було... Але якщо ви доручите чесним економістам порахувати витрати за чотирма названими мною пунктами, то ви побачите кількісну картину знесилення асоціації.
— Та-а-ак, — озвався голова асоціації. — Але ж якщо піти за вашими рекомендаціями, то "Порядок" розвалиться.
— Це не рекомендації, — заперечила лже-Особа. — Я тільки показав вам точки витоку сили з організму асоціації. Якщо економісти спростують ці мої тези, то я буду тільки радий. Але боюся, що такого не станеться. Асоціація — система не просто складна, а надскладна. А що система складніша, то вона ненадійніша. Навіть у техніці конструктори створюють прилади за блоковим принципом. Чого далеко ходити, ваш апарат перевтілення складається, як я встиг помітити, з арки і кількох енергетичних блоків. Якщо все змонтувати в одному ящику, то там сам дідько ногу зламає.
— В техніці інакше не можна, — погодився обережно Іван Іванович.
— В суспільстві також, запевняю вас.
— Але ж якщо послабити центральні важелі влади, то вмикаються відцентрові сили.
— Це правда. Але правда й те, що нікуди ви — суб’єкти "Порядку" — один від одного не дінетесь. Система ж бо та сама. Тільки й того, що частину влади буде перенесено на периферію. А виграш — "Порядок" не марнуватиме сили на другорядне.
По цих словах лже-Особи Тищенко завважив, як перезирнулися чоловік з азійським типом обличчя із негроїдом. І хоч на їхніх лицях не було й натяку на якусь думку, але, вочевидь, те, про що йшлося, їх цікавило. Невидимий діалог не лишався непоміченим також для голови асоціації. Він сказав:
— В державах-сателітах уже тепер почалося бродіння на національному грунті. Якщо ж попустити...
Булига-Компанієць подивився на лже-Каламуса, ніби закликаючи його в свідки.
— У нас колись казали, — мовив він, — якщо пиятики неможливо уникнути, її слід очолити... Від цього є ліки: треба тепер уже формувати бригади спец-інтернаціоналістів — на противагу націоналам. Це мусять бути недержавні структури. Отже, енергію на протистояння витрачатиме не "Порядок", а хтось інший... Втім, є ще один варіант — розпочати державний терор. У визначений день і час заарештувати активістів антипорядкових течій, націоналів, а за одним рипом і корумпованих представників асоціації. Лідерів розстріляти, решту — в табори. Повторюю, такі акції слід проводити зненацька і блискавично. Менше лементу потім буде в зарубіжній пресі.
По цих словах лже-Особи в ясних очах голови асоціації промайнуло щось схоже на нерішучість. Він сказав:
— Річ у тім, що поміж нас немає людини, котра наважилася б узяти на себе відповідальність...