- Як ви розумієте слова поета: "Та й в темниці буду вільний"?
Головний герой поеми не відчуває фізичної неволі, для нього важливіше мати змогу вільно висловлювати свої думки і служити своєму народові. Тому навіть ув'язнення не пригнічує його, він має думки, які можуть полинути будь-куди, а найголовніше – "поет від свого люду Не почує слів догани".
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Як проявилося почуття гідності й гумору поета наприкінці першої зустрічі з лицарем? Проілюструйте свою відповідь рядками з твору.
У словесній сутичці з лицарем поет зберігає спокій, демонструє свою гідність, не підкоряється наказам. Наприкінці зустрічі, коли лицар хоче, щоб поета перенесли зі стежки, той каже з гумором:
"От спасибі за послугу! —
Мовить наш поет. — Несіте.
Та візьміть листки з піснями,
Он в траві лежать, візьміте".
"Він, напевне, божевільний! —
Крикнув лицар. — Ну, рушаймо!
Хай він знає нашу добрість —
Стороною обминаймо.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Яке римування використано в "Давній казці": перехресне, кільцеве, суміжне (паралельне)?
У "Давній казці" використано перехресне і неспароване римування, римуються другий та четвертий вірші: —а-а.
Переглянути відповідь на окремій сторінці → - Яким постає народний співець на початку твору? Чи симпатизує своєму героєві Леся Українка? Яка авторська позиція в цьому ставленні прослідковується?
На початку поеми поет постає у такому образі:
Десь, колись, в якійсь країні
Проживав поет нещасний,
Тільки мав талан до віршів,
Не позичений, а власний.
На обличчі у поета
Не цвіла урода гожа,
Хоч не був він теж поганий, —
От собі — людина божа!"
Також він "…зовсім не вмів співати", не був самотнім, бо до нього сходилася молодь, "Він зо всього був догодний. Досить з нього, що не був він Ні голодний, ні холодний.". Весною поет любив кожного дня бувати на природі. Леся Українка симпатизує своєму героєві, бо його слово: "…всім давало То розвагу, то пораду;".
Переглянути відповідь на окремій сторінці →