лист до М. О. Осипова від 25.05. 1856). — 106, 362.
Овсянников Павло Абрамович (рр. нар. і см. невід.) — помічник управителя нижегородського пароплавного товариства "Меркурій"; портретований Шевченком у Нижньому Новгороді (X, № 14). — 407, 411, 420, 424.
Одинець — див. Одинцов Є. І.
Одинцов Євтихій (Євген) Іванович (1831 — 1873) — молодший лікар 46-го флотського екіпажу в Астрахані; залишив запис в щоденнику поета від 15 і 16 серп. 1857 р. — 399.
Озеров Владислав Олександрович (1769 — 1816) — російський драматург-класицист. — 82.
Олдрідж Айра-Фредерік (1807 — 1867) — негритянський актор-трагік; /673/ гастролював у Петербурзі 1858 р.; портретований Шевченком (X № 33). — 459, 477 — 479, 482.
Олександра Федорівна (Романова, 1798 — 1860) — російська імператриця, дружина Миколи І; сатиричний портрет обох змальовано поетом в "комедії" "Сон" ("У всякого своя доля..."). — 72, 104, 114, 378.
Олександр II (Романов, 1818 — 1881) — російський імператор (з 1855). — 90, 151, 234, 369, 370, 377, 378, 404, 407, 420, 449, 587.
Олійников — див. Аленников М. С.
Ольшевський Еразм (1818 — р. см. невід.) — польський засланець, унтер-офіцер 1-го Оренбурзького лінійного батальйону (з 1856.), служив у Новопетровському укріпленні, звільнений зі служби одночасно з поетом. — 407.
Оришка — наймичка В. Пашковської на Приорці в Києві 1859 р. 515, 516, 519.
Орлай Іван Семенович — директор Ніжинської гімназії вищих наук (1821 — 1827). — 182.
Орлов Олексій Федорович (1786 — 1861) — російський дипломат, військовий діяч; титул графа одержав за участь у придушенні декабристського повстання; шеф жандармів, начальник III відділу імператорської канцелярії (1844 — 1856). Провадив слідство у справі Кирило-Мефодіївського братства. — 114, 196, 228, 229, 232, 233, 235 — 238, 240 — 242, 245, 246, 265, 269, 272, 275, 291 — 297, 308, 309, 311 — 314, 316, 332 — 334, 355, 379, 385, 442, 445, 446, 514.
Осипов Микола Осипович (1825 — 1901) — російський художник-портретист, знайомий родини Толстих; сприяв визволенню поета з за слання. — 354, 361, 370, 373 — 376, 385, 423.
Островський Олександр Миколайович (1823 — 1886) російський драматург. — 363.
Остроградський Михайло Васильович (1801 — 1862) — російський та український математик, академік Петербурзької Академії наук (з 1830 р.). — 92, 301, 309, 454.
Падлєвський Зигмунт (1836 — 1863) — один з керівників польського визвольного повстання 1863 — 1864 рр.; навчався в Артилерійській академії в Петербурзі (1858 — 1861), ймовірно, знайомий Шевченка через З. Сераковського. — 371.
Паїсій — настоятель Густинського монастиря у 40-х рр. XIX ст. — 17, 171, 174.
Панаєва (дівоче прізвище — Головачова (Авдотья (Євдокія) Яківна (1820 — 1893) — російська письменниця, мемуаристка. — 476.
Парчевський Никодим Павлович (1812 — 1867) — поміщик, власник маєтку в с. Межиріччі, до якого належало й с. Пекарі. — 503, 504, 508, 513, 525.
Пашковська Варвара Матвіївна — господиня будиночку на Приорці у Києві (нині — Вишгородська, 5), де 1859 р. зупинявся Шевченко. Сестра мемуаристки С. М. Лободи (Крапивіної). — 514, 515, 559.
Перовський Василь Олексійович (1795 — 1857) — граф, командир Окремого Оренбурзького корпусу й оренбурзький генерал-губернатор /674/ (1833 — 1842 та 1851 — 1857 рр.). — 15, 269, 271, 295, 343 — 346, 350, 357, 368, 369, 378, 379, 407.
Петро — служник К. М. Бера.
Петро Великий, Петро I Олексійович (1672 — 1725) російський цар з 1682), імператор (1721 — 1725). — 120, 136, 137, 405, 462, 575.
Петров Микола Іванович (1840 — 1921) — український літературознавець, член-кореспондент Петербурзької Академії наук (з 1916) академік АН УРСР (з 1919 р.) 86.
Петров Олексій Михайлович (1827 1883) студент Київського університету, викажчик Кирило-Мефодіївського товариства; потім співробітник III відділу (з травня 1847); за донос одержав 300 крб. сріблом і ще таку ж суму — при відправці в м. Олонецьк на службу після того, як було викрито викрадення ним документів з канцелярії III відділу. — 19, 194, 201, 226, 230, 238, 242, 243, 446.
Петровський Петро Степанович (1813 — 1842) — російський художник, співучень Шевченка по Академії художеств. — 92, 96, 97, 106.
Пильчиков Дмитро Павлович (1821 — 1893) — український педагог, викладач історії в Полтавському кадетському корпусі (1846 — 1864), кириломефодіївець. Його приналежність до братства не доведена. Член Полтавської громади. 1873 р. разом з Є. І. Милорадович взяв участь у заснуванні у Львові Товариства ім. Шевченка (реорганізованого 1893 р. у Наукове товариство імені Шевченка). — 5, 18, 161, 196 199, 200, 203, 230, 251, 556, 590, 596.
Пименов Микола Степанович (1812 — 1864) російський скульптор. — 466.
Пипін Олександр Миколайович (1833 — 1904) — російський літературознавець, фольклорист, критик, академік Петербурзької Академії наук (з 1898 р.). — 120, 121, 595.
Писарєв Микола Еварестович (1805 — 1884) керуючий канцелярією київського генерал-губернатора (з 1838), одночасно — керуючий канцелярією інституту шляхетних дівчат; голова слідчої комісії у справі Шимона Конарського (1838 — 1839); голова Археографічної комісії для розгляду давніх актів, 1843 — 1848; Олонецький губернатор (1848 — 1851), який дістав ляпаса від одного зі своїх підлеглих (цей факт ліг в основу поеми Шевченка "Юродивий"). — 162, 231, 235.
Писемський Олексій Феофілактович (1821 1881) російський прозаїк, учасник експедиції К М Бера на Мангишлак, клопотався про визволення поета із заслання. — 377.
Піунова Катерина Борисівна (1841 1909) акторка Нижегородського театру, знайома Шевченка (1857). — 13, 410, 428 436, 532, 533.
Платонов Микола Платонович (рр нар. і см. невід.) актор театру в Нижньому Новгороді. — 429.
Плетньов Петро Олександрович (1792 — 1866) російський критик, поет, ректор Петербурзького університету (1840 1861), видавець ж "Современник" (1838 — 1846). — 213, 454.
Плещеєв Олексій Миколайович (1825 — 1893) — російський письменник, перекладач, критик, петрашевець; був засланий у солдати Окремого Оренбурзького корпусу (1849 — 1858), листувався з Шевченком; переклав поему "Наймичка". — 248, 346, 368, 372. /675/
Плюшар Адольф Олександрович (1806 — 1865) — російський видавець, типограф; видав "Енциклопедический лексикон" (т 1 — 17, 1834, 1841). — 118.
Пожарський Дмитрій Михайлович (1578 — 1642) — князь, російський полководець; керівник воєнних дій проти польських загарбників у 1613-1618 рр. — 406.
Полевой Микола Олександрович (1796 — 1846) — російський письменник, історик, публіцист, видавець ж. "Московский телеграф" (1825 — 1834). — 154, 162.
Полонський Яків Петрович (1819 — 1898) — російський поет, мемуарист; знайомий Шевченка з 1858 р. (Петербург). — 455, 459, 460, 470, 482 — 485, 593.
Полусмак (Полусмакова) Ликера Іванівна (за чоловіком — Яковлєва; 1840 — 1917) — кріпачка М. Я. Макарова, наречена Шевченка; їй присвячено поезії "Ликері", "Л" ("Поставлю хату і кімнату..."); портретована (X, № 55). — 20, 532, 533, 557 — 579, 585.
Поль-де-Кок — див. Кок Поль Шарль де.
Пономарьов Федір Павлович (1822 — 1884) — російський художник медальєр; Шевченко жив у його майстерні (взимку 1839 — 1840); мемуарист. — 92, 96, 97.
Понятовський — поміщик Канівського повіту. — 526.
Попов Михайло Максимович (1800 — 1871) — таємний радник, старший урядовець III відділу; брав участь у слідстві в справі Кирило-Мефодіївського товариства. — 235, 236.
Поспєлов Ксенофонт Єгорович (1820 — бл. 1860) — прапорщик корпусу флотських штурманів, учасник Аральської експедиції; жили в одній каюті на шхуні "Костянтин". — 286, 287, 314, 315.
Посяда (Посяденко, Пасяда) Іван Якович (1823 — 1894) — студент Київського університету (з 1843 р.), кириломефодіївець, висланий до Казані, де закінчив філософський факультет університету (1848). Служив у Рязані. Коли Шевченко 1857 р. розшукував його в Казані, Посяда був за кордоном (з 1856 р., 8 років). З 1865 р. викладав у шкільних закладах різних міст Росії та України. — 194, 229, 234, 239, 242, 243, 405.
Потапов Меркул Матвійович — штабс-капітан, командир 4-ї роти 1-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, ротний Шевченка в Новопетровському укріпленні (1850 — 1852). — 315, 323, 325 — 329, 335, 340 — 342, 361, 446, 514.
Потєхін Олексій Антипович (1829 — 1908) — російський драматург. — 428.
Потьомкін Григорій Олександрович (1739 — 1791) — російський державний і військовий діяч, генерал-фельдмаршал, фаворит Катерини II. — 29, 125.
Почетов — див. Почешев Г.
Почешев Герман (р. нар. невід. — 1851) — поручик 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, очолював етапну команду з якою Шевченко прибув з Оренбурга в Орську фортецю. 253.
Превлоцький Степан Степанович — перший вчитель малювання І. М. Сошенка (1820 — 1828), в 1828 р., можливо, і Т. Шевченка (м. Вільшана). — 28, 73, 74. /676/
Прехтель Степан Осипович (1808 — р. см. невід.) — управитель Енгельгардтів у Петербурзі. — 80, 81.
Псьол Глафіра Іванівна див. Дунін-Борковська Глафіра Іванівна.
Псьол Олександра Іванівна (1817 1887) українська поетеса, одна з трьох сестер Псьол, що виховувались в родині Рєпніних у Яготині. — 222, 275, 305, 311, 440.
Пурлевський Савва Дмитрович — агент фірми "Брати Яхненки і Симиренко. в Москві. — 521, 549.
Пушкін Олександр Сергійович (1799 — 1837) — російський письменник, видавець, основоположник нової російської літератури. — 78, 203, 214, 245, 275, 305, 339, 340, 430, 486, 598.
Пущин Іван Іванович (1798 — 1859) — декабрист, в’язень шліссельбурзької фортеці (з 1826), каторжник на Керченських копальнях (з 1828) поселенець в Турчинську, Ялуторовську (1836 — 1856), мемуарист. — 412.
Пущина Ніна Іванівна (1842— 1863) дочка І І Пушина й місцевої жінки-якутки, вихованка М. О. Дорохової (Нижній Новгород). — 412, 417, 436.
Разін Степан Тимофійович (бл. 1630— 1671) керівник антифеодального повстання в Росії 1667-1671 рр. — 403.
Редькін — див. Рєдкін.
Рєдкін — службовець міністерства внутрішніх справ, племінник правознавця професора П. Г. Рєдкіна (1808 — 1891). — 302.
Рєпнін-Волконський Микола Григорович (1778 — 1845) — російський державний діяч, брат декабриста С. Г. Волконського; батько В. М. Рєпніної малоросійський військовий губернатор (1816 1834), власник маєтку в Яготині, де приймав Шевченка.