Інтонація цього вірша наспівна і меланхолійна. З кожною строфою темп мовлення уповільнюється, інтонація змінюється на ще більш спокійну. Це відбувається тому, що на початку ми бачимо неквапливу вечірню метушню у селі: "Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть". У другій строфі сім'я сідає вечеряти, а у третій усе замовкає, усі засинають, "тільки дівчата Та соловейко не затих".