Перед ним у безсмертній красі пишався осінній ліс, а за лісом тихе, тепле посілля, залишене сотками вірних до гробу геройських грудей синів святої України.
У тих грудях билось серце без ложі, брехні, облуди, серце, яке не знало підлоти ні звірства, серце, для якого друга людина не була ніколи Богом, але й не була бездушною скотиною. Між тими людьми билося ще одно серце, та вже тільки виключно для нього. Він виповнив його собою, а й воно стало йому усім світом. І у найдикішій зморі не простило б їм таке, яке сталося по той бік Тясмина…
З переданого Афраном завертка видобув Юрко якісь чотири дрібнички. Се була пара ковтків, запинка та чільце чудової філігранової роботи, все викладене бірюзою та висаджуване алмазами. Був се справді царський дарунок, і серце Юрка заясніло гордістю та радістю.
– Се для моєї Галочки! – прошептав. – Як чудово прибере отеє жваву красу мойого золотого серденька! Спішім же домів!
І чвалом полетів у Діброву.
Примітки
Гарпія – за грецькою міфологією, казкове чудовисько з обличчям жінки і тулубом хижого птаха.