Чистий юнак, який потрапив у велике місто і робить кар'єру ціною своєї моральної загибелі,— улюблений образ Бальзака. Такий Растіньяк ("Батько Горіо"), такий Люсьєн Шардон ("Втрачені ілюзії"). Його жінки — це здебільшого холодні егоїстки, такі, як дочки Горіо, які з легкістю торгують як туалетами, так і душами. Його чоловіки — як правило, хтиві тварини. Коли він і виводить чисту дівчину Євгенію Гранде, то, здається, тільки для того, щоб показати, яку жахливій атмосфері сучасного життя черствіє найчуйніше і найніжніше серце, руйнуються чисті почуття і зворушлива любов.
Бальзаку належить один з найвиразніших типів скнари, які до нього були вже відомі в літературі. В особі старого Гранде він показав сучасного йому генія наживи, мільйонера, який перетворив спекуляцію на мистецтво. Гранде відрікся від усіх радощів життя, висушив душу своєї дочки, позбавив щастя всіх близьких, але нажив мільйони. Його задоволення — у вдалих спекуляціях, у фінансових завоюваннях. Він свого роду безкорисливий служитель "мистецтва для мистецтва", бо сам особисто невибагливий і не цікавиться тими благами, що дають мільйони. Бальзак осягнув владу грошей. Гроші в нього — головна причина подій. Він зумів показати, як його століття розміняло на дзвінку монету всіх, починаючи від предметів першої необхідності і закінчуючи талантом, натхненням і найніжнішими й святими почуттями. Представники таких професій, як лікарі, священики, публіцисти, артисти, поети стали найманими слугами тих, хто має капітал.
Цей песимізм відповідає загальному матеріалістичному напрямку бальзаківської творчості. Ідеальні образи у нього менш вдалі, ніж ті, в яких відбився матеріальний напрямок XIX століття. Життя Бальзак бачить, як жорстоку боротьбу апетитів, як безсердечну братовбивчу війну всіх проти всіх через багатство.
Над повістю "Гобсек" Бальзак працював у 1830 році. Головна фігура повісті — лихвар Гобсек, його прізвище в перекладі з голландської означає "живоглот", це відповідає функції персонажа: герой справді, як удав, душить свої жертви страхітливими процентами й поглинає їх маєтки. Письменник дає докладний портрет, що характеризує героя, використовуючи при цьому реалії зовнішнього світу. Бальзак пише, що обличчя Гобсек мав схоже на місяць, бо жовтувата блідість його нагадувала колір срібла, з якого сповзла позолота: в його зовнішності відбито колір грошей — золота та срібла. Безпристрасність лихваря відображена в його застиглих рисах — здавалося, що вони відлиті з бронзи.
Очі його були маленькими, жовтими, мов у тхора. Довгий ніс був схожий на буравчик — герой за його допомогою мовби проникав у всі, приховані від інших таємниці. Дервіль, який добре знав його, відзначав, що вік Гобсека був загадкою. Ця людина без віку і без статі була схожа на автомат; Дервіль порівнює його з векселем. Зловісний вигляд Гобсека відбився на його предметному оточенні: він живе в сирій і похмурій домівці; цей будинок і його мешканець були до пари. Гобсек живе за принципом "знати все": всі людські пристрасті проходять перед ним, він переглядав їх і при цьому живе у спокої; його наукова допитливість — це проникнення в спонукальні причини, тих чи інших дій людей. Таким чином, за його словами, він володіє світом, не стомлюючи себе, а світ не має над ним влади. У своєму дослідженні Гобсек виходить з того, що всім керують гроші. У світі він бачить постійну боротьбу багатих і бідних, але віддає перевагу тому, щоб "самому давити", ніж щоб "інші давили тобі". Він знає силу тих, хто володіє грошима.
Бальзак показує, що лихварі, мов павуки, обплітають своєю павутиною все суспільство, але письменник наголошує, що й суспільство не краще за лихварів. Хто потрапляє в тенета Гобсека? Це передусім Максим де Трай — чоловік-проститутка, світський пройдисвіт. Серед жертв Гобсека опиняється графиня де Ресто, яку обманює де Трай, а вона, у свою чергу, обманює чоловіка, розорила й залишила свого батька — вона є дочкою Горіо. Хижаки і жертви міняються місцями.
У романі "Батько Горіо" Бальзак розповість, як на штучно створеному голоді народу нажився свого часу сам Горіо. Не випадково Бальзак не раз підмічає в очах своїх героїв звірячу радість. У боротьбі усіх проти всіх Гобсек принципово заперечує почуття, оскільки бачить, що вони стають пасткою, в яку потрапляють наївні й простодушні. Стосунки між людьми Гобсек міряє тільки грошима. Зловорожий характер Гобсека автор підкреслює коротким екскурсом у його минуле, де лише окремими штрихами змальовано шлях до багатства: зв'язок з корсарами, пошуки золота дикунів у околицях Буенос-Айреса, смертельні небезпеки, розбиті надії, зневажені почуття. Майже романтична таємниця, яка огортає походження його багатства, пов'язана зі злочином. Однак тепер він позбавлений романтики — це типізація реальних явищ дійсності, виявлення причинно-наслідкових зв'язків сучасного світу. І разом з тим, автор бачить, що це гнилий стовп сучасної держави. Свідчення цьому — картина смерті лихваря, коли залишаються нікому непотрібними всі накопичені ним багатства, коли в його коморах гниють всі його припаси. Боячись продешевити, він прирік свої скарби на загибель. Перед нами з'являється колосальна картина руйнування особистості під впливом грошей, коли й сама грошова вартість речей не має ніякого сенсу.:
Щоб розширити простір дослідження, автор використовує своєрідну композицію: "Гобсек" — це оповідання в оповіданні. "Рамкою" для історії лихваря стала бесіда в салоні де Гранльє про нареченого Каміли де Граньє — бо його мати заплямувала себе безчестям. Але питання про моральність зникає, коли з'ясовується, що в людини з сумнівною репутацією є великі гроші. Таким чином, Бальзак змушує читача зрозуміти, що немає різниці в уявленні про закони життя й моралі в буржуазії й дворянства — лихвар Гобсек і аристократи, котрі зневажають його, дивляться на речі однаково, і в цьому — закономірності суспільного життя.
ОСНОВНІ ТВОРИ: "Гобсек"," Втрачені ілюзії", "Батько Горіо", "Етюди про звичаї XIX століття", "Шагренева шкіра", "Сільський лікар", "У пошуках абсолюту", "Батько Горіо", "Втрачені ілюзії", "Сільський священик", "Господарство холостяка", "Селяни", "Кузен Понс", "Кузина Бетта", "Євгенія Гранде", "Останній Шуань, або Бретань у 1800 році". ;.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Реизов Б. Г. Бальзак.— Л., 1960.; 2. Обломиевский Д. Д. Основные этапы творческого пути Бальзака.— М.,1975.