Аргонавти. Третя історія Марійки і Костика
1
І знову вічний вир змін. Нещодавно літо вирішило трішки поспати — і вже вересень.
— Цей місяць знаковий для нас, Костю.
— Чим, Неспокійко?
— Не прикидайся! Ти знаєш!
— У вересні ми вперше зустрілися?..
Увага! Ви читаєте уривок (ознайомчий фрагмент) твору. Купуйте, будь ласка повну книжку
1.
Вчителька математики не любила Івана. Вона кожного дня, окрім вихідних, приїжджала до села Зернівки з Коломиї.
Зате вчителька математики любила у неділю стояти під старою сільською церковцею, що невідомо як трималася купи. Неважливо, дощ чи сонячно, тепло чи холодно...
Увага! Ви читаєте уривок з твору (ознайомчий фрагмент). Купуйте книжку на сайтах інтернет-книгарень.
1
Нестримний вітер розгулявся над Максимовим містом — маленькою частинкою багатоликого всесвіту. Скільки епох перебачив цей вітер, скільки подвигів освятив, скільки підлот намагався стерти з лиця землі...
Вітер не має минулого і не турбується про майбутнє. Він сам є життям. Він завжди тут і тепер...
Увага! Ви читаєте уривок з твору (ознайомчий фрагмент).
1
Максим знову думав про гроші. У матеріальних вимірах світу їх було до непристойності багато. А в нього – до непристойності мало.
Якщо розкинути мізками, виходить якась незрозуміла нісенітниця. Він – не філософ монетаризму. Не речник кейнсіанства. Йому байдужі тонкі закони грошового обігу, стрункі ряди грошоперетворень...
Залюблені в сонце
Друга історія Марійки і Костика
Напевне, так неможна робити, — сказали б їхні батьки, — але вчора Марійка із Костем знову поцілувалися. Після затяжної сварки. Але чому не можна? Хіба вони зробили щось погане? Хіба не цілувалися юні мама і тато кожного з них? А може, й не лише між собою? Хіба юні поцілунки додають зла космічному безмежжю? А може, навпаки: поцілунки закоханих хоч трішки відігрівають усю оту безпристрасну порожнечу із зірками та місяцем?..
СТЕПАН ПРОЦЮК
ІНФЕКЦІЯ
Журнальна версія.
Роман
Будеш, враже клятий,
Батьками орати,
Матерями волочити.....
Марійка і Костик
1
Костик хвилювався. За кілька днів перше вересня — і він побачить Марійку. А може, батьки перевели її до іншої школи? Може, вона виїхала зі Старомихайлівки? Щоправда, в їхньому райцентрі всього кілька шкіл: три українських і одна російська. Він багато разів хотів зателефонувати до неї під час літніх канікул. Мобільного вона не мала. Ба більше! — він навіть одного разу — це було 18 липня — задзвонив на її домашній:
— Алло! Скажіть, а Марійка є?
— Хто питає?..
Увага! Ви читаєте уривок з твору (ознайомчий фрагмент). Купуйте книжку на сайті видавництва Теза.
Переважно ми кокетуємо з коханням. Але ця брехня насправді є тугою. А крамарські забавки — реакцією на неповноту життя, звільненого від пристрасті. Наше випещування дрібненьких подряпин, які ми вперто називаємо любов'ю, є, вочевидь, нічим іншим, як мимовільним намаганням доторку до езотеричної і недосяжної величі.
І ми граємося із коханням, як діти у "класики", видаємо бажане за дійсне з маніакальною наполегливістю екстатика-шамана під час занять культовими практиками...