Оповідання з X в.
І. Мандрівець із завірюхи
Завірюха! Сухий, у тверді грудочки позбиваний сніг виповнював холодне повітря та разом із ним вертівся над землею у якомусь дикому, скаженому круговороті. Жалісна музика вихру, який гуляв у порожньому гіллі беріз та дубів, зливалася з глибоким шумом сосон та смерік у симфонію безнадійної туги, суму, розпуки. Тільки хвилями шум змінявся у свист та регіт, коли острий порив налітав від заходу наглим ударом...
ЩО БАЧИЛА ВИВІРКА?
Над малим багнистим озерцем у пралісі простягали вікові осокори своє крислате гілля, наче стидалися його перед очима чужинців. Густа-прегуста, чорна мов ніч вільшина обступила його звідусіль, а високі всуміш накопичені ломи боронили до нього приступ. До половини погружені у рудавині[1] гнили тут грубезні дубові пні, закидані валявою листя та гілля, порослі бородами та подушками мохів, а зовні прислонені осокою та ситником...
Книга перша
І. На зорі
Кривавий твій прихід сьогодні, Бальдуре!1 З-поза Дніпра встаєш, неначе пожежа від печенізької стіни. Твоє проміння, наче відблиск похоронної костриці Брунгільди2, звіщає мені ніч, безпросвітну ніч — смерть! Нехай Гель проглине прокляті духи зрадників і боягузів...
Швидким рухом відкинула м’яке покривало і встала з ложа. Яскраве сяєво облило чудове тіло двадцятикількалітньої жінки, як з рожевого мармуру. Золотисте волосся спадало буйною хвилею на її плечі...
І. ЗАКУП
Над бистротечним Дністром западав вечір. Кривавий блиск розливався по небу. Білі баранчики виглядали у червоному сяйві, наче клуби диму пожежі. На хвилях жовтавої води виднілись також червоні відблиски, а чорна стіна пралісу, що вкривав правий берег ріки, оточувала темною рамою краєвид. Берег цей був високий і стрімкий. Скеляста стіна спадала від лісу аж у воду та не давала проходу ні людині, ні звірові...
1. В царстві золотої свободи
1. "Під буком"
Була глуха ніч. Чорні навислі хмари гнали низько понад Землею, наче грозили, що ось-ось заломиться сей чорний, страшний небозвід, мов склепіння підземелля, та поховає під румовищем увесь світ. Лютий вітер гудів хвилями в лісі, а з ним почувалися у повітрі стони безкарно вбиваних мужів, зойки вдів і сиріт, вигнаних із батьківщини. Далеко на заході миготіли блискавки, але грому не було чути задля віддалі та тріску гілля, яке обломлювалося з дерев...
I
На світі стояла понура, пізня осінь. Важкі олов'яні хмари нависли над землею, а сіра малопрозора мряка сповивала ліс у вогкість та холод і до костей проймала все передчуттям близької зими. Ні вітру, ні морозу, ні світла, ні тепла, тільки холод!
Думав би хто, що весь світ опинився під луком водопаду, який справді не обіллє мандрівника струменем, та, проте, ні сухої ниточки на ньому не оставить...
Юліан Опільський
ТАНЕЧНИЦЯ З ПІБАСТУ
Нарис з староєгипецького побуту
--------------------------------------
У ПІБАСТІ
Не повним руслом протікав Ніл крізь казково і плодовитий намул дельти. Очищена вже, синява хвиля наповнювала сотні каналів, проток, рукавів, природних та штучних, хоча обидва береги зеленіли вже благодатним даром богині Непт, а при березі у повному розквіті широкою смугою ріс лотос...