Олійник Борис

Борис Олійник — поет із своїми улюбленими темами, які він повертає щоразу різними гранями. Так виникають у його віршах і поемах наскрізні образи-ідеї: людська гідність і чесність, пам'ять, мати, жінка, кохання. Ці теми дуже близькі постові, бо вони — саме життя.

Деякі поезії Б. Олійника, покладені на музику, стали популярними піснями: "Мелодія", "Мати сіяла сон", "Пісня про матір".

Інтимна лірика Б. Олійника являє собою один із найбільш цікавих і вагомих пластів творчого доробку поета. Душевним здоров'ям, глибиною думки, пошуками нових форм вираження і філософськими роздумами позначена інтимна лірика поета...

Однією із провідних тем творчості Б. Олійника є тема жінки-матері, як символу всього доброго і чесного на землі. Такими є вірші та поеми "Мати сіяла сон", "Мати", "Пісня про матір", "Заклинання вогню". Поезії про матір склали окрему книгу "Сива ластівка" (1979). Тема любові до матері, непоправного болю утрати, вірності її світлої пам'яті звучить у циклі віршів "Сиве сонце моє" (1978)...

Цикл "Сиве сонце моє" Борис Олійник присвятив пам'яті своєї матері. Смерть матері змушує сина замислитися над її долею, згадавши все їхнє життя. З рядків поезії, які складають цикл, поволі постає образ простої селянської жінки. У роки війни вона була ще молодою: "Вже — солдатка. Іще — не вдова". Закінчилася війна, відсвяткували День Перемоги. Повернулися з фронтів ті, кому судилося повернутися. А до неї замість чоловіка прийшла похоронка. А далі — доля вдови-солдатки...