Чайковський Андрій — За сестрою

Експозиція повісті – це розповідь про село Спасівку і рід Судаків, який там жив. Рідня Судаків складалася з старого діда Андрія, його сина Степана і невістки Палажки, у яких було троє дітей: Петро, Павло і Ганнуся. Петро був на Запорізькій січі, бо весь рід Судаків був козацький. Дідусь виховував дітей, розповідав про козаків, учив Павлуся володіти зброєю.

У цьому розділі розповідається про козаків, їхню битву з татарами, перемогу і захоплення в полон Мустафи, сина Девлет-Гірея. Автор майже нічого не розповідає про Павлуся, але хлопець є свідком битви, бачить те, про що колись розказував дідусь, і розуміє, що козаки набагато сильніші. У хлопця з'являється надія, що він ще побачить батька й сестру. Також у цьому розділі є важлива подія – козаки беруть у полон Мустафу, згодом від відіграє свою роль у звільненні Ганнусі.

"За сестрою" є епічним твором, адже тут наявні всі особливості епосу: розповідь про події як такі, що вже відбулися (напад татар на Спасівку, бій козаків і татар біля річки Самари); зображення людини через її вчинки, поведінку, особливості мови тощо (образи Павлуся, Петра, Степана, Семена Непорадного, Остапа Тріски та інших); описи різних видів (опис битви, похорону козаків; рівний ("епічний") тон викладу; менш інтенсивне, ніж у ліриці використання образотворчих засобів; прозова форма.

"Девлет-Гірей стояв на галереї і вижидав гостей. Павлусь зняв шапку й ще здалеку почав до нього вимахувати.— Невже ж то ця дівчина так на коні сидить? Справді лицарський народ ті козаки, — говорив Гірей до свого завідчика." Ці слова характеризують Девлет-Гірея як розумного правителя, який визнає могутність козаків і поважає їх.

"Харциз, заїхавши між ними, почав щось по-татарськи розповідати, показувати на Павлуся. Татари взяли його з коня й стали оглядати. Мацали за руки й ноги, повертали його голову й заглядали в зуби, достоту так, як роблять купці зі скотом на базарі. У Павлуся зародилося лихе передчуття. Він здогадувався, що харциз продає його татарам. Упевнився у своїм передчутті, коли татарин вийняв гаманець із грішми й став їх лічити на руку харциза, який не злазив із коня…"...

Козак Остап Тріска — романтичний герой, адже він бореться з несправедливістю, тобто з татарами, які завдаються українським землям значних втрат. Доля цього героя трагічна: пожертвувавши життям заради інших, він гине від серйозних ран. Остап – людина високих духовних устремлінь, сильного характеру, здатна на надзвичайні вчинки. Він нехтує небезпеками для власного життя, самовіддано стає на захист інших козаків і рідної землі.

Зав'язкою твору є напад татар на Спасівку, коли Павлусевих маму і дідуся вбили, а батька і сестру взяли в полон. В основу повісті покладено конфлікт між козаками і татарами, у вужчому розумінні – між Павлусем і татарами, які забрали сестру

У V частині повісті мене найбільше вразив вчинок Павлуся, який сам вирушив у Крим, щоб знайти сестру Ганнусю, яку взяли в полон татари. Павлусеві було лише 15 років, але хлопець уже встиг навчитися у свого дідуся лицарського ремесла: їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею...

У повісті козаки постають розумними ("Їх (татар) середина стояла не рушаючись, щоб так замкнути козакам дорогу назад. Це зміркував Тріска відразу…", "Козаки зміркували, що щось сталося. Один оглянувся й крикнув: — Хлопці, ватажок між татарвою…"), відважними (коли татари майже наздогнали козаків, Тріска завернув півкругом коня і став проти татар…", сильними ("Коло Тріски збиралася щораз більша купа татар...

Ці слова говорять про те, що козаки були мужніми і відважними воїнами, а бій з ворогом був для них наче свято. Вони не боялися смерті, а з гідністю захищали рідну землю.