Героїні "Valse melancolique" за своїми характерами різні, але їх об'єднує спільне прагнення бути щасливими. У кожної з них свій ідеал жіночого щастя. Ганна, художниця, за поглядами наймодерніша. Її мета – удосконалення художньої майстерності в Римі, заради чого вона ладна піти на будь-які компроміси. Дівчина відкидає можливість щирого кохання між чоловіком і жінкою й готова побратися з будь-ким, хто створить для неї умови для творчості. Тільки мистецтво може зробити її щасливою. Своє прагнення самореалізації героїня втілює у формулі: "…як стану цілком своїм паном, – розмахну крилами під небеса".
Ганнусина подруга Марта натомість утілює риси традиційної жінки – доброї, теплої, терплячої, хазяйновитої. Для неї прийнятні ролі люблячої дружини й турботливої матері, але водночас вона також прагне самовдосконалення й самореалізації. Своє покликання дівчина бачить в учительській праці, яка найточніше виражала б її материнське ставлення до всього світу. Це про неї Ганнуся каже, що таким жінкам належить царство на землі.
Софія Дорошенко лірична й стримана, зосереджена переважно на власному внутрішньому стані. Прихистком від життєвих драм для неї стає музика. Зазнавши в минулому сильних душевних розчарувань в особистому житті, дівчина мріє вступити до консерваторії у Відні й стати піаністкою. Як і Марта, вона прагне кохати й бути коханою, але переконана, що жінка в стосунках не повинна втрачати своє "Я" й має бути гордою.
Кожна героїня – індивідуальність, наділена багатим внутрішнім життям, але коли всі троє живуть разом, між ними складаються особливі стосунки, витончена духовна атмосфера, у якій вони відчувають себе щасливими.