У словесній сутичці з лицарем поет зберігає спокій, демонструє свою гідність, не підкоряється наказам. Наприкінці зустрічі, коли лицар хоче, щоб поета перенесли зі стежки, той каже з гумором:
"От спасибі за послугу! —
Мовить наш поет. — Несіте.
Та візьміть листки з піснями,
Он в траві лежать, візьміте".
"Він, напевне, божевільний! —
Крикнув лицар. — Ну, рушаймо!
Хай він знає нашу добрість —
Стороною обминаймо.