Заслуга Олександра Олексійовича навіть не в літературних працях, яких в нього досить небагато. Він запам'ятався як впровадник нових правил українського правопису з використанням літер "є" (до того в усіх випадках писалося "е"), "і" замість "и" та "и" замість "ы", як було раніше. Випускав власний альманах "Сніп" за цими правилами, які високо оцінили Т.Шевченко, М.Драгоманов, М.Костомаров та інші відомі літератори.
Народився Олександр Корсун 8 червня 1818 року в селі Богданівська Антипівка на Таганрожчині у дворянській сім'ї, хоча заявляв своє походження від запорізьких козаків. Навчався на юридичному факультеті Харківського університету. Під час навчання захопився українським фольклором, навіть 1839 року випустив збірку "Українські повір'я" , до якої увійшло 7 народних казок.
Щодо творчих доробків: оригінальні вірші, переклади з чеської та німецької він публікував у своєму альманасі та в деяких інших періодичних виданнях. Основний період його творчості охоплює 1839-1845 роки.
З 1847 року Корсун перебував на службі при дербентському воєнному губернаторі.
З 1861 року він проживає в рідній Антипівці, займаючись виключно збиранням етнографічних матеріалів.
Хворий уже Корсун цілих чотири роки пише свої спогади про Миколу Костомарова, які нарешті з'являються в "Русскомархиве" в 1890-му році. Згадує автор між іншим і про те велике піднесення, що було на Україні тоді, як з'явився вперше Шевченків "Кобзар". Для доби реакції, що була в Росії в 1890-му році, це була занадто смілива річ.
Спогади про Костомарова стали прощальним заповітом Олександра Корсуна для українців. 25 жовтня 1891-го року він помирає у своїй Богданівській Антипівці, де його і поховано.