Про це повідомила дипломатична служба ЄС.
19 вересня інформаційні агентства повідомляють про те, що США не нададуть Україні особливого статусу поза військовим блоком НАТО, оскільки Україна вже володіє подібним статусом на рівні співпраці з США.
Прем'єр-міністр Польщі Єва Копач заявила, що її країна не втручатиметься в український конфлікт і не постачатиме Києву озброєння. Пішли розлогі коментарі, що цей текст написано не у Варшаві, а в Москві. Тобто нема російсько-української війни, а лише громадянська? Чи й далі Польща виступатиме адвокатом України?
Віталіні нудно. Все навколишнє життя їй сидить у печінках. Якби з Віталіком налагодилися стосунки, мабуть, було би веселіше.
Вона розмірковує, чи не відвідати того, хто зґвалтував її. Такі диявольські думки час від часу приходять до її бідної голівоньки. А що, побачить як він живе після смерті матері. Але радість від страждань цього чоловіка змінюється згадкою про жінку, яка була тоді поруч з її ґвалтівником. В їхніх очах Віталіна прочитала кохання.
Їй не хочеться жити. Думки про самогубство ще нема. Вона згадує Андрія Чернюка, який тоді її врятував. Може, знову зайнятися з ним коханням? Головний редактор "Дрогославщини" виявився чарівним талісманом в її житті. Віталіна виймає мобілку. Аж тепер розуміє, що номеру телефона Андрія Чернюка в неї нема. Минуло вже років двадцять, як Віталіна востаннє займалася з ним сексом. А зараз вони не спілкуються. Лише на прес-конференціях зустрічаються і випадково в Дрогославі. Треба десь роздобути його номер телефону. Зараз вона цим займеться.
60
Коли його підколюють і кажуть, що міг би стати сином Порошенка, він мовчить. І чим більше мовчить, до посиніння в руках стискаючи автомат, тим менше говорять на цю тему. Сам винен. Розповів сімейну історію, що колись Порошенко був закоханий у його маму, але вона обрала іншого – його батька.
До Порошенка у них ставлення однозначне – негативне. Вже не раз чув від різних людей: закінчимо на Донбасі – повернемося в Київ. Звісно, всі розуміли, що робитимуть у такому випадку з Порошенком.
Бачили підлість генералів, підпорядкованих йому. Посилали бійців їхнього добровольчого батальйону туди, де було особливо гаряче. Ніби спеціально. Аби всіх винищили бойовики. Мовляв, нічого патякати про Київ і Порошенка.
Якось почув, що у їхньому батальйоні є якась сволота, яка постійно капає есбеушникам, зливає їм їхні розмови. Відтоді йому здавалося, що косо дивляться на нього. Він би ніколи не посмів цього зробити. Та йому й не пропонували. Був певний, що якби заїкнулися на цю тему, послав би під три чорти.
Відчував, що вже призвичаюється до війни. Думки про минуле життя все рідше навідувалися до нього. Десь випливала дівчина, з якою він зустрічався. І зараз зрідка перемовляються по телефону. Але це все не те. Він тут, вона там. Його можуть убити, а вона, мабуть, зустрічається з іншим. Просто жаліє його й говорить по телефону.
З хлопцями зблизився швидко. Мабуть, у цивільному житті на це знадобились би роки. А тут взяв участь в бою і бачиш, що це твій друг до кінця життя. Він прикрив тебе, ти прикрив його – і не треба слів про дружбу, бо все й так зрозуміло.
Одного разу куля дуже близько пролетіла біля нього. Йому навіть здалося, що бачив її політ. Звісно, це був самообман. Дзижчання кулі почув. Не захотів себе переконувати, що це теж неправда. Зрозумів для себе, що це перше й останнє попередження для нього. Що буде далі – не хотів про це думати.
Восьма копа
1
Він мав таке відчуття, ніби вже був у цій квартирі. Чи просто вони подібні, включно з умеблюванням усередині?
Його зустріла Руслана й відразу ж приклала палець до губ: мовляв, бабуся спить. Вона відразу затягнула Андрія до спальні, зачинила двері й по-змовницьки сказала, що чоловік на заробітках у Польщі, дітей сьогодні вдома не буде. Мовляв, Чернюк, роби висновки. Він хотів запитати про бабусю. Руслана, здається, прочитала його думки. "Вона лежача, – сказала, – погано чує, прокинеться десь за годину". Андрій не знати чого усміхнувся. Руслана вслід за ним теж. Втім, мабуть, кожний подумав про своє. А може, думки їхні збіглися саме в цій точці часу й простору.
Його тридцять сьома коханка змінилась. Це не була, звісно, струнка жінка п'ятнадцятилітньої давності, але й зараз вона не втратила привабливості. Схоже, Руслана добре приготувалася до візиту свого колишнього коханця. До ліжка був приставлений журнальний столик. На ньому красувалася пляшка правдивого закарпатського коньяку, стояли тарілки з бутербродами – з сиром і ковбасою, нарізані дольки лимону. Не встиг Андрій і оком змигнути, коли Руслана запропонувала випити за сторіччя бабусі. І муха не встигла пролетіти, а вони вже пили за себе, а там і третій тост підоспів – за кохання.
Звичайно, для Чернюка ця доза була звичною, а Руслана помітно захмеліла. Вона обійняла Андрія й смачно поцілувала його в губи, а потім лягла. Сукня оголилася. Він звернув увагу на її стрункі ноги.
Андрій Чернюк ніколи не зустрічався з колишніми коханками в інтимній обстановці. Після короткотривалого сексу з Русланою, яка шепнула йому на вушко, що він став навіть кращим, ніж п'ятнадцять років тому, Андрій подумав, що треба спробувати – спробувати зустрічатися з колишніми коханками, згадати молодість, відновити інтимні стосунки з ними.
Інтерв'ю зі столітньою бабцею Руслани виявилося безплатним додатком до того, що відбувалось у спальні. Коли старенька прокинулась, то розповіла про свій рецепт довголіття. З'ясувалося, що для цього треба поховати п'ятьох чоловіків, щодня їсти скибочку сала і дольку часнику. А ще пити червоне вино й вживати натуральну їжу: картоплю, капусту, буряк, моркву. І ходити. Вона ходила до минулого року, поки не злягла. Пам'ять має добру, непогано бачить, зі слухом, правда, проблеми. Думає ще жити й жити. За це й випила з внучкою і головним редактором "Дрогославщини" червоного вина, яке приніс Андрій. Руслана довго її причепурювала, аж поки Чернюк сфотографував стареньку. Вийшло навіть оптимістично.
Коли прощався, Руслана сказала йому, що зателефонує. Підморгнувши, додала: "Ти був неперевершений. Ще зустрінемось". Андрій Чернюк нічого не відповів, але твердо знав, що вже ніколи не займатиметься сексом з Русланою.
Коли вже був на вулиці, чомусь подумав про Віталіну. Ось з нею він би не відмовився згадати молодість.
2
Генерал інфаркту читає текст Мінського меморандуму з дев'яти пунктів.
"1. Припинення застосування зброї вважається загальним.
2. Зупинка підрозділів і військових формувань сторін на лінії зіткнення станом на 19 вересня 2014 року.
3. Заборона на застосування всіх видів зброї і ведення наступальних дій".
Думки перескакують до Лілі. Він уже знає про всі її проблеми. І про те, що чоловіка в неї не буде, а дитинку вона виховуватиме сама.
Подальші назви й цифри віддають порожнечею й ні про що йому не говорять.
"4. Упродовж доби з моменту прийняття цього Меморандуму – відвід засобів ураження калібром понад сто мм від лінії зіткнення на відстань не менше 15 км з кожного пункту (за винятком зазначених нижче), у тому числі населених пунктів, що дасть можливість створити зону припинення застосування зброї шириною не менше 30 км (зону безпеки). При цьому відвести від лінії зіткнення сторін артилерійські системи калібру понад: 100 мм гармати МТ-12 – 9 кілометрів; 120 мм міномети – 8 кілометрів; 122 мм гаубиця Д-30 (2С1 "Гвоздика") – 16 км; 152 мм 2С5 "Гіацинт-С" (2С3 "Акація", 2С19 "Мста-С", 2А65 "Мста-Б") – 33 км, РС3В 9К51 "Град" – 21 км, 9К57 "Ураган" – 36 км, 9К58 "Смерч" – 70 км, РС3В "Торнадо-Г" – 40 км, РС3В "Торнадо" – 70 км, РС3В "Торнадо-С" – 120 км; тактичні ракетні комплекси – 120 км.
5. Заборона на розташування важкого озброєння і військової техніки в районі, який обмежений населеними пунктами Комсомольське, Кумачеве, Новоазовськ, Саханка".
Він знає, що нічим не може допомогти внучці, якщо вона сама собі не допоможе. Здається, у такому відчаї генерал інфаркту вже давно не був.
"6. Заборона на установку нових мінно-вибухових інженерних загороджень у зоні безпеки.
7. Заборона з моменту прийняття цього Меморандуму польотів бойової авіації та іноземних безпілотних літальних засобів (БПЛА), за винятком БПЛА ОБСЄ, уздовж всієї лінії зіткнення сторін у зоні припинення застосування зброї на ширину не менше 30 км".
З одного боку, добре, що вона не сидить вдома, втупившись у комп'ютер, як це було ще зовсім недавно. Але, з іншого боку, його тривожить, що вона десь пропадає зранку до вечора, нічого йому не розповідає про свої походеньки. Взагалі стала замкнутою. Ніколи раніше з нею такого не було. І це його найбільше тривожить.
"8. Розгортання в зоні припинення застосування зброї моніторингової (наглядової) місії ОБСЄ в складі груп спостерігачів Організації упродовж доби з моменту прийняття даного Меморандуму. Вищевказану зону доцільно розділити на сектори, кількість і межі яких погодити в ході підготовки до роботи моніторингової (наглядової) місії ОБСЄ.
9. Виведення всіх іноземних збройних формувань, військової техніки, а також бойовиків і найманців з території України при моніторингу ОБСЄ.
Документ підписали посол Гайді Тальявіні (ОБСЄ), другий президент України Леонід Кучма, посол РФ в Україні Михайло Зурабов, а також Олександр Захарченко (ДНР) та Ігор Плотницький (ЛНР)".
Генерал інфаркту упіймав себе на думці, що не запам'ятав тексту Меморандуму. Та його це зараз мало хвилює. Перечитувати не хоче. Всі думки про внучку.
Лунає телефонний дзвінок. Це Ліля. Каже, що сьогодні вдома не ночуватиме. Що за новації? Він не сміє нічого питати. Знає: якщо сама нічого не каже, не добудеш з неї нічого. Йому стає сумно й тривожно. Але мусить дочекатися ранку, коли прийде Ліля. Такою вже є його доля.
3
Неможливо звикнути до табірного життя. Петя Онищенко й не збирається цього робити. Ще по дорозі сюди, коли їх везли у товарняках, дав собі слово, що втече. Вже тут його думка зміцнилась. Ще не знав, як це зробити, але був упевнений, що все у нього вийде. Не міг уявити, що більше не побачить дружину, сина, Україну. Чи не вперше в його житті Україна поставала для нього не абстрактним поняттям, а чимось близьким, рідним, тим, що в серці.
Фізичною працею його зламати було важко.