У двадцяті роки XX століття М. Рильський входив до літературного об'єднання "неокласиків". "Неокласики" — це творча група митців, які свою творчість орієнтували на класичне мистецтво, тяжіли до строгих віршованих форм, засвоювали в поезії здобутки світової культури. М. Рильський писав сонети, рондо, терцини, катрени, секстини — класичні зразки форм світової поезії. "Неокласики" знайшли свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, у орієнтації на духовні цінності, у негативному ставленні до політизації мистецтва. Поезії збірок "На білих островах" (1910), "Під осінніми зорями" (1918) написані під впливом неокласицизму.