Він просить розповісти про природу батьківщини: як сідає сонечко, як у Дніпра "веселочка воду позичає", про сокорину, вербу і сон-траву, про міфічних "нехрещених дітей", вовкулаку. Ліричний герой не просить розповідати про людей, бо він їх уже добре знає: "А про людей… Та нехай їм…".