Стороженко Олекса — Скарб

Фразеологізми: "буцім з його чортяка лика дере", "віку тобі збавлять", "не побачила б світу божого", "батько ноги простяг", "зоставсь круглим сиротою", "щастя, як горох з мішка, так і сиплеться", "останню сорочку витягне", "щаслива нитка до смерті не вірвалась", "невсипуща господиня", "до білого волосся доспався", "навіки заснув".

Прислів'я і приказки: "він такий щасливий, що такого і на всьому світі не знайдеш!", "Як бог дасть, то й у вікно вкине!", "Хвалить шинкар п'яницю, а дочки своєї за його не віддасть!".

Просторічні та лайливі слова (телепень, скажена, орав здорово); комічні порівняння, фразеологізми (як той пуцьвірінок, буцім з його чортяка лика дере, як на живіт кричить, як горох з мішка); гіпербола (не випускає мати сина надвір цілий рік – то холодно, то жарко, то сиро); вживання середнього роду (його вигнало та розперло); комічний портрет ("Лика широка та одутлива, як у того салогуба, а руки білі та ніжні, як у панночки"); іронія ("заснув манесенький"); комічні ситуації ("…Вийде в садок, ляж..

Одним з найпоширеніших засобів гумористичного зображення є мова оповідача та героїв і героїнь твору. Павлусева мати, звертаючись уже до дорослого сина, використовує зменшувально-пестливі суфікси: "Не ходи, синку: душно, сонце напече головку, голова болітиме". Такі ж виражальні засоби використовує оповідач: "Павлусеві вже не до меду; заснув манесенький — ніяк його й не розбуркаєш"...

"Люди заможненькі", "…і скотинки, і худоби, і хата простора з садочком і левадою", "одного тільки синка — Павлусем звали", "синку", "діточок". Здрібніло-пестливі суфікси використовуються для вираження пестливості, ласкавості, але інколи набувають певних особливостей: надають негативного забарвлення, створюють специфічну емоційно-експресивну тональність. Це породжує експресію удаваної пестливості, зневаги...

"Скарб" — гумористичне оповідання, бо в гумористичних творах зображається смішне в життєвих явищах і людських характерах у доброзичливому, жартівливому тоні, а в сатиричних — різко висміюються, викриваються людські вади. Оповідання О. Стороженка "Скарб" не викриває вади Павлуся, а в жартівливому тоні виявляє смішне в характері й поведінці головного героя, у способі його життя. А й справді, Павлусь нікого не ображає, нікому не шкодить і не заважає жити, проте його спосіб життя видається смішним.

Для оповідача Павлусь не є ідеалом. У кінці твору він подає своє бачення щастя і воно зовсім не співпадає з поглядами головного героя. Народне уявлення про справжню людину завжди асоціювалося з працьовитістю, допомогою іншим, добротою, чесністю. Тому образ лежня є негативним, але оповідач відкрито не засуджує його, а за допомогою гумору показує, що насправді щастя не полягає у ситому житті.

Гумористичне, викривальне зображення головного героя оповідання автор подає, вдаючись до різноманітних засобів, які допомагають викликати відразу до людини, котра нічого у своєму житті не зробила доброго, прожила марно й безцільно, користуючись плодами праці інших.

1. Єдиний і улюблений синок у заможних селян.

2. Павлусь-парубок і надмірна опіка матері.

3. Смерть батьків Павлуся.

4. Наймит і наймичка та життя Павлуся з ними.

5. На зелені свята парубоцтво зібралося шукати скарб.

6. Дохлий хорт край дороги.

7. Павлусь отримує скарб.

8. Міркування оповідача про те, що таке справжнє щастя.

Початок оповідання О. Стороженка ("Був собі чоловік та жінка. Були вони люди заможненькі... Послав їм Господь на втіху одного тільки синка — Павлусем звали") схожий на початок казки. Письменник починає твір саме так, бо його оповідання має фольклорну основу, фантастичні елементи. Крім того, казка і оповідання багато в чому схожі (чітко позначений сюжет, оповідна манера опису подій, присутність головних і другорядних героїв, дії яких обумовлені незвичною ситуацією).

Наймит і наймичка, які працювали у батьків. Згодом вони побралися і доглядали Павлуся.