Голубіють ранки... Голубіють роси...
Голубіють ранки... Голубіють роси...
Голубіє осінь у саду...
Скоро коло брами инеї розкосі
На пожовкле листя упадуть.
І самотній вітер пролетить по селах
В пісні невеселій, у плачі.....
Фальківський Дмитро
Повні тексти творів
Зійшлись обоє на багнетах...
Зійшлись обоє на багнетах:
Старий-старий і молодий.
В одного: — сину, — з-під кашкета;
В другого: — батьку, одійди...
Ну, що ж! Здоров єси, мій день похмурий...
Ну, що ж! Здоров єси, мій день похмурий,
Повитий буйним клекотом гудка...
Нехай на сонних стінах чорних мурів
Черкне тобі привіт чиясь рука,—
А я мовчу, бо знаю, що у місто
Плетешся ти не в зоряних вінках...
Одна нога в стременах...
Одна нога в стременах.
Сніги. Вітри. Зима...
Розрубані рамена,
І голови нема.
А кінь стоїть і дремле:
Куди ж його іти?..
Ой, шуми-ж, моя пісне, над шумами гаю...
Ой, шуми-ж, моя пісне, над шумами гаю,
Як шуміла в дитинстві колись,
Щоб акорди журливі з квітками розмаю
У вінок кучерявий сплелись...
Під колесами чавунними
...Срібна паморозь над скронями
Заіскрилась...
зацвіла.
На чолі від бур,
від холоду
Чорна-чорна борозна...
Та й піду-ж я за місто, в село...
Та й піду-ж я за місто, в село,—
Там, де межі здіймаються круто.
Там, де вітер сухим помелом
Замітає шляхи позабуті...
Чи ще співать? Чи вже доволі?..
Чи ще співать? Чи вже доволі?..
Ні... Ні... Нехай дзвенять пісні,—
Нехай розносять їх по полю
Вітри заквітчані, рясні...
Дивіться також