Цей епізод повісті пов'язаний з пригодою малого Тараса, коли він одного квітневого дня загубився, а ввечері чумаки привезли його в рідне село. Степан Васильченко описує, як після вечері усі лягли спати: "В селі затихало. Чути було інколи дівочий сміх на вулиці. Коло хати і над хатою гули хрущі. Діти спали. Як той артист, що дожидав, поки все кругом нього стихне, на все село защебетав десь поблизу соловей". Спільним для уривка і вірша є зображення ідилічної картини весняного вечора в українському селі. Ці твори відрізняються, насамперед, тим, що один є поетичним, а другий прозовим. Можливо, С. Васильченко написав цей уривок, запозичивши образи саме з вірша Т. Шевченка.