Траву нагинає,
Кобзар сидить на могилі
Да вітра питає:
"Чи не знаєш, буйнесенький.
Де сирітська воля,
Де фортуна, де надія,
Де сирітська доля?"
Вітер йому одвічає:
"Знаю, діду, знаю!
Бачив долю сирітськую
У темному гаю.
Бідна доля! Надавлена
Сирими купками;
А ще діте… а ще плаче
Гіркими слізами!.."