Гжицький Володимир

Повні тексти творів

Великі надії (дилогія)

ВЕЛИКІ НАДІЇ
ДИЛОГІЯ
КНИГА ПЕРША
У СВІТ ШИРОКИЙ
Роман
...Світ широкий, воля... Т. Шевченко
ЧАСТИНА ПЕРША 1
День 28 липня 1914 року почався чудовим ранком. У домі директора двокласної школи в селі Довгім — одночасно й учителя — Степана Гаєвського встали рано...

Читати повністю →

Зірка

ЗІРКА
Переглядаючи свій архів, Іван Іванович на пожовклому від часу листку записної книжки прочитав запис: Шацьк і дата римськими та арабськими цифрами. Це так розвередило його душу, що мусив пройтися по кімнаті, бо щось здавило горло, мов кліщами, й окуляри вкрилися туманом...

Читати повністю →

Кам Кабир

КАМ КАБИР
Кам 1 Кабир сидів перед юртою, біля вогнища. Над вогнищем на триніжках висів великий чавунний посуд. З посуду йшла пара і пахло вареними травами. Кам обривав з галузки сухі квіти і кидав у посуд. Був пізній осінній вечір. По верхах гуляв вітер, переганяючи з місця на місце хмари, як пастух брудно-білі вівці. Вони котилися цілими громадами по ярках і узбіччях, губились у лісах, виринали на шпилях і, переваливши верхів'я, скочувались у безвість.
Кам поглядав на хмари і всміхався...

Читати повністю →

Лось

лось
І
Одної зимової ночі серед безкрайої північної тайги дрімав старий самітний лось. Звечора, як звичайно, він вигріб собі глибоку яму в снігу, ліг, але заснути не міг. Дошкуляв холод; кінчики вух цілком закам'яніли, та й шерсть уже не гріла так, як колись; дуже нили коліна від ревматизму, особливо, коли лежав у снігу. Встав і дрімав стоячи...

Читати повністю →

Маланка

МАЛАНКА
Їй, Маланці великого Федя, вже далеко за сорок. Зостарілася у роботі і не бачила радості. Як мати померла, уся робота лягла на її тоді ще юні плечі. Була сильна, дебела, повногруда,— такій, здавалося, родити і годувати дітей,— але замолоду заміж не вийшла і в дівках проходила. Лице не принадне: широке та загоріле і взимі і влітку, аж чорне. На ньому навіть очей не розбереш, які вони. Ноги сильні, порепані, ніхто їх не бачив у черевиках: взимку — в чоботях, а як сніг зійде — боса...

Читати повністю →

Онуфрій Дума

ОНУФРІЙ ДУМА
Був він головою ради шкільної місцевої. Існували такі установи в селах і містах Східної Галичини за австрійської влади. Голів обирано звичайно багатих, впливових. У селі ж Д., бідному і темному, головував бідний, як і село, неписьменний Онуфрій Дума. Село кликало його Оніхрою, і сам він себе так називав, але як голова шкільної ради мусив підписуватися іменем, що стояло в календарі.
Писати навчився тільки тоді, коли зайняв цю почесну посаду...

Читати повністю →

Опришки

Опришки
Роман
ВСТУП
Звістка про те, що князь Яблоновський по шлюбі з княжною Євою осяде на деякий час у маєтк)' молодої дружини, облетіла і стривожила всю околицю. Тяжке ярмо панщини за довгі роки добре вгризлось у селянську шию. Жорстокість правителів і гайдуків, нестатки й голод змучили народ, а тут ще приїзд князя!
Різні чутки полинули горами...

Читати повністю →

Побачення

ПОБАЧЕННЯ
Братові Степану Гжицькому присвячую. Автор
Мала, худенька Орися Мазай, ідучи до школи, побачила якогось дивного чоловіка. Він сидів на колодах біля церкви, був у чорних окулярах, з бородою, у старому одязі. Такого в селі дівчинка ніколи не бачила. Село її невеличке, майже усіх людей вона знала, бо часто з мамою виходила на роботу в колгосп, коли не було з ким залишитися вдома.
"І чому він сидить тут? — подумала Орися.— Може, це його колоди?..

Читати повністю →

Чорне озеро

ЧОРНЕ ОЗЕРО
(КАРА — КОЛ)
РОМАН
Переправившись поромом через Катунь, повозка, запряжена парою невеличких лахматих коненят, покотилась швидко по гладенькій, як стіл, і безкраїй, до самих небес, рівнині алтайській.
За Бійськом різноманітили її ще золотисті лани пшениць, такі, що їм кінця-краю не видно, сріблясті простори жит, картопляні поля, вкриті білим квітом, неозорі рожево-зелені килими конюшини, а між ними, мов лати на гігантському покривалі, тут і там поля гречок, проса, кукурудзи...

Читати повністю →
Дивіться також
загрузка...