Рильський Максим

В селі Романівна на Житомирщині (тепер Попільнянського району).

Писати почав рано — перший його вірш було опубліковано уже в 1907 p., а через три роки побачила світ дебютна збірка "На білих островах" (1910 p.).

Село Романівка з його чарівною природою дуже рано пробудило у Рильського потяг до літературної творчості. Перші свої віршовані рядки поет написав у семирічному віці. А перша збірка поезій "На білих островах" вийшла друком, коли авторові було всього п'ятнадцять років. Основними темами ранньої творчості поета були чудова українська природа, кохання, краса рідного краю. Головний мотив цих ранніх віршів — бадьорий, життєстверджуючий.

Останні збірки М. Рильського "В затінку жайворонка" (1961), "Зимові записи" (1964) та посмертна збірка "Іскри вогню великого" (1965) — це поезії, які розкривають читачеві незмірну світову красу, красу рідної землі, праці на благо людей, вплив літератури та мистецтва на духовний розвиток особистості:

Як не любити любов'ю наснажених,

Мудрістю сповнених книг...

("Як не любити...")

М. Рильський писав, що все його життя в його поезіях...

М. Рильський був прекрасним поетом, ученим, перекладачем, який на світ дивився "власними очима". Основні теми його творчості такі:

— людина і природа (збірки "На білих островах", "Під осінніми зорями", "Гомін і відгомін");

— боротьба за мир ("За мир");

— краса і велич рідного слова ("Мова", "Рідна мова");

— щастя людини (збірка "Троянди й виноград");

— роль мистецтва в становленні людини ("Діалог");

— оспівування патріотизму та героїв Великої Вітчизняної війни ("За рідну землю", "Україні", "Наша кровна справа", "Слово про рідну матір").

Проблема української мови, яку довгі часи принижували і забороняли, її важкий шлях до визнання відтворив у своїх поезіях великий український поет М. Рильський. Віршами "Мова" та "Рідна мова" поет розкриває роль і значення слова в житті народу, показує розвиток української мови серед інших мов, засуджуючи ті порядки, за яких мова зазнала утисків. Поетичний вислів "рідна мова" показує, наскільки дорога народу його мова, де "кожне слово — це перлина, це праця, це натхнення, це людина"...

Ліричний герой Рильського ніколи не вважав себе "царем природи". Він — її талановита дитина, вірний і дбайливий син, а природа — вічне й невичерпне джерело життя і творчості.

У двадцяті роки XX століття М. Рильський входив до літературного об'єднання "неокласиків". "Неокласики" — це творча група митців, які свою творчість орієнтували на класичне мистецтво, тяжіли до строгих віршованих форм, засвоювали в поезії здобутки світової культури. М. Рильський писав сонети, рондо, терцини, катрени, секстини — класичні зразки форм світової поезії...

Для всіх людей планети була й залишається актуальною тема миру, бо мир — це спокій, це життя, це праця. Митці, котрі як і М. Рильський, пережили не одну війну, не могли обійти тему миру; розкрита вона і у поезії "За мир", "Людям доброї волі", "Борцям за мир". Поет вважав, що боротьба за мир — це боротьба за світлі загальнолюдські ідеали:

За мир у всьому світі —

Це значить: за народ,

За колоски налиті,

За шум весняних вод!..

Він був легкою людиною, душевно відкритим, безмежно добрим і дотепним, умів слухати співрозмовника, любив людей.