Кобилянська Ольга — Valse melancolique (Меланхолійний вальс)

Накресливши психологічні профілі й життєві долі трьох різних героїнь, авторка порушила проблеми духовного аристократизму й жіночої самореалізації, висвітлила філософський конфлікт між прагненням людини до краси й досконалості та обставинами реального життя. Тема твору – емансипована (незалежна) жінка. Письменниця прагнула оспівати незалежність і самодостатність жінки-інтелектуалки, творчої особистості – у цьому полягає головна ідея твору.

Героїні "Valse melancolique" за своїми характерами різні, але їх об'єднує спільне прагнення бути щасливими. У кожної з них свій ідеал жіночого щастя. Ганна, художниця, за поглядами наймодерніша. Її мета – удосконалення художньої майстерності в Римі, заради чого вона ладна піти на будь-які компроміси. Дівчина відкидає можливість щирого кохання між чоловіком і жінкою й готова побратися з будь-ким, хто створить для неї умови для творчості. Тільки мистецтво може зробити її щасливою...

Оповідачкою у творі є Марта, крізь призму сприйняття якої письменниця зображує події. Вона суттєво відрізняється від своїх подруг традиційними поглядами на життя, але вміє оцінити таланти своїх подруг, тонко відчуває красу і добре розуміє Ганну і Софію. Читачі знають про Марту менше, ніж про інших героїнь. Про Марту ми дізнаємося передусім через її спілкування з подругами; крім того, сприймаємо події в новелі саме її очима.

Які їхні погляди на родинні цінності та місце жінки в суспільстві? Як ці погляди позначилися на подальшій долі дівчат?

Ганна – емоційна, нестримна, вибухова, непостійна. Однак натуру мала чисту, без фальшу. Її гарячковість швидко змінювалась добротою та чуйністю. Вона талановита художниця і живе своїм ремеслом, не переймається суспільною думкою про себе. Ганна називала себе улюбленицею долі, вважала людей мистецтва вибраною "горсткою суспільності"...

Як ця художня деталь характеризує героїню?

Софія – надзвичайно лірична, емоційна, вразлива натура, дуже скромна, замкнута в собі, адже душа її надломлена нещасливим коханням. Ганнуся говорила, що верхній одяг дівчини зраджує в ній людину "товпи", тобто нічим яскравим не наділену особистість...

Безпосереднім поштовхом до написання новели стали непрості особисті стосунки О. Кобилянської з О. Маковеєм. Про автобіографічність твору сама письменниця в листі до нього в 1898 р. писала: "Прочиталисьте "Valse melanc." і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого". Малюючи своїх персонажів, новелістка виявилася талановитим психологом: вона тонко відчувала душі жінок, бо писала їх передусім із самої себе. О...

Сама авторка зазначила, що це фрагмент (шкіц, етюд). Одні дослідники називають його новелою, інші – великим оповіданням або малою повістю. Влучно визначила жанрову належність цього тексту Леся Українка – "музично-пластична поема в прозі". Можливо, Ольга Кобилянська вибрала таке означення (фрагмент) тому, що твір має фрагментарний характер, як і життя Софії. Вона своєю божественною музикою поєднує подруг, відкриває їм таїну гармонії, але, на жаль, "прекрасна утопія" триває недовго. Її руйнує жорстока дійсність. І найтяжчого, смертельного удару завдає Софії.

Обгрунтуйте свою думку, враховуючи неоромантичні особливості зображення письменницею героїнь.

Софія і Ганна знаходять душевну рівновагу в мистецтві, що є втіленням гармонії та краси. Ганна цілком віддається своїй праці, а в житті культивує красу в усьому. Художниця – новий на той час тип вольової й незалежної жінки, яка сама приймає рішення й будує власне життя. О...

Дізнавшись про нових сусідів у будинку навпроти, Софія ледве стримала хвилювання. Її емоції знайшли вихід у музиці: вона виконувала власну композицію меланхолійного вальсу. Враження було дивне: "Весела гармонія згубилася; остався сам шалений біль, торгаючи божевільне чуття, перериваний яснішими звуками, мов хвилевим сміхом". Новий сусід виявився колишнім коханим Софії, який попрощався "до завтра" й утік, одружився з донькою багатого підприємця.

В образі Марти приваблює те, що вона уміє уважно вислухати й підтримати Софію та Ганну, здатна оцінити таланти подруг. Марта бере на себе турботи про побут, не раз виручала Ганну з неприємних житейських ситуацій. Така безкорислива любов до ближнього "без намислу і без претензій до подяки" робила її щасливою. Марта не поривалася до чогось особливого, її життєві прагнення прості й звичайні. Високо цінуючи мистецтво і його вплив на людину, вищим мірилом щастя вона все ж таки вважала любов...