Луна козацька з домовини!
Згадаю вас – згадаю й тих,
Що мали вуси та чуприни…
Діди померли, і синам
Зостались ви, пісні старії,
Щоб старину згадати нам,
Старим – літа їх молодії.
Се як горілка та: що рік,
То все становиться смачніше;
Не пив – був злодій-чоловік,
Лигнув – зробився найдобріший.
А все ж, нап'єшся – та й засни:
Від вас не сплять, старі пісні!